Чому варто радіти, коли українські гімнасти змінюють громадянство

Микола Куксенков після двох четвертих місць на Олімпіаді-2012 (багатоборство та командна першість) одразу вирішив відмовитися від українського паспорта і став росіянином. На той час він був лідером команди.

Минув рік-півтора. І синьо-жовту збірну покинув ще один провідний гімнаст – Олег Степко вирішив виступати за Азербайджан, вперто борячись за перемоги з екс-співвітчизником Олегом Верняєвим.

Після цих втрат багато говорили про почуття патріотизму цих спортсменів. Засуджували їх за таку кардинальну зміну орієнтирів. Щоправда, їхні колеги по збірній такий крок зрадою не вважали.

На щастя, через ці переходи Україна без нагород і перемог не залишилася. Олег Верняєв на всіх змаганнях, де тільки виступає, невтомно виграє свої улюблені бруси – чемпіонати Європи і світу, Кубки світу. На континентальному рівні йому немає рівних і в багатоборстві. Та й на останньому чемпіонаті планети в цьому найпрестижнішому виді програми Олег фінішував четвертим.

Але ситуація з Верняєвим змушує подивитися на ці історії зміни громадянства з іншого боку.

Вже цілий рік киянин волає скрізь, де тільки може – купіть сучасний килим, я залишився без медалі в абсолютній першості (багатоборстві) на чемпіонаті світу-2014 через вільні вправи, в командній першості вся збірна знову спіткнулася в цьому виді.

Все, чого вдалося домогтися чемпіону світу – отримати обіцянки. Причому, навіть їх дали не одразу. Першим прислухався до гімнаста Національний олімпійський комітет на чолі з Сергієм Бубкою. Міністерство спорту, яке і повинно вирішувати це питання (гімнасти тренуються на олімпійській базі в Кончі-Заспі, яка значиться на балансі міністерства), відреагувало пізніше, проте пообіцяло придбати не лише килим, а всі гімнастичні снаряди. Затримку пояснюють проведенням тендерів.

І ось вона, інша сторона медалі зміни громадянства – а давайте подивимося, які патріоти з наших чиновників? Невже вони зробили все, що тільки можна, а безсовісні атлети такі меркантильні і бездушні і взагалі не люблять Україну? Доведіть, шановні, як любите її ви. А тоді вже звинувачуйте чемпіонів у тому, що вони продали Батьківщину за високі зарплати і призові.

Через місяць в Глазго стартує чемпіонат світу – кваліфікаційний на Олімпійські ігри-2016. А Олег Верняєв вкотре повідомляє – килима немає.

"Як завжди, виступаємо на міжнародних змаганнях і потрапляємо у фінали практично у всіх снарядах, крім знаменитих вільних вправ!!! А все чому? Напевно, тому, що нікому не потрібен наш килим, який нам вже обіцяють, не знаю скільки років! На превеликий жаль, приїжджаючи на змагання і стрибаючи на новому килимі, ми відчуваємо себе мало не дурнями, вибачте за грубість! Одна людина зазнає травми, інша просто як гімнаст дитячого рівня виступає", - каже чемпіон.

Якщо після Олімпіади-2016 Верняєв, як Куксенков і Степко, знайде собі ліпші умови праці (як бачимо, справа навіть не в зарплаті, а в умовах тренування) за кордоном, за нього треба буде лише порадіти. Нарешті його муки закінчаться: у нього буде вдосталь пластирів і він їх не клянчитиме у товаришів-суперників, буде сучасний килим, який приноситиме йому не травми, а натренованість. І зрештою, Олег зможе скласти запеклу конкуренцію п'ятиразовому абсолютному чемпіону світу японцю Кохейю Утімурі і посунути його з лідируючої позиції.

Нова Батьківщина забезпечить гімнаста усім необхідним, аби він тільки вигравав. А от Україна цього зробити не змогла і, очевидно, просто не захотіла. Знайти 40 тис. євро на килим – це не космічне завдання.