Ховайте гроші, пане Путін!

Знаком, що Захід морально готовий вхопити за зябра особисто господаря Кремля, стали відверті слова про корумпованість Володимира Путіна з вуст представника Мінфіну США відповідального за питання санкцій Адама Шубіна.

Це вперше, коли Путіна назвав корупціонером американський високопосадовець і прозвучали звинувачення цілком конкретно:

"Ми бачили, як він збагачує своїх друзів, своїх найближчих соратників, та маргіналізував тих, кого він не вважав друзями, використовуючи державні активи. Чи це енергетичне багатство, чи інші державні контракти, він спрямовує їх тим, хто, як він вірить, служитиме йому, та виключає тих, хто не робитиме цього. Для мене це картина корупції".

Високопосадовець сказав, що не може називати конкретні цифри. Але, за його словами, Путін отримує від держави зарплату в розмірі приблизно $110 тисяч на рік.

"Це некоректний опис статків цієї людини. У неї великий досвід в тому, як маскувати дійсний розмір своїх статків", - зазначив Адам Шубін.

Це віха, звичайно. Тим більше, що слова американця Шубіна стали родзинкою британського документального фільму-розслідування "Таємні багатства Путіна", який вийшов в ефір ввечері 25 січня на телеканалі BBC One.

Хронологічно це стало продовженням низки звинувачень на адресу персонально Путіна. Минулого тижня топ-новиною став звіт про результат громадського розслідування справи про вбивство екс-працівника КДБ та ФСБ Олександра Литвиненка.

"Беручи до уваги всі докази та результати розслідування, доступні мені, я доходжу висновку, що операція з вбивства Литвиненка, вірогідно, була санкціонована паном Патрушевим (нині секретар Ради безпеки РФ. – Авт.), а також  президентом Путіним", - зазначив суддя Роберт Оуен, який проводив розслідування.

Слово судді "вірогідно", за яке одразу вчепилась російська пропаганда, зовсім не означає, що озвучені висновки – порожня балаканина, яка не матиме наслідків. Насправді, потенційно Путін тепер може запросто стати фігурантом кримінальної справи.

Журналісти все того ж каналу BBC попросили роз'яснень у відомого британського юриста Роберта Брауна з юридичної контори Corker Binning. Він пояснив, що в британському праві слово "probably" означає переконаність судді Оуена як мінімум на 51% в тому, що Володимир Путін був причетний до вбивства Литвиненка.

Більш зрозумілою мовою особливості британського формулювання пояснив читачам журналу Esquire американський журналіст, колишній військовослужбовець НАТО Роберт Бейтмен:

"У Британії "можливий" - це майже протилежність слову "недостатній". Заява еквівалентна таким словам: "Це точно зробив ти, нікчемо Путін, але я занадто витончений, щоб казати "напевно", тому що я хочу залишити своїй країні місце для маневру".

Наслідки, які матиме доповідь Оуена з точки зору іміджевих втрат для Путіна, яскраво продемонстрував британський журнал Times, який прямо у заголовку фактично назвав Путіна педофілом та людиною, що відмиває гроші. Звичайно, коли читаєш публікацію далі, розумієш, що журнал наводить не власну думку, а лише цитує покійного Литвиненка. Але "педофільний" присмак лишився і розголос пішов.

Маленьким додатком став вихід на BBC 23 січня 6-хвилинного сюжету, який розповідає англомовним глядачам про фільм Олексія Навального "Чайка". У ньому, нагадаємо, мова йде про корумпованість у сім'ї генпрокурора Юрія Чайки - людини з найближчого оточення Путіна.

Чорна смуга

Усі ці події, а особливо слова Адама Шубіна про корумпованість особисто Путіна - товстий натяк на те, що часи неоголошеної недоторканності для російського президента минули.

Можна сказати, сам накаркав: пам'ятаєте його останню прес-конференцію, на якій відповіді журналістам він розбавляв бородатими анекдотами? Один з них був про те, що чорна смуга в житті була, виявляється, білою.

Звісно, сам Путін відмовився давати інтерв'ю автору фільму. А його речник Дмитро Пєсков назвав звинувачення в корупції "чистою вигадкою". А раніше він же назвав звіт у справі вбивства Литвиненка "витонченим британським гумором". Та всі ці коментарі за межами Росії цитують лишень задля годиться, бо такими є журналістські стандарти: давати слово іншій стороні. Ніхто вже не вірить ані Путіну, ані, тим більше, його прес-секретарю.

Захід веде себе з Путіним дуже терпляче. І це логічно, коли йдеться про людину, в якої під рукою є ядерна зброя. На гібридну війну Кремля Захід відповідає не менш руйнівним гібридним миром.

Спочатку США і Євросоюз обмежились ударами по оточенню Путіна, але особисто президента РФ не чіпали. Він продовжував їздити по міжнародних самітах, запросто з'являвся навіть у Нью-Йорку та країнах ЄС, роздавав інтерв'ю, тиснув руки тамтешнім лідерам.

Якби Путін був дрібнішим диктатором, на зразок Хусейна чи Каддафі, то, ймовірно, ніяких попереджень і не було б. Але цього разу йдеться про лідера країни, яка погрожує перетворити Америку на "ядерний попіл", тому діяти доводиться обережно, не випускаючи з поля зору палець клієнта, який тягнеться до ядерної кнопки.

Вихід британського фільму з персональним випадом проти Путіна – це у кращому випадку "останнє китайське попередження". У гіршому – констатація факту, що тепер карати будуть його особисто. Світова судова практика знає не один випадок арешту та подальшого судового переслідування колишніх лідерів-диктаторів. Доля їхня складалась, м'яко кажучи, негарно.

Якщо йдеться про попередження, то у господаря Кремля теоретично лишився шанс вийти з гри відносно безпечно – згорнути війнушку на Донбасі, повернувши Україні контроль за її територіями. Та, видається, вже мало хто у світі вірить у здатність Путіна діяти за покликом розуму. Тому, очевидно, найближчі кілька місяців спостерігатимемо, як зашморг навколо шиї російського лідера повільно, але невблаганно затягується.