Путін і Патрушев: вердикт британського суду

Суддя наголосив що безпосередніми виконавцями вбивства були бізнесмен Дмитро Ковтун і колишній співробітник ФСБ Андрій Луговий, що "діяли за вказівкою третіх осіб".

Питання в тому, хто ці треті особи. Сер Роберт впевнений, що вбивство було спецоперацією ФСБ, яку ймовірно схвалили тодішній глава відомства (і нинішній секретар російського Радбезу) Микола Патрушев і президент Володимир Путін.

Отже, ці люди не тільки військові злочинці. Вони ще й банальні вбивці. І тепер їм - і їхнім співгромадянам - доведеться жити з цією думкою. Рішення Високого суду Лондона очікувалося - і не було практично жодних сумнівів, що в ньому буде згадано причетність до злочину російського керівництва. Але суддя чітко і недвозначно назвав прізвища. Слово «probably» не повинно нікого вводити в оману. Суддя, природно, не має виголошувати «винен» до проведення розслідування та судового процесу за участю самих замовників злочину. І це - найголовніша проблема для Путіна і Патрушева. Проблема на все життя.

Неясно поки, якими будуть дії уряду Великої Британії після оголошення вердикту. Лондон, у якого і без того непрості відносини з Москвою, може не піти на нові санкції на тлі необхідності продовжувати переговори щодо Сирії та врегулювання на Донбасі. Британський уряд взагалі не дуже хотів загострення у справі Литвиненка. Те, що публічні слухання відбулися і суддя зміг винести свій вердикт - виключно заслуга удови вбитого Марини Литвиненко. Для того, щоб пройшли публічні слухання, Марина подала до суду на уряд Великої Британії - і виграла процес. У демократичному світі так трапляється.

І справа не в тому, що уряд Великої Британії тепер змушений буде враховувати результати слухань. А в тому, що Путін - підсудний. І він не може знати, коли в якій країні і за яких обставин суддя видасть ордер на його арешт. Схожою була доля чилійського президента Аугусто Піночета, за яким все життя ходили тіні знищених їм людей і на якого все життя полювало правосуддя. Якщо не чилійське - так іспанське. Якщо не іспанське - так британське. Піночет і уявити не міг, що його, довічного сенатора, затримають у Великій Британії за запитом іспанського судді.

Так, перед судом він так і не постав, зміг після кількох місяців домашнього арешту повернутися в Чилі. Але неважко пояснити, що означає для такої фігури подібне публічне приниження.

До того ж, Путін - це ніякий не Піночет, а просто злодійкуватий чиновник епохи українських Майданів. У Піночета залишалися прихильники після втрати ним влади. Він - при всіх скоєних ним злочинах - залишався масштабною політичною фігурою, великим реформатором, другом багатьох провідних західних політиків. А Путін? Єдиним прихильником Путіна - якщо російський президент втратить владу - тепер залишиться хіба що Патрушев.