Це війна, яка пропонує Цивілізації вибір

Дозволити програти ресурсно, і у фінансовому, і в матеріальному і в людському вимірах, слабшій країні — це дозволити померти  собі в тому, що ми називаємо людською Цивілізацією. Бо ця цивілізація помре разом з останнім українцем, який чинитиме опір. 

Захід не вбереже себе від болю і крові, не уникне прямого втручання у велику битву, він просто запустить в себе вірус, який його знищить. Він просто відтермінує свою смерть. 

Це здається, що все просто. Просто все у книгах, які увечері, біля торшерчика, читає за чашкою чаю Салліван, а в житті — не так. Оця мовчазна згода на загибель острівця опору, який просто бився за ті цінності, які і є підмурками Цивілізації — вона не дасть спокійно жити. Спокійно розвиватися. Цей злочин гнітитиме, смердітиме скрізь, куди ти б не пішов, буде проявлятися кривавою плямою на всіх твоїх білих одежинах. 

Цивілізація може розвиватися, коли вона зробила правильно. Коли вона не злякалася стати на захист своїх цінностей. Якщо злякалася і мовчки дозволила вбити тих, хто вірив і боровся, їй це щоночі приходитиме привидом і казатиме: ти винна. Я знаю, що ти зробила. 

Наша війна давно вже не лише наша. Це великий екзамен цивілізації, яка рухалася не туди. Це шанс повернутися до правди й бути готовою за цю правду битися. Коли ти готовий, може, битися усім і не доведеться. Але коли ти не виявиш готовності — просто відтермінуєш битву, в якій точно програєш. Бо ти слабкий. 

Так, глобально все, що відбувається зараз — просто мить в історії. Але з іншого боку — це ключова мить. Ключовий поворот. Люди придумали багато слів, щоб пояснити будь-що, але є дії чи бездіяльність, після яких і якої слова губляться, бо ти знаєш, що не правий. 

Читайте також: Коли закінчиться війна...

Україна сама не вистоїть. Це просто факт. Як ніхто б сам не вистояв проти ворога у Другій Світовій. І хоча здається, що все можна якось залагодити й усе вирішиться, це лише так здається. Ця війна не в Україні, вона вже у ваших головах і душах, вона вже вимагає дій. Цивілізація виборює право на розвиток, коли вона не залишає позаду гріхів. Інакше це просто початок занепаду.

Перемога Путіна, якою б вона не була, але головне — політична перемога, перетворить фундамент Західної цивілізації із каменю на твань, яка рано чи пізно засмокче все те, що колись здавалося незрушним. Зло перемагає не тому, що сильне, а тому, що ти слабкий. Зло перемагає, коли воно вже в тобі. Послухайте, що кажуть майбутні топпосадовці США, лідери європейських країн, багато наших політиків і аналітиків, яким ти колись вірив, але вони раптом перевзулися в стрибку. 

Ви всі — просто люди. Маленькі люди, яким болять зуби, які хочуть банківський рахунок і пристойну хатинку. Просто маленькі люди. Великими вас зробить лише розуміння того, що в житті є щось більше за саме життя. Коли зло уже в вас — воно перемогло. Бо зберегло своє руйнівне, паразитичне існування. 

Читайте також: Це війна Осі зла за нові правила функціонування світу

Найвідомішою книгою у світі, написаною після Другої Світової війни, стала книга, написана не про війну. Нею стала книга журналіста BBC Джорджа Орвелла "1984". Книга про майбутнє, якого можна було уникнути. Але уникнути не вдалося, бо територія, де панує суцільна брехня і лицемірство, таки існує. І вона не є загрозою лише Україні. 

Ця війна вже значно більша за її територію. Це війна, яка пропонує Цивілізації вибір. Не більше і не менше. І заплющити очі — не вихід. Це нічого не змінить. Дві таблетки будуть і далі лежати в закривавлених руках української дитини, яка вперто дивитиметься на тебе. І якщо ти вибереш забуття і сон, повернення до своєї уявної реальності уявного спокою і миру, ця дитина виросте, зустріне тебе десь може в іншій країні й все одно скаже: я знаю, що ти міг тоді зробити. І не зробив. 

Майбутнє світу формується саме зараз. І чи перетвориться камінь на твань, яка поглине все, що будувалося століттями, залежить від дуже простих, але сильних рішень. Які можуть ухвалювати люди, які розуміють дещо більше, ніж те, що є очевидним. 

Джерело

Про автора. Василь Зима, журналіст Еспресо

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.