Захід має чітко дати зрозуміти Путіну: якщо він збирається вести глобальну війну, то вона буде, - російський опозиційний експерт Морозов

Ситуація ускладнюється, Кремль підвищує рівень ескалації і пішов на безпрецедентний удар, використавши міжконтинентальну балістичну ракету. Що це може означати, якщо ми говоримо про ці конкретні сигнали, що подаються як на Захід, так і в Україну?

До інавгурації Дональда Трампа і до відпрацювання або публікації якоїсь зовнішньополітичної стратегії створилася смуга турбулентності приблизно на 60, а, можливо, 90 днів. Зрозуміло, що ця смуга турбулентності буде заповнена драматичними подіями, оскільки з одного боку – це вікно можливостей для конструювання різними гравцями якихось сценаріїв закінчення війни, а з іншого боку – це період ескалації. І те, про що сьогодні ми дізналися, є яскравим прикладом цьому.

Кремль демонструє, і це так будуть сьогодні й завтра інтерпретувати в інших європейських столицях, що використавши міжконтинентальну балістичну ракету, про яку не було жодних відомостей, чи вона існує, чи зупинена її розробка, чи є вона на озброєнні у Росії, - і ось підтвердження, що вона є. 

І ще важливий момент – в першу чергу, це демонстрація Європі, а у другу чергу, Сполученим Штатам, що Росія має зброю, яка може бути використана відповідно до щойно підписаної ядерної доктрини Путіна. Я думаю, що тут буде проглядатися прямий зв'язок.

Путін підписує нову ядерну доктрину, в якій зафіксовано, що можна завдавати удари по країнах-союзниках України. Путін демонструє, що він має у своєму розпорядженні таку зброю. Ось вам ця балістична ракета, яка вже створена, порушуючи ДРСМД (договір між СРСР та США про ліквідацію ракет середньої та малої дальності) 1987 року. У 2019 році договір припинив дію і за цей час така можливість у Росії з'явилась. Ось, що тут демонструє Володимир Путін та Кремль.

Ви згадали про вихід нової російської ракетної програми, також про 90 днів драматизму. На вашу думку, наскільки далеко буде готовий піти Путін щодо подій драматичного плану, враховуючи, що він підписав оновлену ядерну доктрину РФ? Можливо, було б варто Кремлю розпочинати якісь серйозні кроки до країн, які Путін мав на увазі, вносячи зміни до ядерної доктрини? Можливо, йому варто було б трішки полякати США? Але він цього не робить, бо може бути якась серйозна відповідь. Правильно ми розуміємо?

Я думаю, по-перше, Путін показав, що він грає повільно, розважливо та, безумовно, розраховує на реакцію щодо своїх дій. 

Запуск цієї ракети також показує, що Кремль прекрасно знає, що почнеться обговорення щодо ракети, яка оснащується ядерною боєголовкою на відміну від інших видів ракет, і це демонстрація ядерної загрози у такій попередній формі та у достатньо наочній. 

Це все будуть обговорювати. І Кремль на це розраховує.

Я думаю, що з огляду на те, що перед нами цей період турбулентності, безсумнівно, Кремль буде демонструвати жорсткість в обстрілах України тими засобами, які він має. Буде продовжена концепція минулої зими, тобто удари по енергетичній інфраструктурі. 

Також, думаю, що Кремль буде знову демонструвати й удари по українських портах. Плюс до цього Путін твердо переконаний, що генштаб та міністерство оборони повинні продемонструвати подальші успіхи.

Коли тиждень тому говорилося про плани наступу на Запоріжжя, то це взагалі питання, яке висить у повітрі, але з усім тим до цього треба поставитися серйозно. 

 Оскільки Кремлю вигідно перед вступом Трампа на посаду чітко продемонструвати, що той ультиматум з чотирьох пунктів, який Путін висунув у червні 2024 року, має бути предметом переговорів, а не якась інша схема. Так, що тут зрозуміло, Кремль зі свого боку буде позначати Трампу ті рамки, в яких можуть бути консультації щодо припинення війни.


Розуміємо, що Трамп також потрапляє у надзвичайно складну ситуацію. Можливо, Кремль хотів би підіграти Трампу, сподіваючись, що застосовано доктрину ескалації заради деескалації. На жаль, мова про деескалацію не йде, а, можливо, на думку Кремля, що він дає певний пас і Трамп починає зарегульовувати ситуацію, яка доходить до рівня Карибської кризи. Хрущов би напевно не пішов так далеко, як був би готовий піти Путін. Основні речі Путін намагається зробити під час останніх днів президентства Джозефа Байдена, щоб потім разом з Трампом виходити з ситуації, яку створив Путін. Чи правильно я розумію?

Ну, так. Звичайно, можна погодитися з тим, що Путін не Хрущов, бо навколо Хрущова було інше Політбюро, більш самостійне щодо оцінки ситуації, та яке потім Хрущова і змістило. Оточення Путіна, як ми бачимо, нездатне ні до яких серйозних рекомендацій. Тут нема порівняння. Але я б сказав, що ціллю Путіна є не максимальна та надзвичайна ескалація, оскільки Трамп та республіканці не будуть рухатися до такої ескалації на переговорах або до якогось такого першого кроку.

Радикальна ескалація з боку Кремля приведе до того, що республіканці просто займуть вихідну жорстку позицію. 

Тому Путін зі свого боку на 100% впевнений, що Трамп все одно зробить якийсь перший крок, буде ескалація чи ні. Просто тому, що на початку каденції Трамп буде робити перші кроки у різних напрямках, у тому числі й в цьому.

І тут питання тільки в одному – після першого кроку, який нічим не завершиться, бо складно собі уявити, що пропозиція Трампа Путіну: "Давайте, завершимо цю війну", - закінчилася б чимось, окрім відмови Путіна. І Путін скаже: "Так, ми теж хочемо завершити війну. Безумовно, ми мріємо про мир, але якби на таких умовах. А які ваші умови?". У Трампа нема умов – це фундаментальний момент, тому що ні одну з умов закінчення війни Трамп не в змозі забезпечити. 

Трамп не може виступити гарантом, він є стороною війни, і вимоги Путіна до США при переговорах будуть відразу – припинити і фінансування, і надавати військову підтримку Україні.
З точки зору Кремля війна ведеться Сполученими Штатами, а Україна – це проксі. Про це Кремль постійно повторює, це їхня концепція. Тому Трамп не може виступати тут ініціатором мирного врегулювання. Потрібна інша конструкція, її поки немає.
Що Трамп може запропонувати? Багато хто очікує, що Трамп виведе США з НАТО, що Трамп зіллє Київ, як це пишуть, або, що він буде чинити якийсь тиск на Київ. Але тиск у напрямку чого? Яка концепція? Така концепція нам поки що невідома. Ми про неї дізнаємося не раніше кінця лютого, тому що абсолютно неочевидно, що республіканці будуть просто наполягати на лінії поділу – це лише одна з думок, які звучать в ході дискусій.
Так само абсолютно незрозуміло, які будуть перші трітменти (англ. treatment – трактування, підхід) нового державного департаменту щодо територіальної цілісності України та можливості там завершити війну територіальними поступками. Нічого поки цього в реальності немає.

Тому зараз момент, коли для всіх відчинилося вікно можливостей. Путін діє у своєму напрямку. Європейські країни в момент турбулентності повинні приймати дуже швидкі рішення про те, як вони будуть діяти, якщо Трамп виявить слабкість. 

І ми добре бачимо, що де-факто у такому випадку альянс країн північної Європи стане ядром НАТО, звичайно, разом з Німеччиною та Францією і всіма країнами Східного флангу НАТО. Це буде таке ядро як підтримки України, так і оборони Східного флангу перед обличчям зростаючої російської загрози.

Але це все потрібно швидко реалізовувати. І сьогодні я вже бачив публікацію, в якій правильно ставилося питання: "А де тоді європейські ракети?". Тобто потрібно не тільки розраховувати на американську військову допомогу, але й швидко розвивати власну військову відповідь Кремлю.

Плюс є вікно можливостей для тих, хто хотів би мирних переговорів. Вони мають діяти зараз, тобто пропонувати Трампу сценарії, які б могли привести до припинення вогню. Я думаю, що зараз має активно діяти Ватикан, його дипломатія. Весь корпус латиноамериканських та азійських великих країн повинні намагатися здійснити якийсь крок у напрямку пропозиції Трампу, яким чином на новому етапі адміністрація США може привести до закінчення війни. Власне кажучи, така зараз ситуація.

Якщо ми беремо гранично поганий сценарій, якщо вірити тим голосам з оточення новообраного президента, що Трамп може схилитися до такої версії, щоб все скидати на попередників. І, відповідно, Трамп виходить зі своєю пропозицію, про яку ми не знаємо. Ймовірно, вона має влаштовувати Кремль і, можливо, щоб це все відбувалося нашим коштом. Зокрема, нова адміністрація може "прикрити краник", який називається фінансова допомога для України. А після того, як ми зазнаємо щонайменше фінансових втрат, тоді з'явиться Трамп, пропонуючи поговорити. Поки нова адміністрація інших сигналів не дає.

Все, що робив Байденом, Трамп буде відкидати, критикувати і всю відповідальність за все, що було, буде звалювати на демократів, у тому числі й у зовнішній політиці. Очевидно, що адміністрація Трампа буде звинувачувати Байдена не тільки в неправильній підтримці України, а й у неправильних відносинах з Китаєм, неправильних рішеннях на Близькому Сході і так далі. Тобто весь комплекс дій будуть піддавати критиці.

Але в чому тут є нюанс, через який республіканці ніяким чином не вийдуть з підтримки України? Він полягає в наступному – Путін будує альянс з КНДР та Іраном, демонструє це чітко з викликом для США так, як це він робить зараз з балістичною ракетою та й зі всім своїм ядерним шантажем. І треба сказати, що цей альянс для республіканців є болючим, тому що тут Іран - перспектива того, з чим республіканці завжди жорстко боролися. Це така тіньова система, що спрямована безпосередньо проти США.

Путін будує альянс, який буде читатися республіканцями як прямо антиамериканський, тобто скерований на те, щоб дестабілізувати й саму Америку, і створювати для неї проблеми. Простіше кажучи, у тому вигляді в якому Кремль зараз веде українську війну, вона має цю проєкцію. Якби питання стояло тільки про Україну, то тоді реакція адміністрації Трампа була б іншою. Але я переконаний, що для них цей пункт виявиться дуже важливим, це перше.

Другий момент – якщо після першої розмови з Путіним Трамп і його радники скажуть, що немає сценарію, то він і республіканці залишать фінансування Україні. Це фінансування буде, але вони відсунуться у політичному сенсі. Слід зазначити, якщо це фінансування збережеться, то відсутність активності США на цьому напрямку буде позначатися негативно.
 

Мій прогноз – фінансування України збережеться, республіканці не відмовляться від нього у 2025 році, але при тому, наскільки активно вони братимуть участь у знекровленні Кремля, тут є важливий момент – або адміністрація США приймає для себе активний план проти Кремля, або дистанціюється.

В історичному минулому були епізоди, коли активні рішення, як у Рональда Рейгана, призводили до великих історичних наслідків. Коли стратегічний план був скерований не на те, щоб просто оборонятися та стримувати, а щоб завдати останній рішучий економічний та політичний удар по Радянському Союзу. Це виявилося дієвим. І тут питання тільки в цьому – яку стратегію обере Трамп, такого ескапізму з Центральної та Східної Європи або ж все-таки жорсткої політики стосовно саме до Путіна та його присутності на світовій арені.

Якщо Трамп хоче бути президентом перемоги, то йому теж треба щось запропонувати. Водночас "Трампова перемога" може полягати в тому, що він буде казати про зупинення Третьої світової війни. Кремль може піти ще на підняття ескалації, не хочеться бути поганим пророком, але є тактична ядерна зброя, на яку має бути конкретна військова відповідь. Кремлю подобається грати за фолом, навіть не на межі фолу.

Так, така перспектива також є. Це поганий сценарій. Єдине, що можна сказати, ми всі, я маю на увазі європейці, хто якось пов'язані з політикою, європейські дипломати – всі повинні достатньо енергійно формулювати те, що нам треба від американської політики у наступні чотири роки. Я просто тут не бачу ніякого іншого шляху.

Новий склад Єврокомісії має чітко казати Вашингтону, позначити наслідки такої помилкової політики Трампа, яка буде спочивати на риториці про рятування від ядерної війни, при тому, що ніякі реальні результати не будуть досягнуті стосовно Кремля, стосовно безпеки в Європі. Тобто справ не буде, тільки одна риторика. 
Новий склад Єврокомісії має пропонувати своє бачення цього. 

Країни північної Європи самостійно повинні зараз пропонувати, у тому числі й Сполученим Штатам. Рютте, новий генсек НАТО, вітав обрання Трампа і сказав, що з Трампом була налагоджена спільна мова і не сумнівається, що НАТО буде у робочому режимі та перспективно взаємодіяти з адміністрацією Трампа.

Інакше кажучи, всі ці структури повинні висувати своє бачення, яке має бути позначене у лютому на Мюнхенській конференції з безпеки, щоб було зрозуміло, як Європа та європейські країни окремо бачать 25-й, 26-й роки та перспективу цієї війни. 

Поганий сценарій - Вашингтон визнає, що зазнав де-факто поразки у цій війні, не зміг її врегулювати, досягти відчутного успіху.

Несправедливо це звучить стосовно України, але деякі міжнародні експерти кажуть, що війна має закінчитися win-win, тобто треба щось і Путіну залишити та Україна, щоб була задоволена. Але Трамп і цього сценарію не може реалізувати.
У такому випадку це все треба чітко проговорювати – що є якась серія кроків, яка б була виграшною, у тому числі й для республіканської адміністрації щодо цієї війни, і була б вигідною в цілому для глобальної економіки, а також і європейським країнам.
Треба підкреслити, сама по собі концепція, що на 30-40 років Європі треба буде витратити кошти на будівництво валу, що захищає від Росії, – це дороговартісна і не дуже перспективна концепція. Насправді ніхто б цього не хотів, всі хотіли б торгувати. 

Так само нікому нецікаво, що була побудована ця стіна, і щоб Україна в результаті цього процесу перетворилася в озброєний форпост на 20, 30, 50 років.

Україна має отримати гарантії у вигляді вступу в НАТО або в альянс великих європейських добре озброєних країн. Але ніхто не хотів би, щоб все життя України на 30-40 років було б присвячено на обслуговування цього валу між Європою та Росією, яка буде сидіти та виношувати плани помсти або подальші плани реалізації своєї величності на пострадянському просторі.

Тому, я думаю, що зараз треба вам енергійно пропонувати в цей момент турбулентності, у вікні можливостей, і американській адміністрації, і в Європі, європейським урядам, як далі бачить Україна свою безпеку, також, як це бачать і невеликі європейські країни.

Путін за останні кілька років отримав можливість переформатування того сценарію війни, яку називав СВО, у формат підготовки до масштабної континентальної війни. Путін погрожує не лише сценарієм ядерної ескалації, але й сценарієм масштабних дій на континенті. Щодо переговорних позицій Путіна, то його ультиматум показує, що він не готовий торгуватися. Можливо, є певні параметри, які він змушений змінити?

Я схиляюся до думки, що дії тут мають бути з боку Трампа, також зараз і з боку Євросоюзу, Європи, великих європейських країн, які є лідерами на континенті. Ці дії мають бути такими, як Путін і очікує. Тобто Путін висловив тривожне очікування у зв'язку з приходом Трампа.

У Кремлі панує таке уявлення, що політика демократів була русофобською, ворожою, що США вели війну проти Росії, що це була передбачена війна з боку адміністрації Байдена. Це була війна з дотриманням тих рамок, які політична філософія демократів сама собі встановлює. На мою думку, вся перспектива тут пов'язана з радикальними кроками, яких Путін чекає і він їх боїться. Тобто тільки вони тепер для нього являтимуть проблему. Власне, так було завжди.

Сьогодні я маю переконання, що буквально на початку весни Трампу доведеться робити якісь сильні кроки. Я дуже гіпотетично позначив в одному своєму тексті, що доведеться перекидати літаки у великій кількості на територію Європи. Прямо демонструвати Путіну, що весь процес скорочення американської військової присутності в Європі, який тривав майже 30 років, не просто зупинений, а відбувається зворотне різке нарощування.
Я думаю, що треба демонструвати Путіну те, що засоби протиповітряної оборони ближніх країн-сусідів України можуть бути використані для подавлення обстрілів.

Доведеться діяти таким чином, щоб для Путіна було зрозуміло, що - якщо він збирається вести глобальну війну, то вона буде. І вона приведе його до поразки.

Не можна було 10 або 6 років тому публічно сказати – якщо Кремль приведе справу до великої війни, то він в ній зазнає поразки. І так говорила американська дипломатія та весь істеблішмент казав саме так. Він казав, що військові можливості країн Альянсу у 5 разів більше військових можливостей Росії, тому Росія ніколи не кине такого виклику.

На мій погляд, зараз настав той момент, коли Альянс це має продемонструвати. Фактом є те, що так звана 5 стаття договору Північноатлантичного альянсу, яка припускає захист членів Альянсу від нападу, - так, ця стаття не вступає автоматично у випадку нападу Кремля, вона вимагатиме консультації та консенсусу всередині Альянсу.

Але агресія Кремля проти України примусила зараз багатьох європейських країн та політиків дуже уважно до цього ставитися. Тобто припустимо, напад на одну з країн Балтії або навіть ракетний удар по Польщі з боку Кремля, це приведе до консенсусу про те, що відбувся напад і потрібно наступати. Адже, якщо ні, то у такому випадку остаточно зруйнована вся система європейської безпеки. 

Тому зараз треба продемонструвати Кремлю, у цей період, і Трамп є такою можливістю, що 5 стаття уставу НАТО буде 100% застосовуватися і такі військові можливості мають бути продемонстровані. Мені здається, зараз така ситуація. На мій погляд, Трамп піде цим шляхом, а не шляхом ескапізму, аби взагалі не відійти з порядку денного Центральної Європи.