Найбільше остерігаюся, що Трамп після першої невдачі, дистанціюється від проблеми війни Росії в Україні, - дипломат Безсмертний

Говорячи про 2025 рік, ми не можемо зігнорувати останні сигнали 2024 року – 30 грудня, на вашу думку, що це було? Бо люди, які займаються журналістикою, почали оперувати інформацією, яка насправді не була ними перевірена та підтверджена. Можливо, це був цілеспрямований вкид проти тих людей, які почали розповсюджувати інформацію, що 30 грудня щось таке станеться, відбудуться ті чи інші зустрічі, а, можливо, це частина певної складнішої комбінації?

Ви дали декілька пасів, ставлячи питання, які є насправді стартовими в тому, що відбувалося в інформаційному просторі. Риторика виборчої кампанії у США, зокрема риторика Дональда Трампа, його найближчого оточення, номінантів на посаду адміністрації Трампа, і спричинила цю, з моєї точки зору, спеціальну інформаційну операцію, яка була розроблена і реалізована тією мірою, якою це вдалося досягнути ФСБ. Десь близько середини жовтня вже те, що було озвучено, ходило і пересилалось у досить об'ємних кількостях, причому це були чималі документи. 

Однак, вже на початку, коли ці речі потрапили мені в руки, співставлення фактів свідчило про те, що це дезінформація.

Трішки детальніше, що це за обсяг документів? Йшлося про якісь базові параметри перемовин між Москвою і Вашингтоном? Мова йшла про тристоронній переговорний процес за посередництва Китаю.

Називалися прізвища і ще додавалися фрагменти стенограм переговорного процесу. Це свого роду така рольова гра. Пам'ятаєте, в нас колись був такий етап захоплення рольовими іграми у школі, потім у вищих навчальних закладах і так далі. Це все, було достатньо правдоподібно описано для тих, хто не знається на календарному графіку міжнародних подій, на функціональних обов'язках певних осіб в Україні, за кордоном, також на ролі, яку вони відіграють, бо там називалися прізвища з вищого політичного керівництва США, Росії, Китаю, України.

Наприклад, там давалися дати переговорів, а насправді ці особи ніколи не були в тому місці, тому що в цей час вони перебували в іншому. Але об'ємність цих документів і їх фантазійність, до речі, дія і сюжет по цих документах ще не завершені, мають завершитись десь в середині лютого. І все це тиражувалося в копіях, до яких для правдоподібності в такій ситуації, коли проводяться відповідні операції, додаються певні зміни, щоб було видно, що це різні джерела та компіляції. Але вони просто копіювалися і крутилися в середовищі тих і подавалися тим людям, які мають можливість інформаційного виходу.

Вже тоді тим, хто звертався до мене, я казав, що це недопустимо, це неможливо з огляду на те, що перше, друге і третє. Більше того вдалося пройти по ланцюгу, де ці документи з'явилися вперше. І окремі з тих авторів, які зі мною спілкувалися, дійшли до того і самі ствердилися в тому, що це не відповідає дійсності.
Але очевидно те, що була частина тих, хто прийняв це за чисту монету. 

І те, що ми з вами отримали в ефірі, це було якби використання наосліп певних осіб. 

На ці особи було розраховано, тому що вони мали велику кількість підписників на своїх каналах, а в Telegram-каналах, YouTube-каналах, тому це набрало такого розголосу.

Я ще раз кажу: якщо уважно подивитися по соціальних мережах, то до цього мали відношення не тільки там названі та відомі прізвища, тобто це мало масовий характер і масовий хід. Ще більший характер масового вкиду це мало у соціальних мережах США, звідси з'явилася ідея і думка про те, що Україна вже готова для того, щоб підписувати. Пам'ятаєте, як це тиражувалося масово? Ці речі були з'єднані між собою. 

Точнісінько так і в Європі з'явився цілий ряд вкидів, які працювали в підтримку правих політичних сил, праворадикальних і ліворадикальних сил. І все це зводилося до одного - Україна готова до миру, готова підписувати, ведуться перемовини.

Які цілі? Чого хотіли досягнути? Це був зондаж ситуації в Україні й не тільки? Чи це було намагання дещо викривити суспільну думку, чи, можливо, дуже хитрий підхід для того, щоб дарувати певну надію, що ведуться розмови стосовно справедливого миру і російського агресора до чогось змусять?

Такі речі найбільше впливають на формування суспільної позиції. Власне, на це і було розраховано. Зверніть увагу, ми з вами якось торкнулися питання соціології. Я тоді сказав, що під час війни це може показати певні тренди, але орієнтуватися на це неможливо, але навіть ми з вами отримали соціальні викладки. Щобільше, соціальні викладки ці пройшли, були надруковані в низці західних видань, про те, що українці ось міняються, йдуть до миру.

Насправді ключова мета - сформувати суспільний тиск, щоб він лягав в ту політичну кон'юнктуру, яка формувалася командою Трампа, - в день виборів, за 24 години, до інавгурації й так далі. Одразу вам скажу, що моя позиція була, по-перше, на цю тему мовчати. 

А в окремих передачах, якщо ви уважно подивитесь наше з вами спілкування, то я навіть один раз вам сказав таку фразу: "Зараз з'являється цілий ряд фальшивих проєктів щодо проведення якихось переговорів". 

Чому? Тоді було вказано певний день, що український міністр закордонних справ був на переговорах. В цей час він був в Брюсселі, а не там, де було описано в документі. Тому я мусив це сказати в ефірі, але не деталізував, бо я розумію, що як тільки деталі скажеш, почнуть тягнуть за цю нитку, і таким чином посилимо сигнал, який йде від уже названих прізвищ.

На мою думку, коли з'являються такі речі, то ті, хто уповноважений на них реагувати, зокрема Міністерство закордонних справ, обов'язково мають це робити. І це не через те, що такої ваги дезінформація чи іншої, а є закони інформаційного простору, на які треба відповідним чином реагувати, яких треба дотримуватися в такому випадку. З моєї точки зору, це не конечно, і це не єдина річ, яка зараз відбувається, і це буде ще певний час тиснути на нас.

 Паралельно є речі, які потребують роз'яснення, бо вони можуть стати причиною серйозних подібних атак. 

Зокрема, скажімо, питання, яке зараз буде крутитись, - це запрошення Зеленського як президента України на інавгурацію до Трампа чи не запрошення. Наступне - зміст переговорів і зустрічі, які будуть вестися між європейським керівництвом ЄС, європейськими лідерами й Трампом, які будуть зустрічатися з ним у Вашингтоні. Тут необхідна упереджувальні дії та зрозуміла ясність у цих процесах.

І стартовим для того, щоб це роз'яснювати, мають бути зустрічі так званої Великої сімки, як я її називаю в Європі, яка відбулася напередодні Різдвяних свят, де обговорювалося питання в тому числі майбутнього діалогу з самим президентом США, з його оточенням. Тобто ці всі речі потребують чіткості, і тоді не буде такого масового захоплення вірою.

Ми з вами у свій час пережили Кашпіровського, Алана Чумака, бо людині дано зачаровуватися такими речами. Людина хоче цього, тому що ми знаходимося дуже в складній ситуації. Тому зрозуміло, що хочеться, щоб диво наступало як можна частіше і рятувало ситуацію.

Однак, це не диво, а інформаційна операція з використанням в темну певних осіб, яка досягла проміжного етапу.

Ще був такий трошки слабший меседж, але з'явився він, здається, в SkyNew, де йшлося про те, що Путін готується до 9 травня підписувати ті чи інші мирні домовленості. Розуміємо, що це додатковий інформаційний трек, який розрахований, можливо, на західну аудиторію, а можливо, також це посилення того треку, що війна ось-ось закінчиться, все триває.

Квінтесенцією цього сюжету є фраза кинута міністром закордонних справ РФ Лавровим, який сказав про відзначення ювілею 80-ліття перемоги в так званій Великій Вітчизняній війні, перемоги здобутої, увага, Росією і Китаєм проти фашизму. Тут кожне слово вимагає роз'яснення - проти кого, причім тут Китай, Російська Федерація і так далі. Але це прозвучало і прозвучало напередодні Різдва. Зрозуміло, це підхопили. Причому так, як його подали Bloomberg і SkyNews, виглядало як свого роду контрольний постріл у голову.

Стартовим моментом цього було те, що ні з того ні з сього, відповідаючи на перше питання ця кремлівська стара коняча голова чомусь почала говорити не про Росію, її дії та позицію, а почала перераховувати позиції Китаю, Бразилії. І на підтвердження цього він в'їхав на тему спільної перемоги Росії та Китаю у Великій Вітчизняній війні, ті народи, які понесли на собі найбільші катастрофічні наслідки від німецького фашизму і японського мілітаризму.

Буквально на другий день ці речі були підхоплені, але в інтерпретації, про яку ви сказали. А причина була в тому, що питання, яке поставив журналіст, було заготовлене та стосувалося переговорного процесу. У цьому ж інтерв'ю у заключній частині Лавров буде розповідати про те, що до того часу, поки США не змінять доктрину, суть якої полягає в тому, що Росія - ворог, ніякого переговорного процесу не буде.

Ні Bloomberg, ні Skynews, а за ним і Wall Street Journal на ці речі не звернули увагу, однак підхопили тему 9 травня. Одні почали це тиражувати як визначену контрольну дату для певної події, а інші приписали сюди переговорний процес. Ні перше, ні друге не має ніякого значення. 

А те, що московський фюрер - символіст, ми з вами це дуже добре знаємо: накази захопити міста до певних дат, всі ці обстріли України до певних дат, до днів народження, до міжнародних подій - все це використовує російська хунта у своїй битві з силами демократії. 

Інша справа, що не всі це читають і не всі розуміють, навіть перше питання, яке ми з вами обговорювали про припинення вогню, коли в голові у цього плюгавого фюрера -  навпаки, на ці дати буде призначатися силовий тиск. 

Так само і те, що ми зараз бачимо у США, коли там ситуація почала вирівнюватися, то треба вкинути туди й показати, хто ворог, хто не такий, як усі, хто заважає американцям спокійно жити. 

Тому в цьому плані сьогодні весь світовий інформаційний сюжет диктується, на жаль, Китаєм і Росією через різного роду соціальні платформи. 

І фактично це і визначає подальше, бо як ми розуміємо, електоральна демократія пов'язана із соціумом, що й починає формувати позицію істеблішменту. Поки що це не впливає серйозно на позицію світової еліти, але на сьогодні форматує соціум, позицію людей, і це вже безумовно.

Як ви бачите розгортання подій найближчими місяцями?

У цьому сюжеті є декілька речей, які адресовані безпосередньо Росії, своєму споживачу. Є частина, які адресовані Заходу, зокрема ядерний шантаж, шантаж "Орешником". І є речі, які стосуються України. З точки зору суті політики те, що зроблено лише як інформаційний привід це все ми чули, починаючи навіть не з 2014 року, а десь з 2005 року, коли московський фюрер сказав, що в Росії ці всі революції не пройдуть. І тоді почалися ці танці на граблях нацизму, фашизму.

Далі був період щодо точності формулювань для самого фюрера, а не його позиції. Це було зрозуміло давно. І перше, що в цьому випадку треба зрозуміти, - все, що робиться на сьогодні в Москві, підпорядковується цим інформаційним потокам для того, щоб спричинити серйозний тиск - як забезпечити лояльність в Росії стосовно до нинішньої його кліки та спричинити переляк на Заході.

Треба розуміти й те, що ці проміжки невизначеності, згадайте влітку минулого року ми говорили, що найтривожнішим може бути період між 7 листопада і 20 січня. Воно так і є, тому що в цей період один президент йде, а інший приходить. 

Разом з тим на сьогодні насправді має домінувати позиція того, що об'єм допомоги США Україні в цей час набрав небачених темпів як прямої фінансової, так і військової допомоги.

Я вже не кажу про формування європейської політики, яка стосується допомоги Україні, формування позиції НАТО стосовно управління цими процесами. Ось, що насправді є суть поточного моменту.

Натомість ми бачимо цей вал інформації, який йде з Рашистану, і він фактично собою накриває всі раціональні речі. Це гра в сюжеті, який формується Манафортом (Пол Манафорт - американський юрист, лобіст та політичний консультант, керівник виборчої кампанії кандидата у президенти США Дональда Трампа у 2016 р) в команді Трампа. Я назвав би його манафортизмом, який на сьогодні домінує в оточенні Трампа, який, до речі, не є визначальним, але він в інформаційному плані домінує і це підхоплюється в Рашистані. Робляться паси, які посилюють цей сигнал.

Якщо порівняти об'єм конструктиву, об'єм допомоги Україні, то насправді оцей масив деструктивних речей починає переважати. А якщо ще й звернути увагу на те, що світові ЗМІ, знаходячись в умовах дефіциту приводів святкування, починають доходити до фантазування навколо цих подій. 

І починається - відкриваєте Foreign Affairs, де написано, що Трампу для досягнення миру треба посилити тиск на Україну, посилити тиск на Росію, але на словах "посилити тиск на Росію" тут же завершується. А далі роздумують про те, як Україну підштовхнути до того, щоб вона швидше вела ці перемовини. І це характерно для більшості видань. А коли ми беремо Bild, The Economist, хіба що за винятком The Telegraph і The Guardian, всі інші грають і продовжують грати в цей рашистський сюжет переговорів, підписання, як цього досягнути.

Хоча, ще раз наголошу на цьому інтерв'ю Лавров російським і західним ЗМІ абсолютно чітко показав, що на сьогодні вся рашистська банда може хіба що погодитися на консультації з приводу чогось, але ніяких переговорів, тобто офіційних переговорів вони не приймають і на це не підуть. 

Бо позиція Москви полягає в тому, що вони не бачать в діях ні Вашингтону, ні колективного Заходу підстав для того, щоб такі переговори вести.

Сьогодні ситуація рухається навіть з точки зору цього манафортизму поступово на користь Україні. Це в Москві прекрасно розуміють і бачать, бо поки що весь цей світ, який фантазує, роздумує навколо цього питання, не торкається однієї справи - інтересів США. І тут, чи ми беремо мега розмір, чи ми доходимо до молекулярного рівня політики,  виявляється, що Україна і США, Сполучені Штати і Європа - це вкрай необхідні союзницькі сили для того, щоб відстоювати інтереси один одного.

А блудослів'я, яке сьогодні набрало такого масивного характеру спричинено винятково бажанням Кремля сформувати цю інформаційну гармату, яка буде лупити по колективному Заходу, дроблячи його, вводячи суперечки між США та Європою.

Я не володію чіткою соціологією, але можемо сказати, наскільки популярною була інформація, що ось-ось війна закінчиться і буде справедливий мир. Вона знайшла надзвичайно серйозний резонанс серед наших з вами співгромадян. Також покладаються певні сподівання на місію генерал-лейтенанта Кіта Келлога, спецпосланника Трампа з питань російсько-української війни, але водночас ми розуміємо, що допомога є і буде, але питання і до нашого населення, до його витривалості. З другого боку, розуміємо, що оцей от резонанс "імені 30 грудня" свідчить дещо про інше.

Яка різниця для звичайної людини, чи це Кашпіровський, чи Алан Чумак, чи Гордон? Даруйте, що я називаю ці прізвища в ряд, але з моєї точки зору, більшість суспільства, що одного, що до другого, що до третього, відноситься абсолютно однаково в таких речах. Тому що всі прекрасно розуміють, чим досягається результат у такій складній трагічній ситуації, в якій сьогодні перебуває Україна.

Я б зараз сконцентрувався ось на чому - в тому числі й ця внутрішня ситуація долається інформаційною взаємодією і співпрацею на рівні політичних еліт, істеблішменту, якщо хочете, на рівні воєнно-політичного керівництва. 

І от зверніть увагу напередодні Різдва Європа абсолютно чітко заявила: "Припиніть розмови про переговори, про мирні плани, дайте Україні все необхідне для того, щоб вона не тільки себе захистила, а й могла вбити ворога". The best! Це попадання в десятку!

І цю річ необхідно інформаційно підтримувати, тримати її, бо це позиція України, це позиція європейських партнерів. Зрозуміло, що є сявки у вигляді Орбанів і Фіцо, але вони абсолютно не диктують ситуацію.

Тепер, що стосується Вашингтона, то дуже важливо зрозуміти – Келлог, інші особи, які номіновані на посади, проходять період розминки. Вони ще навіть на старт не стали, добігають до старту. А частина з них не добіжить на старт, їх і оголосили завчасно, тому що розуміли, що частина не добіжить. Хто приїде в Київ і чи приїде хтось? Відповіді на це питання, окрім роздумів, немає. І це треба розуміти, бо Кіт Келлог чи хтось інший буде, чи буде він, чи ні. Зрозуміло, що 100% дати відповідь на це питання не можна.

Наступне - що відбудеться після його ознайомлення з ситуацією? Він же живе так, як і всі інші там, в американському інформаційному полі, і не бачив конкретної ситуації, не розуміє її як військовий. Бо в нас же думка сформована - якщо бойовий генерал, значить повинен розуміти. А в нього представлення про цю війну максимум на рівні Афганістану. Давайте просто порахуємо, скільки років минуло з того часу, і зрозуміємо, що одне - земля, а друге – небо, тобто абсолютно величезна різниця.

Звідси треба розуміти, що ніхто не буде ознайомлювати з ситуацією та конкретними фактами особу, яка не є під зобов'язанням щодо нерозголошення таємниці. Це ж саме стосується і всіх інших. Вони зараз проходять певну обкатку перед тим, як встануть на старт. Але вони не володіють цією повнотою інформацією для того, щоб робити якісь висновки.

Якщо їх усіх послухати, на мій погляд, Волтц (радник Трампа з нацбезпеки) на сьогодні найбільш об'єктивно розуміє складність ситуації, але і він, не дивлячись на те, що "зелений берет", і здавалось би мав усвідомлювати все це, допускає ляпи. На місці цих осіб найліпше поступає Марк Рубіо, який просто мовчить, бо він розуміє, наскільки це важкий і непідйомний матеріал.

А ключова помилка в тому, що, по-перше, розділяється російська агресія та іранська агресія. 

Я маю на увазі російсько-українська війна та ірано-ізраїльська, адже це одне ціле. Друга груба помилка - у Вашингтоні вважається, що питання на Близькому Сході ось-ось буде вирішено. Але воно не буде ні ось-ось вирішено, ні завтра, ні через рік, тому що там об'єм складності та суперечності в десятки більше, ніж у будь-якій точці планети Земля.

Ще одна річ - на сьогодні немає усвідомлення серед цих осіб, що в цьому процесі на одному боці знаходиться Москва, Тегеран і Пекін. 

Зверніть увагу, як поводить Трамп, Зеленського не запросили на інавгурацію, а по відношенню до Сі Цзіньпіна вже й усно оголошували, і листи писали, а він каже: "Ні, я не поїду".

Ці моменти яскраво свідчать про те, що зараз час потребує інформування цих осіб про реальний перебіг подій. І ще раз наголошу, інтереси США, України, Європи співпадають у цьому відношенні. Як тільки ситуація дійде до цього, ці всі розмови про те, кому належить Гренландія, як будувати відносини із Європою, як митну тарифну політику будувати з Канадою, відійдуть в далекій куток.

Єдине, чого я найбільше остерігаюся, аналізуючи, які кроки робив Дональд Трамп в складних ситуаціях із Північною Кореєю, Китаєм, коли з першого підскоку він не може нічого вирішити, тоді дистанціюється від ситуації. 

І це вже зараз починає давати взнаки про себе, коли Трамп починає давати наряди: "От, хай там із Кім Чен Ином зустрічається Реджеп Таїп Ердоган. Хай із філіппінським президентом зустрічається китайське керівництво". Тобто він усувається, починає роздавати наряди.

Цікаво, що після зустрічі на відкритті в Notre Dame de Paris Трамп чомусь в фінальній частині свого повідомлення в Truth Social пише, що Китай допоможе. Кому допоможе Китай у цій ситуації? Причому тут Китай до ситуації, яку інформаційно породив сам Дональд Трамп? І це мене відразу насторожило. Тобто після цілого ряду інтерв'ю CBS News, PBS, New York Post він зненацька кидає цю фразу: "Китай допоможе". Кому? Яка його участь у цьому процесі? Ситуація виглядає таким чином, що поки що ми маємо справу з форматуванням інформаційного простору і найважливішим - невизначеністю ні самого Дональда Трампа, ні його команди з тим, що і як робити.

Тобто це відсутність плану, але там ситуація ще більш складна - вони не знають матеріальну частину, вони її не розуміють, тому починають фантазувати. Це використовує Кремль, і тому всі ми, Україна та Європа, перебуваємо під колосальним інформаційно-психологічним тиском. На жаль, як ми бачимо, певний результат цей тиск дає.