“Легенда про Тарзана”: Герої не вмирають

Найбільша база кінофільмів IMDB нараховує понад 200 фільмів про Тарзана, які вийшли з 1918 по 2014 рік.

Нову “Легенду про Тарзана” поставив режисер чотирьох останніх фільмів про Гаррі Поттера британець Девід Йєтс. Його “Легенда про Тарзана” не є дослівною екранізацією Едгара Райса Берроуза, а лише використовує його героїв. Літературна першооснова, як і у випадку з нещодавнім поверненням на екрани жителя джунглів Мауглі, повністю переписана.

Проте меседж історії залишився незмінним: той, хто возз'єднався з природою, отримує її допомогу в найскрутніших ситуаціях і переборює не лише природне зло, але й суто людське.

Фільм “Легенда про Тарзана” продуманий до найдрібніших деталей. Його гуманістичне послання не є аж надто нав’язливим, а перебільшення не створюють відчуття спекуляції. Тарзан - це не супергерой, не надлюдина. Він звичайний чоловік, який має незвичайну історію.

Тарзан уособлює в собі найкращі риси. Він в міру скромний, абсолютно вихований, мужній і чесний. Окрім того, він відданий тим, хто за ним доглядав, хто по суті замінив йому батьків.

Талановитий швед Александр Скарсгард відповідально підійшов до ролі Тарзана, і, за повідомленнями, чотири місяці пітнів у спортзалі перед початком зйомок.

Головним його антагоністом є персонаж дворазового володаря “Оскара” Крістофа Вальца - одного з улюблених акторів Тарантіно. В одній з головних ролей ще один тарантінівський актор - Семюел Л. Джексон, який грає компаньйона холоднокровного і мовчазного Тарзана.

Авторам стрічки вдалося чітко дотриматися балансу реального і вигаданого. Живі актори і намальована анімація є не доповненням одне до одного, що вважають одним з недоліків нещодавнього фільму “Книга джунглів", а рівнозначними елементами.

Дуже цікавою є нелінійна побудова оповіді. Раз за разом відправляючись у минуле Тарзана, ми дізнаємося нові деталі, які краще розкривають його постать, не створюючи відчуття топтання на місці.

Попри те, що фільм про Тарзана переносить у ХІХ ст., в якому колонії і раби були буденністю, все ж він про інше. Це більше філософський роздум про те, що людина поневолена власними упередженнями апріорі робить невільниками тих, хто їй здається інакшим.

Водночас той, хто знайшов спільну мову з природною стихією, хто не відчуває себе вищим за інших представників фауни, отримує в якості винагороди підтримку, як тварин так і людей.

“Легенда про Тарзана”, маючи мелодраматичну лінію, не скочується у надмірний пафос ідеалізації стосунків героїв. Інтрига витримана не лише у сценах боротьби, але й у тому, що стосується особистих переживань Тарзана, який залишаючись стриманим, готовий на найбільш рішучі кроки заради коханої.

Не здається чимось штучним і використання 3D-графіки, яка останніми роками заполонивши кіноекрани часто-густо була знівельована безталанністю тих, хто нею користався.

У цьому фільмі тривимірна графіка справді створює відчуття присутності, а в деяких епізодах стрілянини в екран чи агресивних побоїщ, неможливо спокійно всидіти на стільці, щоб не почати відвертатись чи заплющувати очі.

Нова “Легенда про Тарзана” - це рідкісна у сучасному кіно вдала реанімація героїв з минулого. Фільм буде цікавим для всіх вікових категорій, а дві години екранного часу промайнуть не уві сні, а як одна, захоплююча мить.