Російський блогер використав український паспорт. Тепер сидить у СІЗО Азербайджану

Історія з видачею Азербайджану блогера Олександра Лапшина виглядає повчальною для України через один нюанс - мандрівного графомана збираються покарати за відвідування території, яка з точки зору ООН вважається окупованою.

Мова про Нагорний Карабах, але в цьому випадку нас цікавить теоретичне питання: а чи можна буде так само покарати горе-мандрівників, які порушуючи українські закони їздять в окупований Крим та ОРДЛО, а потім ще й публічно вихваляються тим, як змогли обдурити українських прикордонників?

А ще краще - покарати російських бойовиків, які залишили Донбас і перебувають, наприклад, у Білорусі - країні, яка власне й заварила всю цю кашу з екстрадицією блогера-мандрівника.

Історія бідного Peurrtto

Мова тут навіть не персонально про Лапшина. Він в усій цій історії просто трапився під руку суворих розборок, які ведуть між собою Лукашенко й Путін. Власне, саме це обумовлює ту пікантну частину історії, де російське МЗС гнівно вимагає припинити переслідування свого громадянина.

Сам по собі Лапшин - широко відома у вузьких колах особистість. Багато років веде у "Живому журналі", Facebook та інших соцмережах блог під псевдонімом Puerrtto. Мандрівник має ізраїльський, російський, а з 2009 року - ще й український паспорт.

Так-так, незважаючи на те, що в Україні на законодавчому рівні заборонене подвійне громадянство, Лапшин примудрився зробити собі українське громадянство в ізраїльському консульстві. Процес він детально розписав у своєму блозі.

Блогер-мандрівник скористався допомогою юристів та дірками у вітчизняному законодавстві й отримав паспорти України (національний та закордонний) в українському консульстві в Ізраїлі.

Втім, більшість сприймає Лапшина саме як російського блогера - свої сторінки він веде російською мовою та безумовно є частиною саме російського інформаційного простору. Втім, з точки зору його лояльності Кремлю він ні те, ні се. Принаймні, на перший погляд в його дописах немає вихвалянь Путіна чи, навпаки, українофобських висловлювань. У соцмережах росіяни його навіть звинувачують в тому, що він вважав Крим українським.

У 2011 та 2012 роках Лапшин відвідав Вірменію та заїхав з її території в Нагорний Карабах. Законодавство Азербайджану це вважає порушенням і такий вчинок забезпечив Лапшину місце у "чорному списку" персон нон-грата.

Провокація з українським паспортом

Лапшин на цьому не заспокоївся. Бо, власне, такий його стиль - він любить різні провокації типу "надурити арабський прикордонників, які не пропускають з ізраїльськими штампами" та "надурити ізраїльське КДБ, яке вважає всіх туристів терористами".

Отже він вирішив потрапити будь що в Азербайджан уже перебуваючи в "чорному списку". І зробив це двічі скориставшись українським паспортом, де його ім'я було записане як Олександр, а не Александр, і система його не розпізнала. Лапшин про все це потім написав у себе в блозі.

Туди ж він додав багато дошкульних та образливих фраз на адресу азербайджанських силовиків та насміхався над претензіями Баку на Нагорний Карабах.

Це, як припускають інші блогери та різноманітні експерти стало причиною звинувачень Лапшина у закликах до порушення територіальної цілісності та посяганні на незалежність Азербайджану. Його оголосили в міжнародний розшук по лінії Інтерполу.

Ті дописи, до речі, вже видалені з Facebook та приховані в "ЖЖ". Проте, деякі цитати відшукати можна. Наприклад: "Гучні заяви лідерів Азербайджану, що вони повернуть Карабах силою зброї нагадали мені риторику арабських держав щодо Ізраїлю: занадто багато пафосу і нульовий результат".

Мінська фіга для Росії

За цей час Лапшин побував у багатьох країнах, зокрема, він у грудні був у Києві та Ризі, але ніде його не чіпали. А от у Білорусі везіння дало збій - 15 грудня Лапшина затримали в готелі, де він ночував. Це на фоні інших конфліктних питань Білорусі та Росії була чергова фіга від Лукашенка для Путіна.

Демонстративний арешт громадянина РФ за запиатом іншої країни та ще й демонстративна екстрадиція. Уже 8 лютого Лапшина передали Азербайджану. Зараз мандрівник перебуває в СІЗО міста Баку.

Його звільнення активно вимагають МЗС Росії та Вірменії. Також кілька жорстких заяв зробило ізраїльське зовнішньополітичне відомство. Українське МЗС влізати в цю справу не стало, вочевидь, зважаючи на спосіб, яким Лапшин отримав громадянство. На сторінці Facebook українського посольства у Мінську спочатку навіть стверджували, що Лапшин не є громадянином України.

Чи правильна це тактика - відмовитись від захисту де-юре громадянина України? Непросте питання, яке не має однозначної відповіді.

З одного боку маємо зобов'язання захищати своїх громадян, інакше ніхто не поважатиме український паспорт. З іншого - вибір між грою на стороні ворожої Росії та її союзника Вірменії чи Азербайджану з Білоруссю. До того ж, залишається питання щодо законності отриманого Лапшиним українського громадянства.

І тут вертаємося до проблеми, з якої почали - чи можна вважати справу Лапшина корисним для України прецедентом? Росія своєю реакцією дає зрозуміти, що для неї це небезпечний прецедент.

Адже тепер її громадян можуть затримати в третій країні (тій же Білорусі) за те, що вони незаконно відвідували окуповану територію (Карабах, Абхазію, Крим тощо) та видати її іншій третій країні - скажімо, Україні. Досі Білорусь такого собі не дозволяла.

Журналіст Денис Казанський, який уже ставив таке питання в своєму блозі, наводить приклад з проросійським бойовиком Мільчаковим, який часто буває у Білорусі. Власне, не він один - там періодично бувають й інші "любителі поноворосити". Напевно, Україні все ж варто скористатися моментом та провентилювати питання їхньої видачі в чуйні руки українських силовиків.