Нове розслідування: що не так з католицькими священиками

Верховний суд штату Пенсільванія, США опублікував одне з найбільших розслідувань про сексуальне насильство в католицькій церкві, повідомляє Wiener Zeitung. Розслідування велося генеральним прокурором штату Джошем Шапіро і тривало 18 місяців. Результат - 1400 сторінок з даними ґвалтівників, а також скоєними ними злочинами. У поле розслідування потрапили 70 років життя 6 єпархій Пенсільванії.

"Ми знаємо, що це дуже великий документ. Але єдиний спосіб виправити ці проблеми - оцінити їх масштаб", - йдеться в розслідуванні.

Один з ініціаторів розслідування Джош Шапіро (в центрі) з присяжними

У 2002 році New York Times вже публікували схоже викриття католицьких священиків, однак нове Пенсільванське розслідування є наймасштабнішим розслідуванням на даний момент.

Слідству вдалося ідентифікувати близько тисячі жертв, проте прокурор допускає можливість, що реальних жертв було більше: не всі потерпілі хотіли обговорювати болючу тему, деякі не дожили до розслідування.

Жертви

В основному жертвою насильства пенсільванських священиків ставали хлопчики препубертатного (7-12 років) віку. Однак були й дівчатка, були і підлітки. У розслідуванні йдеться про різні способи насильства.

Один зі священиків ґвалтував семирічну дівчинку, поки відвідував її в лікарні після видалення мигдалин. Або священик, який примусив дев'ятирічну дитину до орального сексу, а після цього сполоснув рот хлопчика святою водою, щоб очистити його.

У Пітсбурзі священики-педофіли об'єднувалися і обмінювалися інформацією про свої жертви, самими жертвами, а також виготовляли дитячу порнографію.

Постраждалі від насильства католицьких священиків, прес-конференція Джоша Шапіро

У Єпархії Грінсбурга священик заручив себе з 17-річною дівчиною, яка незабаром завагітніла від нього. Відразу ж після цього священик вирішив розірвати їхній шлюб. Незважаючи на секс з неповнолітньою дівчиною, вступ і вихід зі шлюбу та батьківство, священику дозволили продовжувати службу в церкві, тільки в іншій єпархії.

Бували випадки, коли священики самі зізнавались у скоєному. Наприклад, у Аллентаунській єпархії священик написав записку, в якій зізнався, що домагався маленького хлопчика.

У відповідь на записку єпархія дійшла висновку, що "подібний досвід не обов'язково призведе до травми дитини". Священик був залишений на своїй посаді, незважаючи на зізнання, а сім'ї хлопчика порадили з'їздити "провітритися".

Нічого страшного

Здається, що насильство над дітьми не сприймалося керівництвом церкви як щось погане. У розслідуванні розповідається про священика, який за заявою його жертв зґвалтував як мінімум дванадцять хлопчиків.

Однак цей факт не завадив єпископу висловити йому письмову подяку зі словами: "... за все, що ви зробили для Божого народу".
Інший священик повідомив церкві про анальне та оральне насилля над принаймні 15 хлопчиками молодше семи років. Після зізнання сам єпископ побажав зустрітися з ґвалтівником, щоб подякувати йому за його "щирість і прогрес, який він зробив на шляху контролю своєї "залежності".

Священик у Харрісбергській єпархії довгий час ґвалтував п'ятьох сестер, незважаючи на попередні численні скарги від інших дітей. Крім цього він збирав біологічний матеріал дівчаток (волосся, сечу, кров), який згодом виявила поліція під час обшуку його будинку. Маючи такі докази, єпархії довелося погодиться, що священик скоїв злочини.

Як це приховували

У ході слідства з'ясувалося, що майже в усіх єпархій був однаковий метод приховування злочинів. ФБР провело поведінковий аналіз і виявило основні стратегії. Ось кілька з них:

• Не називати речі своїми іменами. Замість "зґвалтування" говорити "неналежний контакт" або "спірне питання".
• Не проводити справжнє розслідування, не вдаватися до допомоги фахівців, натомість призначати представників духовенства, щоб вони склали позитивну характеристику підозрюваного.
• Відправляти підозрюваних на відпочинок до психіатричних лікарень при єпархіях. Там місцеві фахівці-священнослужителі з'ясовували, чи був підозрюваний педофілом. Оцінка і звіт складалися зі слів підозрюваного, незалежно від того, чи здійснював він насильство чи ні.
• Під час такого лікування не розповідати про причини відсутності священика. Зазвичай вигадувалася відмовка про відпустку.
• Не позбавляти священика сану, фінансування, навіть якщо він ґвалтував дітей і продовжує використовувати ресурси для досягнення своїх злочинних цілей.
• Якщо парафіяни продовжують обурюватися діями священика, то перевести його в іншу єпархію, замість того, щоб захистити дітей від сексуального маніяка.
• Не звертатися в поліцію, а боротися з цим як з внутрішньої кадровою проблемою.

Деякі скарги доходили до поліції. У таких випадках поліція просто передавала інформацію офіційним представникам церкви, щоб вони розібралися самостійно. А далі все йшло за розробленим церквою шаблоном, який був описаний вище.
Скарги на домагання священиків складалися і зберігались у спеціальному секретному архіві, ключ від якого був тільки у єпископа.

Ніхто за це не відповість

За зізнанням прокурорів, багато високопоставлених священнослужителів знали про подібні злочини, проте не поспішали привертати до них увагу. Замість того, щоб захищати невинні жертви, парохи намагалися в першу чергу захистити церкву від поганої репутації.

Тому священика-педофіла відправляли на "лікування" або для придбання нового досвіду в іншу єпархію. Коли маніяк повторно привертав увагу і на новому місці, його не відсторонювали, а ще раз переводили в наступну єпархію. Так відбувався перехід священиків-педофілів в Пенсільванії та інших штатах.

Як наслідок цього, в більшості випадків насильства Пенсільванського священиків спливав термін давності для порушення кримінальної справи. У США для тяжких злочинів термін давності закінчується після 10 років, для особливо тяжких злочинів - 15 років.

Обвинувачі сподіваються як виняток добитися продовження терміну давності за деякими випадками. Якщо не вдасться, то лише публічний розголос допоможе не залишити злочини безкарними.

Справи деяких священиків, все ж, потраплять до суду. Кілька священиків Грінсбургзької єпархії впродовж останніх десяти років спокушали дітей зі свого приходу. Про це вдалося дізнатися завдяки служителям цієї ж єпархії, які пішли назустріч слідству. Прокурор Шапіро бачить у цьому позитивну тенденцію: можливо в майбутньому католицька церква буде боротися зі злочинцями, а не покривати їх.

Що говорять у Ватикані

Після публікації доповіді з Пенсільванії, Ватикан закликав до відповідальності всіх кривдників і тих, хто їх покривав

За два дні після публікації розслідування, Ватикан повідомив про "сором і печаль" з приводу того, що понад тисяча дітей зазнали насильства з боку сотень священиків протягом десятиліть, у той час як єпископи закривали на це очі.

"Порушення, описані в доповіді, є кримінальними і морально поганими. Ці дії були зрадою довіри, відбирали у жертв їхню гідність і віру. Церква має винести уроки зі свого минулого, і покарати кривдників і тих, хто закривав на це очі. Жертви повинні знати, що Папа на їхньому боці", - йдеться в заяві Ватикану.

Тільки цього року Папу Франциска критикували за неспроможність вирішити кризу сексуального насильства в католицькій церкві. Цього року виявилося, що Ватиканський дипломат у Вашингтоні займався розповсюдженням дитячої порнографії. А кардинал Джордж Пелл, який був міністром фінансів Ватикану, зараз знаходиться в суді в Австралії за звинуваченням у сексуальному насильстві.

У липні Папа Франциск прийняв відставку одного з найвидатніших кліриків церкви - кардинала Теодора Е. МакКарріка, після того, як з'явилися інформація про зґвалтування неповнолітнього служки в 1970-х роках, а в 1980-х роках - про насильство над дорослими семінаристами.

Колишній кардинал Теодор МакКаррік

Чи будуть наслідки

Рокко Палм, католицький коментатор, письменник і блогер, зізнається, що за 15 років спостережень ще не бачив такої бурхливої реакції від священнослужителів на звинувачення в сексуальних домаганнях.

Массімо Фаджіолі, професор теології Університету Вілланова, Філадельфія, заявив, що єпископи діють скоординовано, незважаючи на конфлікти і поділ на ліберальні та консервативні напрямки.

"Це гірше, ніж в 2002 році, і вони це знають. Вони знають, що майбутнє церкви США незрозуміло", - сказав Фаджолі виданню New York Times.