Еспресо.TV нагадує про трагедії, скандали, конфлікти які були частиною президентських виборчих кампаній протягом дев’яностих-двотисячних років.
1994 рік: брехня державних ЗМІ
У другому турі виборів, який пройшов 10 липня 1994 року, колишній очільник уряду Леонід Кучма отримав 52% голосів тих, хто взяв участь у виборах. Його суперник, перший президент України Леонід Кравчук отримав 45% голосів.
Однак визнанню цього передували дивні події. Вранці 11 липня державні засоби масової інформації почали повідомляти, що президентом обрано Кравчука. Лише вдень з Центральної виборчої комісії почала надходити більш об’єктивна інформація про підсумки голосування.
А 19 липня Кучма був проголошений президентом України. Мирна передача влади стала тоді початком української політичної традиції, яка відрізнялася від інших пост-радянських прикладів.
Кравчук передає владу Кучмі. 1994 рік
Читайте також: Кандидати в президенти України: хто є хто
Президентські вибори 1999 року відбувалися у жовтні-листопаді. Однак за півроку до цього сталася трагічна подія, яка мала значення для перебігу кампанії.
25 березня 1999 року під час повернення з Кіровограда В'ячеслав Чорновіл і його водій Євген Павлов на автомобілі "Тойота" зіткнулись з вантажівкою КамАЗ, яка розверталася посеред дороги. Чорновіл і Павлов загинули на місці, прес-секретар лідера Народного Руху Дмитро Понамарчук був госпіталізований з важкими травмами.
29 березня Чорновіл був похований на центральній алеї Байкового кладовища в Києві. Провести його в останню путь прийшло понад 200 тисяч людей.
Вже на наступний ранок після загибелі Чорновола міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко, не чекаючи результатів слідства, заявив, що лідер Руху і його водій загинули в результаті ДТП, а версія про замах не розглядається.
В 2000 році помер від сердечного нападу головний свідок, один із тих, хто знаходився в кабіні самоскида під час аварії.
Представники Руху із самого початку називали загибель Чорновола політичним убивством. Вважалося, що саме Чорновіл міг об’єднати національно-демократичні сили і зробити вибори складними для президента Кучми.
Однак справа про загибель Чорновола була закрита вже у червні 1999 року. Розслідування потім поновлювалось, але не мало помітних результатів.
Місце загибелі Чорновола
Читайте також: 5 тисяч на корову та "шаровий" інтернет. Що декларують кандидати в президенти в своїх економічних програмах
1999 рік: Граната для Вітренко
Вже безпосередньо під час виборчої кампанії сталася ще одна трагедія, яка вплинула на рейтинг ще одного суперника Кучми – лідера Соціалістичної партії Олександра Мороза.
2 жовтня 1999 року у Кривому Розі в лідера Прогресивно-соціалістичної партії Наталію Вітренко було кинуто дві гранати РГД-5. Вітренко в цей момент поверталася до автомобіля після спілкування з виборцями в Будинку культури Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату. Через вибухи постраждало понад 40 людей, з них 4 – були госпіталізовані у тяжкому стані. Вітренко дістала незначні поранення і після надання першої медичної допомоги залишила лікарню.
Через підозру в організації теракту було затримано співробітника одного з штабів Мороза – Сергія Іванченка, який залучив до скоєння нападу свого брата Володимира Іванченка. Слідчі Служби безпеки України висунули їм обвинувачення у посяганні на життя державного діяча, замаху на умисне вбивство за обтяжливих обставин, незаконне носінні і зберіганні боєприпасів. 14 червня 2001 року звинувачених у замаху Сергія і Володимира Іванченків було засуджено до 15 років ув’язнення.
Указом від 9 грудня 2004 року президент Кучма помилував 48-річного Сергія Іванченка.
Вітренко в першому турі виборів набрала 10,9% голосів, а Мороз трохи більше – 11,2%. У другий тур виборів вийшли Кучма і Симоненко.
Читайте також: 20 фактів із життя Петра Порошенка
2004 рік: отруєння Ющенка та масові фальсифікації
Президентські вибори 2004 року були позначені отруєнням кандидата у президенти Віктора Ющенка, масовими фальсифікаціями та третім туром голосування, який не мав аналогів у виборчій історії.
Команда Віктора Ющенка ще задовго до початку виборчої кампанії була впевнена, що очільник уряду Янукович і його прибічники налаштовані на масові фальсифікації, а президент Леонід Кучма не буде заважати їм у цьому. Стратегія Ющенка та його прибічників полягала в тому, щоб максимально ускладнити Януковичу можливість таких фальсифікацій.
Ще до голосування, під час якого були зафіксовані масові фальсифікації, сталася подія, яка багато в чому визначила хід виборчої кампанії. Йдеться про отруєння кандидата у президенти Віктора Ющенка.
Увечері 5 вересня 2004 року Ющенко був запрошений на нараду на дачу тодішнього заступника голови СБУ Володимира Сацюка. На цій вечері також були присутні голова СБУ Ігор Смешко (бере участь у виборах президента у 2019 році — ред.) та народний депутат Давид Жванія. На думку Ющенка, отруєння сталося саме на цій вечері.
Вранці 6 вересня він почав скаржитися на нудоту, головні і шлункові болі. Через хворобу Ющенко був змушений скасувати передвиборчі поїздки.
У ніч з 9 на 10 вересня 2004 року Ющенко був доставлений в австрійську клініку "Рудольфіннергаус", де йому поставили діагноз "гострий панкреатит" з ускладненнями, викликаними отруєнням токсинами.
11 вересня 2004 року керівник австрійської клініки Міхаель Цімпфер заявив, що Ющенко був отруєний діоксинами. Прихильники Ющенка розцінили отруєння, як замах на життя кандидата у президенти.
До цього часу справа отруєння Ющенка є нерозкритою.
Ющенко, Сацюк та Смешко на вечері, під час якої нібито осталося отруєння
За даними різних опитувань, у другому турі, який відбувся 21 листопада 2004 року, Віктор Ющенко набрав понад 54% голосів.
Втім, Центрвиборчком оприлюднив інші результати. Згідно з ними, Віктор Янукович отримав понад 49% голосів, у той час як Ющенко – майже 47%.
Під тиском масових акцій протесту на Майдані Незалежності у Києві, 3 грудня Верховний суд України визнав результати другого туру недійсними у зв'язку з численними фальсифікаціями на користь Януковича. Переголосування другого туру відбулося 26 грудня. За даними, які оприлюднив ЦВК, у третьому турі майже 52% набрав Ющенко.
Читайте також: 10 фактів із життя Анатолія Гриценка
2009 рік: педофільський скандал
Чергові президентські вибори відбувалися взимку 2010 року. За кілька місяців до цього спалахнув скандал, який мав на меті дискредитувати народних депутатів від фракції БЮТ.
Так звана справа педофілів почалася 13 жовтня 2009 року, коли народний депутат від Партії регіонів Вадим Колесніченко заявив, що до нього звернулася мати двох дітей, яких нібито зґвалтували в "Артеку" високопосадовці. А народний депутат Григорій Омельченко заявив, що у скандалі фігурують троє народних депутатів. Йшлося про Сергія Терьохіна, Віктора Уколова та Руслана Богдана. Усі вони представляли фракцію БЮТ.
Сергій Терьохін
Віктор Уколов
Руслан Богдан
14 жовтня 2009 року міністр внутрішніх справ Юрій Луценко повідомив, що міліція не має доказів причетності народних депутатів до розбещення дітей.
Обвинуваченння за підозрою в розбещенні двох неповнолітніх було висунуто прийомному батькові цих дітей – головному редактору журналу "Артек" Дмитру Полюховичу, якого затримали, а потім звільнили з-під варти на підписку про невиїзд.
20 жовтня 2009 року Верховна Рада створила тимчасову слідчу комісію з питань розслідування обставин, пов`язаних зі звинуваченнями в розбещенні неповнолітніх.
"За результатами розслідування справи достатніх доказів провини Полюховича та інших осіб у насильницькому задоволенні статевої пристрасті з малолітніми, які давали б достатні підстави для направлення справи до суду, не отримано", - заявила під час звіту про роботу комісії її голова Катерина Самойлик.
21 травня 2010 року Рада припинила роботу цієї тимчасової слідчої комісії.
Читайте також: 10 фактів із життя Юлії Тимошенко