Віталій Портников: Немає сенсу в діалозі з маріонетками

Ці повторні вибори в республіці довелося проводити після того, як адміністрація колишнього президента Рауля Хаджимби сфальсифікувала вибори 2019 року. Масові протести прихильників опозиції призвели до скасування виборів і повторного голосування - Хаджимба до цього моменту вже пішов у відставку і фактично визнав свою поразку.

Це не перший успіх абхазької опозиції у протистоянні з владою, на стороні якої незмінно виступає Кремль. У 2004 році, фактично в один час з нашим першим Майданом, опозиція висунула в президенти країни Сергія Багапша - на противагу все тому ж Раулю Хаджимбу, проголошеному наступником першого президента Владислава Ардзінби. Чекіст Хаджимба був підтриманий Кремлем, зустрічався і фотографувався з чекістом Путіним, але вибори програв. Стати президентом йому не допомогла навіть організована Росією «мандаринова блокада» Абхазії.

Для того, щоб Хаджимба очолив Абхазію, знадобилося провести справжнісіньку спецоперацію - вже після смерті Багапша, коли президентом став його соратник Олександр Анкваб. Однак більше одного терміну протриматися на посаді президента Хаджимбі не вдалося. Напередодні виборів 2019 року головний опозиційного кандидата Аслана Бжанію було отруєно - нічого не нагадує? Результати виборів - сфальсифіковані. Для нормалізації ситуації в республіку, як зазвичай, приїжджали російські емісари.

Але я так детально переказую політичну історію Абхазії зовсім не для того, щоб продемонструвати, як вона схожа на нещодавню політичну історію України. Те, що Кремль всюди діє однаково - не новина.

Я розповідаю цю історію для того, щоб нагадати - будь-який абхазький президент, рекомендований Кремлем або опозиційний, все одно діяв в фарватері російської політики. Так, в Абхазії, як це не парадоксально, більше демократії, ніж в самій Росії. Але при цьому Абхазія - російська колонія. Її політики борються, по суті, за те, хто з них стане намісником Кремля. Без російської політичної, військової та фінансової підтримки Абхазія просто не може існувати. І навіть коли її керівники намагалися йти на діалог з Тбілісі, їх негайно і грубо зупиняли російські куратори. Головним з яких всі останні роки був - правильно, Сурков.

Новітня історія Абхазії чергового разу демонструє дилетантизм в підходах Володимира Зеленського, небезпеку дій Андрія Єрмака і нерозуміння президентом і його офісом того, що відбувається на Донбасі.

Немає ніякого сенсу в прямому діалозі з тими, чиє існування повністю залежить від політичної, фінансової і військової підтримки Кремля. Навіть якщо вони раптом захочуть діяти самостійно, у них не вийде. Маріонетка не може діяти незалежно від ляльковода. Вона - на ниточці. І якщо цю ниточку обірвати, маріонетка не побіжить вам назустріч, а стане просто шматком матерії із пластмасовими очима. Саме тому розмовляти потрібно з ляльководом.

А коли ви погоджуєтеся на прямий діалог з маріонеткою, ви самі стаєте лялькою в чужому театрі і наближаєте момент, коли вас самого прив'яжуть до ниток і почнуть за них смикати.