Мільман: Путін розуміє лише силу і єдиний, хто може її серйозно задіяти, - це Трамп

Є публічний порядок денний, офіційні заяви, офіційна комунікація, але водночас Євроатлантичний блок повинен нарешті визначитися для себе, наскільки він буде готовий у фізичний спосіб відбивати можливу російську агресію і наскільки Сполучені Штати будуть готові відповідати тим викликам, які є зараз буквально на кордоні Європейського Союзу - для Естонії, Латвії, можливо, для Польщі. З чим можуть приїхати російські посланці? І наскільки непохитною буде рішучість Заходу?

Центральне питання, яке має бути на цьому саміті безумовно, - що НАТО буде робити для допомоги Україні. НАТО сьогодні - це не єдиний, монолітний блок, на жаль, існують серйозні розбіжності між Сполученими Штатами Америки та європейськими членами НАТО. Також осторонь тримається і Туреччина, яка продовжує підтримувати з Росією відносини на певному рівні. Можна сказати, навіть на досить високому рівні.

З іншого боку, у нас є країни НАТО, які бачать у Росії однозначно найбільшу загрозу їхньому суверенітету і незалежності. Це країни Балтії, Польща, Фінляндія, Швеція, Норвегія, яка теж має кордон із Росією. Ми сьогодні говоримо про блок, у якому багато проблем. І за лаштунками цієї, безумовно, основної проблеми - що НАТО має нарешті ухвалити рішення щодо України, є ще одна серйозна проблема, яка має відношення до власної безпеки європейського континенту.

Після заяв президента Трампа, після заяв міністра оборони США Геґсета, держсекретаря Марко Рубіо і віцепрезидента Венса основне тепер питання - як Європа сама може побудувати систему безпеки, яка сьогодні вже не існує в тому вигляді, в якому вона була до приходу президента Трампа в Білий дім. Ось це зараз контур цього саміту.

Упродовж останніх кількох днів наші бійці відпрацьовували по стратегічних російських цілях, зокрема це Омський нафтопереробний завод. Росію накриває хвиля бензинової кризи. Росіяни намагаються залучати додаткові потужності - казахську нафту, наприклад. Скоро вони будуть в Китаї закуповувати нафту. Але суть в іншому: в Росії виникає додаткове поле напруги.

Ми не хочемо недооцінювати російських намірів, але є ще сувора дійсність. І те, що росіяни намагалися продавати на Захід під час великих торгів - величезну територію, колосальні ресурси, які вони можуть кидати в топку війни, - це грає проти них. Російське населення незадоволене. А основне - падає російська військова логістика. Чи це може стати певним аргументом? Чи тумблер у голові у Путіна може спрацювати, чи хтось з еліт йому може підказати, що з такими темпами українці можуть винищити все найважливіше для балансу ведення війни – і тоді що?

По-перше, атаки українських безпілотників на нафтопереробні заводи Росії - це дуже серйозна проблема для всієї Росії та особисто для Путіна. 

Ось це треба однозначно розуміти й визнавати. І це Путін сам визнає. Тому що Путін завжди відмахується, він каже, що все добре, і що російська армія просувається в Україні, і що ось уже скоро буде велика перемога. А тут йому довелося визнати, що існує справжня проблема, яка пов’язана з логістикою і з відсутністю бензину в Росії. Причому проблема дійшла не просто до якихось там провінційних міст Росії - проблема в самій Москві і в Петербурзі. І те, що в Москві це проблема, - це особиста проблема і для Путіна теж.

Другий момент - збитки, яких було завдано Омському нафтопереробному заводу. Він найбільший у Росії, його потужності, здається, удвоє або навіть у більше разів більші, ніж у нафтопереробних заводів, які розташовані поблизу Москви. Він, здається, найбільший. Це найсерйозніша шкода, якої завдано Росії.

Останніми тижнями відбулося, можливо, найголовніше цього року - стратегічна ініціатива зараз у руках України. І в Росії це відчувають, і Путін це відчуває. 

Те, що там пропаганда говорить про те, що в них усе добре, - це не відповідає дійсності. Вони розуміють, що у них серйозна проблема, і вони нічого з цим зробити не можуть. 

Я дуже сподіваюся, що Україна продовжуватиме подібні військові операції і фактично всі НПЗ Росії будуть під ударом українських безпілотників. Це створить дуже серйозну кризу.

Далі. На цьому тлі багато хто, можливо, не звертає на це уваги, але в Росії зараз серйозна проблема, яка пов’язана з кредитами, з банкрутствами та з іншими економічними проблемами. Понад пів мільйона людей уже оголосили себе банкротами. Це досить велика цифра. У багатьох банків є проблеми з поверненням кредитів. Ось буквально сьогодні була інформація, яка говорить про те, що назріває серйозна криза в банківській сфері Росії. І це теж треба брати до уваги.

Усе тріщить по швах. Але це не говорить про те, що завтра це все впаде. Це може впасти і через рік, і через два, і через три. Але те, що кризова ситуація сьогодні в Росії однозначно існує, — це вже визнає і уряд Росії, визнає і сам Путін. Їхні спроби представити населенню, що все під контролем,  - на мою думку, в цю тезу вже ніхто не вірить.

Я відстежую різні відео, які з’являються в соцмережах у Росії, - там дуже серйозна критика уряду. Нарешті у людей прокидається якесь критичне мислення. Я не кажу про те, що у всієї маси російського населення або у більшості російського населення, але дуже багато критики вже йде на адресу і уряду, і влади. Це відіграє суттєву роль.

Але, знову ж таки, це не говорить про те, що це допоможе Путіну або змусить його сісти за стіл переговорів. Путіну абсолютно байдуже, скільки людей гине, скільки ще загине - йому байдуже. Якщо йдеться про Україну, то це взагалі його не цікавить. Його не цікавлять власні громадяни, його не цікавить власна армія і власні солдати. Тому що якби його це цікавило, то вже давно війна закінчилася б. І це теж треба брати до уваги: йому байдуже. З цим, можливо, багатьом у Росії складно погодитися, але це факт. І ми бачимо, що це дійсно так.

Далі. Тут ще є один дуже важливий момент: усе залежить від того, як діятиме президент Трамп. 

У президента Трампа є дуже багато інструментів змусити Путіна сісти за стіл переговорів і хоча б оголосити про припинення бойових дій. 

Це дасть змогу, можливо, просунутися в якомусь напрямі переговорів і хоча б спробувати дати перепочинок українській армії і зрозуміти, куди далі рухатися і як і що робити. І, можливо, перестануть гинути українські громадяни, українські солдати й офіцери. Це дуже важливий момент.

Усе в цій ситуації залежить від Трампа. Чому? Тому що в нього є цей набір інструментів. Я говорю про серйозні економічні санкції, які він може накласти. Він може заборонити дуже багато речей, які сильно вдарять по російській економіці, яка не витримає цього натиску. І російська економіка може просто луснути і оголосити себе банкрутом. Це в силах Трампа.

Трамп дуже багато може зробити і з російською нафтою. Але що ми бачили - що, наприклад, під час війни проти Ірану президент Трамп заморозив санкції на продаж і купівлю російської нафти. Тому з цієї точки зору дуже багато залежить від самого Трампа, як він вчинить. Дуже сподіваюся, що зустріч Зеленського з Трампом на цьому саміті в Анкарі приведе до якихось позитивних результатів для України. Що ми бачимо зараз — що Трамп починає вірити в те, що Україна здатна вести серйозні воєнні дії і завдати серйозної шкоди Росії. І це його вражає.

Але як це «монетизувати», як це привести до того, щоб Трамп змусив Путіна припинити воєнні дії? Це, авжеж, дуже серйозне питання.

У мене великі сумніви стосовно того, що в оточенні Трампа багато доброзичливців України. Піту Геґсету, їхньому міністру оборони, здається, байдуже, що відбувається з Україною. І в Пентагоні є багато людей, яких привів Геґсет, які не зовсім підтримують Україну, а багатьох генералів, які були в Пентагоні, він звільнив. Це теж дуже серйозно.

Президенту Трампу потрібна перемога. Іранські угоди продати в Америці як перемогу він не може фізично. Сила Дональда Трампа була в тому, що він міг і продавав себе як найуспішнішого, найкрутішого хлопця у Всесвіті американському люмпену. Але робити це без конкретних перемог надзвичайно тяжко.

Ми живемо в часи, коли класичні інституції вже не працюють - працюють індивідуальні вольові рішення. Певні траєкторії ми можемо простежувати - траєкторії Трампа і траєкторії Путіна. Вони різняться, але можна в принципі в такий спосіб компонувати наше майбутнє. І ось тривожний дзвіночок, який засвідчив правоту ваших слів: мислення Путіна найкраще відобразив його речник Пєсков - сказав, що ведеться війна. Раніше тільки про одну згадку цього терміну в Росії садили людей у тюрму, а зараз Пєсков відходить від теми СВО й починає оперувати терміном "війна".

Ось така виходить комбінація: Трамп, якому потрібна перемога і він "за ціною не постоїть", - і Путін, який розуміє, що в нього в буквальному сенсі під ногами палає нафтоносна російська земля.

Це, дійсно, так, я з вами абсолютно згоден. Але Трамп зараз зосереджений і на Ірані також.

Я хочу навести приклад, як діє Трамп, щоб проаналізувати, як він міркує. У Трампа бачення світу дуже специфічне, воно особливе, воно не таке, як у нас, - ми мислимо зовсім іншими категоріями. У Трампа, по-перше, абсолютно відсутній ціннісний аспект. Демократія, права людини, вільний світ, свобода слова, свобода релігії - він узагалі не перебуває в цьому спектрі, його не існує. Трампу байдуже. Він говорить про те, який Ердоган хороший правитель, яка він хороша людина і його друг. До речі, він заявив перед самітом в Анкарі, що якби це не був саміт у Туреччині, то він, мабуть, не поїхав би, а тут він їде, тому що Ердоган його друг.

У Венесуелі викрали Мадуро. А з ким домовилися? З віцепрезидентом. Той самий режим, та сама корупція, ті самі проблеми. Що Мадуро, що віцепрезидент, який був за Мадуро, а тепер виконувач обов’язків президента, - Трампу байдуже. Сьогодні він навіть заявив таке: а чому б Ірану не мати балістичні ракети? А як він аплодував Путіну в Анкориджі 15 серпня минулого року на червоній доріжці - це всі ми пам’ятаємо.

З цієї точки зору ця людина має зовсім інше бачення дійсності. 

Сенс для всіх, хто веде якісь переговорні процеси з Трампом, - зрозуміти, де ті точки, на які можна натиснути, щоб зрушити його в тому напрямі, який принесе якісь преференції, корисні рішення для тих лідерів, що ведуть із ним переговори.

Зеленський у цьому плані десь розуміє, як працювати з Трампом. І останнім часом немає критичних заяв Трампа щодо нього чи якихось серйозних конфліктних ситуацій. І якщо Зеленський зможе знайти цю правильну лінію, то зрештою, можливо, він зможе вмовити Трампа ухвалити якісь рішення, які завдадуть серйозної шкоди Путіну і його режиму. По-іншому це не може бути.

На мою думку, Трамп повністю провалився в Ірані. Адже що сталося - усі думали з початку війни, що Америка та Ізраїль переможуть, в Ірані буде зміна режиму, і все зміниться, і буде зовсім інший стратегічний баланс сил на Близькому Сході. А тепер виходить, що Іран диктує Трампу, коли він відкриє Ормузьку протоку, коли закриє. А до війни Ормузька протока взагалі була відкрита, не було жодних проблем.

Тепер Іран веде переговорний процес із Трампом на рівних, тобто як рівна сила. 

Іран усе влаштовує. Ось зараз був черговий удар по танкеру: Іран випустив ракету. Америка відповість чи не відповість - це теж питання. Але ситуація повністю змінилася. Трамп не може представити цю перемогу. Швидко переключитися на Росію і на війну в Україні йому буде складно. Ба більше, він повинен дійсно зробити щось серйозне, щоб показати, що він закінчує цю війну.

Але він перебуває в дуже делікатній і складній ситуації, після того як у своїй передвиборчій кампанії він говорив про те, що за 24 години закінчить війну між Росією та Україною. Потім він говорив про три тижні, шість місяців, три місяці, сто днів - багато чого він наговорив. І ми не можемо ці його заяви сприймати серйозно, тому що сьогодні він говорить одне, завтра скаже протилежне. Ми можемо тільки відстежувати ці сигнали і його дії.

На цей момент Трампу, я з вами згоден, потрібно показати якийсь успіх, якийсь результат. Ось він і шукає, метушиться. Я всім нагадаю, що свого часу Трамп оголосив про Раду миру для розв’язання проблем у секторі Гази. Ну, і що? І де ця Рада миру? Уже ніхто не пам’ятає, що він про це оголошував. Уже ніхто не знає, що вона існує. Уже говорили про те, що є певні проблеми з внесками до цього фонду, який мав іти на реконструкцію сектору Гази після воєнних дій, на якісь гуманітарні програми. Ніхто вже точно не знає, що і де відбувається. Другий етап передбачав, що ХАМАС треба роззброїти, - ХАМАС, як і раніше, ходить зі зброєю, уже давно всі про це забули.

Трамп - це людина, яка щось починає, щось робить, намагається переконати всіх, що це найкращий результат, як ви сказали, що він найважливіший хлопець у всьому світі. І все - усе добре. Можливо,  нам пощастить і він раптом накладе якісь серйозні санкції на Путіна, які можуть привести до якогось результату. І потім скаже: ось який я великий - як я це зробив! Усе може бути. Але зараз, на цей момент, я не бачу, щоб хтось у його оточенні, можливо… Були розмови про те, що Віткофф і Кушнер мають прилетіти до Москви, але поки що про це не чутно і не видно.

Ми не розуміємо - можливо, Путін ще раз відправить Абрамовича до Зеленського, і той умовлятиме Зеленського піти на якісь поступки Путіну. Але я не вірю, що Зеленський піде на якісь поступки і що з цього щось вийде. Відповідно, ми зараз перебуваємо в такій складній патовій ситуації. І в принципі Україна повинна розраховувати в цій ситуації на Європу, тому що це сьогодні основний козир України, який однозначно підтримує Україну.

А зі Сполученими Штатами Америки Україні й Зеленському доводиться вести дуже складну, я б сказав, політичну кампанію, яка має залишити Америку на боці України. Але та допомога, яку надавала адміністрація Байдена, і та допомога, яку сьогодні надає адміністрація Трампа, — це різні допомоги абсолютно. Це зовсім інший рівень допомоги. Тому тут досить складна ситуація. І я не думаю, що зараз, на цьому саміті, будуть ухвалені якісь рішення. Ну, дай Боже, щоб я помилявся і щоб вони були ухвалені.

Ви абсолютно справедливо згадали Абрамовича, який курсував уже не перший раз по периметру, пропонуючи, обіцяючи. Це певна управлінська путінська криза. Свого часу Сталін не мав кого послати на перемовини, крім Молотова. Тут питання довіри Путіна до того чи іншого свого емісара зі свого пулу, Путін не довіряє навіть Лаврову, який із ним не просто в темі і в долі, а піде з ним по одній статті. Тобто треба долучати якихось олігархів зі сторони, нехай вони є формотворчими для російської економіки і зовнішньої політики.

Ви також згадали про роль Європи, яка є винятково важливою. Але водночас ми бачимо дезінтеграційні процеси в самій Європі - чого варті великі історичні дискусії на порозі апокаліпсису, коли країни, які перебувають у безпосередній загрозі, займаються вдосконаленням і історичним перфекціонізмом, у той час як усе палає і може спалахнути так, що просто нічого не залишиться в Центральній Європі. Це викликає запитання, але основне – це намагатися своєчасно гасити подібні пожежі.

Щодо кремлівської гри, наскільки я розумію, Путін збирається перечекати. Можливо, Путін сподівається: ага, там україно-польська дискусія ще може так вистрелити, що вони забудуть про свою безпосередню загрозу; а раптом Дональд Трамп не домовиться з Володимиром Зеленським; а можливо… Тобто це путінська стратегія - намагатися зрівнятися з навколишнім ландшафтом і, можливо, цунамі омине.

Але, повторюся, палає. І це не про якісь абстрактні загрози, як черговий домоклів меч санкцій, - а палає. І росіяни не мають такої терпеливості, вони реагують на матеріальні подразники. Щоб доїхати з одного обласного центру Росії в другий, якщо не залізницею а машиною, це 500 кілометрів. І переводимо це в бензобаки… Якою є путінська гра?

Ну, путінська гра... Я з вами абсолютно згоден, що "ось перечекаймо, нумо потягнемо час, час працює на нас" - це, дійсно, путінська стратегія. У нього взагалі  немає стратегії, але якщо це можна назвати його стратегією, то, мабуть, треба так назвати.

Зараз, як ви кажете, усе палає, усе горить. НПЗ горять, бензину немає, невдоволення населення, складнощі з економікою, армія не просувається. Вони вже десять разів говорили про те, як вони успішно взяли Костянтинівку. Це все дійсно так. Я з вами абсолютно згоден.

Але у Путіна не залишилося карт. 

Як Трамп увесь час любить говорити, як він говорив Зеленському - що в Зеленського більше немає карт, йому нічим грати, він уже не може грати - усе скінчено. Так от, у Путіна сьогодні вже практично немає карт. Залишилося зовсім мало. Залишилося зовсім трохи пройти, щоб дотиснути його. Якщо Трамп це зробить… Це можливо. Путін цього боїться, однозначно боїться. Але Путін і його оточення розуміють, що Трамп може повестися таким чином, що Росії буде завдано серйозного удару, і вони намагаються цьому запобігти. Чи вийде в них, чи не вийде — ми не знаємо. Усе залежить від Трампа.

Другий момент: у Путіна не залишилося жодних можливостей, окрім як оголосити повну мобілізацію. 

Ще мобілізувати мільйон якихось солдатів, для яких, до речі, не буде достатньо зброї, це теж треба розуміти. Навіть якщо завтра Путін заговорить про якусь мобілізацію, то в людей немає озброєння - як воювати? Тим більше армія дронів України й надалі завдаватиме серйозної шкоди будь-якому полку російської армії, будь-якому відділенню, будь-яким солдатам. Усе це залишається на поверхні. Усе, що вони намагаються зробити, - це не допоможе. І Путін боїться цієї мобілізації, це теж треба брати до уваги.

Зараз у Путіна залишився зовсім маленький простір для маневру. Зовсім. Зараз найголовніший момент, коли його справді можна дотиснути.

Припустимо, Росія грає на черговому диспуті між Польщею та Україною. Зрозуміло, що це на руку Кремлю і що Кремль і далі продовжуватиме вести гібридні операції проти Європи. Знову заарештували когось у Сербії, хто намагався перейти кордон з Угорщиною, щоб здійснити якусь диверсію проти оборонної промисловості на території Німеччини. У Німеччині, у Берліні здається, заарештували ще одного російського шпигуна.

Усе це триває. Усе це буде продовжуватися. 

Путін не розуміє по-іншому. Уся ця верхівка не розуміє, вони живуть у своїй дійсності, у них один напрям. І вони розуміють тільки силу. Ось тут є серйозне питання. Єдиний, хто може цю силу серйозно задіяти, - це якраз Трамп. І насамперед ударити по економіці Росії він здатний, він може це зробити. От чи зробить - це серйозне питання.

Але, знову ж таки, зараз час працює проти Путіна. Якщо ще рік чи півтора тому час якимось чином працював на Путіна, і то це під питанням, то зараз час не працює на нього. І в цьому плані важливо, що робитиме Україна теж. 

Я ще раз кажу: якщо й надалі масовано щодня літатимуть тисячі безпілотників на територію Росії та завдаватимуть шкоди, це наблизить кінець цієї війни однозначно. 

І те, як це робиться, і стратегія, і тактика цього, і як проводяться ці хвилі - усе це досягає серйозних результатів. Це треба продовжувати. Без цього не вийде.

Тому тут у Путіна ситуація дуже складна. Залишилося зовсім небагато. Але багато в цьому "зовсім небагато" залежить від Трампа.