Віталій Портников: Цинізм - ось що завадило карантину

Це ще і свідчення продовження деградації і розбалансування української управлінської машини і держави в цілому. Це розбалансування почалося з дня обрання Володимира Зеленського президентом України і триватиме до останнього дня його правління. Це - теж коронавірус, тільки політичний. І його наслідки для країни можуть бути ще більш серйозними, ніж наслідки страшної епідемії.

Як правило, коли ми говоримо про це розбалансування, ми згадуємо про непрофесіоналізм президента та його команди, нерозуміння ними засадничих політичних законів, невміння керувати. Все це є, звичайно ж. Але найголовніша причина – це зовсім не некомпетентність.

Найголовніша причина - це цинізм, абсолютний, всепоглинаючий цинізм, який притаманний і владі, і багатьом її прихильникам.

Ось подивіться. Населення і так не дуже вірить у небезпеку коронавіруса і проклинає карантин, який позбавляє людей доходів. Не будемо забувати, що ми живемо в не дуже розвиненій країні із малограмотним, але самовпевненим населенням, схильним до конспірології. Населення весь час намагається зрозуміти, хто ж придумав проклятий коронавірус, щоб на ньому нажитися. І раптом виявляється, що точно так думають і представники самої влади, які не відмовляють собі у обідах в ресторані у той час, коли всі інші повинні сидіти вдома. Ну якщо вже представники влади не бояться коронавіруса, так чого боятися всім іншим - і втрачати доходи?

Люди просто не замислюються над тим, що серед представників влади можуть бути точно такі ж самі безграмотні невігласи, як і серед тих, хто за таких “слуг народу” голосує. Вони впевнені, що якщо працює “Велюр”, значить, у владі не бояться коронавірусу. Значить, просто заробляють гроші. Чому їм можна, а мені не можна?

Те, що у владі - “нові обличчя”, які потрапили туди зовсім випадково, те, що рівень компетентності депутата або міністра нічим не відрізняється від рівня компетентності і знань виборця, громадян не обходить. Вони не розуміють, що таке професіоналізм. Вони впевнені, що їхнє голосування, як у казці, створює компетентність.

Так один обід буквально знищує зусилля щодо запобігання епідемії, починає нівелювати досягнуті результати. Нікому не можна пояснити, що ми маємо справу з дурістю і цинізмом - тим більше, коли президент загрожує мерам, а не власним соратникам, що порушують карантин. І тепер ми можемо сподіватися вже не на зусилля влади, не на розуміння суспільства, а на те, що фактичне нівелювання карантину не призведе до збільшення кількості важких хворих і померлих. Просто сподіватися на диво. Як це у нас і заведено.

Бо якщо не буде ані дива, ані карантину в його розумних межах, тоді загинуть і тисячі людей, і економіка. А Україна перетвориться на  бідний “чумний барак” Європи.