Віталій Портников: Для України важливим є наступний рік

Прихильники президента, як і слід було очікувати, говорять про його досягнення, популярність, "перезавантаження" (практично перманентне) влади, нові закони і звільнення полонених. Противники - про невміння керувати країною, падіння економіки, засилля олігархів, корупцію і кумівство, плазування перед Путіним.

Все це не має ніякого значення з однієї простої причини: важливо не те, що вже відбулося. Важливим є наступний рік перебування Володимира Зеленського на посаді президента України. Він і продемонструє, які перспективи Володимира Зеленського та України як такої.

Потрібно розуміти, що це буде рік перманентних катастроф і випробувань. Економіка буде падати - у нас і у всьому світі. Світ буде важко приходити до тями після епідемії та карантину - і готуватися до можливості нового, куди більш жорсткого карантину за кілька місяців (при цьому ніхто не знає, чи буде необхідність, але очікування стане додатковим стресом для економіки). Порожній український холодильник остаточно переможе підлий олігархічний телевізор. Президент зі "свого хлопця" перетвориться на героя анекдотів і роздратованих коментарів. Але що з того?

Потрібно розуміти, що справа взагалі не у Зеленському. Ми знаходимося всередині жахливого експерименту, коли главою держави обраний телевізійний персонаж, випадкова і далека від державних завдань людина. При цьому більшість виборців і через рік готова це повторити. І з цього не можна не зробити висновків.

Майдан 2013-2014 років і опір російській агресії зафіксували появу у країні політичної нації, яка прагне до побудови цивілізованої європейської і - що є найважливішим - Української держави.

Виборами 2019 року зафіксовано, що ця нація не складає більшості населення у власній країні, що більшість населення не тільки не зацікавлена у побудові будь-якої держави, але перебуває в стані політичної незрілості і суспільної деградації.

Ці дві тенденції прямо протилежні одна одній. Однак й це не було б таким небезпечним, якщо б інтерес до території України не проявлявся б у сусідній Росії, правителі якої сприймають цю територію в якості своїх споконвічних земель. При цьому наростання кризових тенденцій у самій Росії, як це вже неодноразово бувало в історії, може форсувати спроби приєднання цих земель і створення нової імперії на територіях Росії, України і Білорусі. І ясно, що успіх буде на боці тих, хто знає, чого хоче. А Путін і його співвітчизники знають, чого вони хочуть - "повернення України". Точно так, як і українські патріоти знають, чого вони хочуть - збереження і розвитку України.

До чого прагне Володимир Зеленський, чого хочуть його прихильники, не знає сьогодні ніхто.

Саме тому наступний рік стане якщо не відповіддю, так підготовкою до відповіді на найголовніше питання нашого з вами буття - чи втримається Українська державу на території колишньої УРСР або їй доведеться зосередитися на куди меншій території, а решта України або стане територією Росії, або перетвориться на протекторат Кремля.

Це і буде реальний підсумок неймовірного експерименту, що почався 2019 року.