Віталій Портников: Відмова Кучми - сигнал про глухий кут

Сам Кучма стверджує, що за минулий рік робота контактної групи відновилася і значно просунулася. Однак при цьому толком не пояснює - що цілком у стилі Леоніда Даниловича - чому не хоче брати участь у подальшому просуванні.

Що ж, мені не звикати пояснювати за Кучму. Колишній президент залишає ТКГ вже вдруге - він був першим керівником української делегації і пішов з неї саме тоді, коли стало ясно, що не існує ніяких реальних перспектив для домовленостей між Володимиром Путіним і Петром Порошенком. Вже тоді у Кремлі вирішили більше не спілкуватися з тодішнім президентом України, а місцеві олігархи, серед яких був і зять Кучми Віктор Пінчук, активно працювали над заміною глави держави людиною, яка зможе добитися взаєморозуміння з Москвою. Про те, що Москва взагалі не прагне до такого взаєморозуміння, схоже, не здогадувалися тоді ані олігархи, ані їх кандидати на посаду президента.

Кучма - один з небагатьох людей в Україні, хто це чудово розуміє. Але він може розраховувати, що авторитет, яким він користується у російських кланів, може допомогти пошуку компромісу. Його присутність на переговорах - сигнал Москві, що в Києві дійсно хочуть взаєморозуміння і закінчення конфлікту. Коли Кучма переконується, що цей сигнал не сприйматиметься у Кремлі і зовсім там нікому не цікавий, що Путін хоче не домовлятися, а тиснути, він іде. Кучмі цей тиск абсолютно не потрібен. Тому він пішов у 2018 році. Тому він пішов у 2020 році. Ну і, звичайно, і тоді, і тепер його відхід був ще одним важливим індикатором - індикатором завершення олігархічного консенсусу лояльності чинному главі державі і початка процесу пошуку олігархами нового президента України. Просто у випадку із Зеленським цей процес пошуку почався раніше, ніж у випадку з Порошенком - що, загалом, не дивно, якщо давати собі раду у економічних перспективах країни.