Віталій Портников: З Лукашенком, як з Януковичем

У його російського колеги Володимира Путіна зовсім інша думка. Путін вважає, що Лукашенку потрібно просто дати грошей і допомогти в імітації суспільного діалогу. А баламутів, які ставлять під сумнів перемогу Лукашенка на фальсифікованих виборах, потрібно просто розігнати, продемонструвати жорсткість. Після переговорів з Лукашенком у Путіна з'явилася впевненість, що диктатор зможе перемогти свій народ за допомогою власних силовиків. І Росія вирішила відмовитися від подальшого перебування резерву своїх силовиків на кордоні з Білоруссю. Хоча і це може виявитися блефом. Просто для того, щоб коли операція по анексії Білорусі почнеться, сказати, що нас тут немає. Українці це вже проходили.

Проходили ми і інше. У розпал протестів на Майдані Віктор Янукович, зграя якого розікрала всю українську казну, відправився до Володимира Путіна за грошима. І теж їх отримав, як і Лукашенко. І мотиви у Путіна були аналогічними. Він зневажав Януковича точно так, як зневажає Лукашенка. Рецидивіст з Донбасу і  радгоспний диктатор з Могильовщини - не рівня професійному чекісту, який скрутив в баранячий ріг саму Росію.  Але Путін не хоче допускати ситуації, у якій народ сам вирішуватиме свою долю, тим більше у сусідніх країнах. Це небезпечний прецедент для його криміналізованого режиму. Росіянам теж може так захотітися.  І тоді від добробуту Путіна і його опричників залишиться один спогад.  Тоді і сам Путін, і його соратники закінчать свої дні там, де вони і повинні бути закінчені - в тюрмах і колоніях. А кому туди хочеться потрапити? Тільки не Путіну!  Путіну хочеться до мавзолею.

Саме тому він і платить.  

Авторитарний режим повинен бути збережений, щоб у жителів колишнього Радянського Союзу не виникло навіть ілюзорного уявлення про можливості демократичного розвитку своїх країн.  Але й не тільки для цього.  А ще й тому, що тільки диктатори можуть без особливих наслідків для себе продати національний суверенітет.  Всі ці десятиліття Лукашенко тільки цим і займався.  Знищував білоруську національну символіку, мову, культуру, пам'ять свого багатостраждального народу.  Всі ці десятиліття Лукашенко був головним ворогом всього білоруського, справжнім окупантом своєї країни.  І так, багато білорусів, якщо не більшість, були його окупаційним ескадроном.  Але не просто так.  А тому що диктатор повністю контролював все політичне і громадське життя, медіа, освіту. І надавав білорусам тільки одну альтернативу - російський шовінізм. А це ще один головний ворог білорусів і українців.
 
В Україні всі ці роки було інакше. Ані Кучмі, ані Януковичу не вдалося підім'яти під себе українське суспільство, відмовитися від культури і пам'яті.  Не виходить це у популістів, які прийшли до влади в нашій країні у 2019 році.  Так, серед українців теж чимало тих, хто хотів би служити у окупаційному ескадроні російського шовінізму. Але альтернатива завжди є. Суспільство бореться. І цим Україна докорінно відрізняється від Білорусі. І тому Януковичу давали набагато більше грошей, ніж дають Лукашенку.

 Білоруси незабаром матимуть змогу переконатися в тому, що повинні були зрозуміти і українці - але так до кінця і не зрозуміли.  Не існує ніякого вибору між країною, яка дружить з Росією і отримує економічну вигоду від цієї дружби і суверенною державою, яка перебуває у постійному конфлікті з шовіністичною путінською Росією, змушена від неї весь час відбиватися.  Ні, вибір зовсім інший.  Між поглинанням, входженням територій до складу Росії і опором можливій ​​окупації.  Це те, чого не розуміє багато жителів Мінська, Вітебська або Могильова - але скоро зрозуміють.  І це те, чого ніяк не можуть зрозуміти багато наших співвітчизників з Одеси, Харкова, Миколаєва чи Краматорська.  Ніякого примирення з путінською Росією не буде.  Путін не хоче з вами дружити і не хоче вас утримувати.  Він хоче, щоб Одеса, Харків, Мінськ або Могильов стали російськими містами.  І тільки від вашої адекватності залежить, чи розділите ви долю Криму чи Донбасу.