Яким буде державний бюджет-2021. Експертне опитування

За проголосували 289 нардепів — окрім партії влади зелені кнопки натиснули представники “Батьківщини”, груп “За майбутнє” та “Довіра”, позафракційні парламентарії. Журналістка Еспресо.TV Ольга Чайка запитала в економічних експертів, як вони оцінюють ухвалений парламентом кошторис.

Ігор Бураковський, голова правління Інституту економічних досліджень та політичних консультацій:

Держбюджет готувався у надзвичайно складній політичній ситуації. Фактично ми бачили два рівні політичних торгів за бюджет — всередині уряду між різного роду структурами; а з іншого боку — між парламентом і урядом. До парламенту я відношу також Адміністрацію президента (Офіс президента, — ред.). Це така традиційна ситуація для України: державні бюджети завжди приймаються в результаті таких торгів. Мені здається, цьогоріч ці торги були надзвичайно інтенсивними і їх масштаби були однозначно більшими порівняно із попередніми роками.

Бюджет приймався у ситуації великої невизначеності. Ми не знаємо, як далі підуть справи з ковідом. Нам важко передбачити економічну динаміку, ситуація може змінитися дуже швидко. Коли бюджет готувався, були очікування, що пандемія піде на спад, — натомість ми бачимо, що ситуація загострюється. У цьому сенсі ми повинні ставитися до цифр у бюджеті і певних наших прогнозних даних як до таких, які можуть змінитися.

Зрозуміло, що стан наших публічних фінансів багато в чому залежатиме від того, наскільки ми відновимо співробітництво з Міжнародним валютним фондом. Ми бачимо, що поки що уряду вдається закривати дірки за допомогою урядових запозичень. Але виникає питання, наскільки довго це можна буде робити і на яких умовах ми будемо отримувати кожне наступне запозичення.

Мені здається, коли мова йде про цей бюджет, є речі, які мали б бути пріоритетними. Зараз все обертається навколо пандемії. Я б у цьому плані думав про пріоритет медичної сфери і того, що є критично важливим для функціонування українського суспільства і країни як такої.

З моєї точки зору, у нас багатоцільовий бюджет. Кожен, хто впливав на прийняття тих чи інших рішень, намагався традиційно захистити свої власні інтереси.

Ми бачимо багато різних пріоритетів: у нас є і будівництво, і підтримка ФОПів, і силові структури, і Адміністрація президента, і багато чого іншого. Я не можу сказати, що у нас є основні три точки у пріоритеті, навколо яких все обертається.

Ми нещодавно знайомилися із документами уряду — мова йде про аудит української економіки, візії та вектори українського економічного розвитку. Так от, мені здається, що нинішній бюджет показав, чого в силу певних причин не зробили автори дослідження — вони не провели аналіз української системи урядування. Коли йдеться про потреби тих чи інших органів, будь то прокуратура чи Офіс президента, — ми, чесно кажучи, не розуміємо, скільки грошей там реально потрібно. І як оптимізувати їх функції, зважаючи на той великий резонанс, який супроводжує підвищення витрат на органи державної влади у такі складні часи.

Питання полягає в тому, як ми оцінюємо перспективи української економіки. Ми живемо в часи великої невизначеності. Оцінки з однаковим рівнем аргументації можуть вважатися або надто позитивними, або надто песимістичними.

В нинішній ситуації я б, чесно кажучи, йшов по максимально консервативній лінії, тобто максимально песимістичним шляхом. Якщо у нас будуть додаткові якісь надходження, то використати кошти можна дуже швидко.

Якщо ж коштів не вистачатиме — у нас є традиційні інструменти, якими користувалися майже всі уряди. Ми можемо переглянути бюджет, можемо в ручному режимі скоротити фінансування тих чи інших напрямків. Так можна викрутитися з цієї ситуації. Я не можу сказати, що на нас очікує стовідсотковий колапс: “Грошей нема!”, — очевидно, що цього не буде.

З моєї точки зору, найбільшим позитивом цього бюджету є те, що вдалося зрізати велику частину забаганок, які виникли під час першого і другого етапів обговорень. Ми пам’ятаємо ці тисячі правок, трильйонні пропозиції щодо того, що як треба фінансувати. У цьому сенсі бюджет вдалося зберегти не таким роздутим.

Дмитро Боярчук, виконавчий директор аналітичного центру CASE-Україна:

У редакції бюджету до другого читання зросли доходи і видатки на 20 млрд грн. Основне джерело росту цих доходів — це більш оптимістичний погляд на потенційні доходи від ПДВ і 7,4 млрд грн від азартних ігор. Якщо по азартним іграм особливих зауважень немає — напевно, вони там бачать певну перспективу, то щодо ПДВ ставлення скептичне. Адже цьогоріч чітко прослідковується неповернення відшкодування ПДВ експортерам. Навіть якщо їх не будуть визнавати, скоріше за все експортери у судовому порядку будуть стягувати принаймні якусь частину ПДВ.

За великим рахунком, сама філософія бюджету ніяк не змінилася. Його оптимістичність по доходам теж залишається.

Напевно, дефіцит можна було б урізати ще. Побачимо, який фактичний дефіцит буде цього року — очікується, що він буде десь 5-6%ВВП. Якщо цього року він буде на цьому рівні, то незрозуміло, чому на наступний рік його планують майже таким самим, адже нормально було б очікувати, що буде повернення до якоїсь дисципліни. Але, за великим рахунком, заплановані 5,5% ВВП — у меморандумі з МВФ теж 5,5%. Тому питань стосовно дефіциту не повинно виникати.

Основне питання — як буде фінансуватися дефіцит. Тому що цього року дуже багато авансів нам надавали. Поки що ми явно не виправдовуємо очікувань. Якщо так і далі буде, я б не розраховував на якесь там поблажливе ставлення.

Зараз уряд говорить про нерезидентів, які будуть заходити. Захід нерезидентів, якщо він буде дійсно масовий, означатиме, що гривня буде укріплюватись. А середня гривня, яка припускається на наступний рік — 29,1 грн/$. Якщо гривня буде міцніша, це означатиме досить серйозні втрати для бюджету по імпорту. Там ризиків більше ніж достатньо. Там досить серйозні можуть бути проблеми, якщо оптимізм, який випромінює Мінфін щодо наших перспектив наступного року, навіть частково не справдиться.

Загалом до цього бюджету питання по доходній і видатковій частинам. Тому що 88 млрд державних гарантій по державним кредитам — це квазіфіскальні операції, які не дуже вітаються у корумпованій країні. Державні гарантії по цим видаткам означатимуть, що ці видатки перейдуть на плечі платників податків, вони колись додадуться до державного боргу і їх ніхто не буде сплачувати, так завжди було.

Цей бюджет особливо нічим не відрізняється. Зростають соціальні видатки — на медицину і освіту. Хоча ми чуємо про “бюджет смерті” від різних активістів, тому що на щось вони там не виділяються. По всім іншим напрямкам структура залишається така сама.

Зростають видатки на дороги — це фішка основна у них.

Борис Кушнірук, голова експертно-аналітичної ради Українського аналітичного центру:

Цей бюджет базується на сумнівних прогнозах щодо дохідної частини. І має надзвичайно великий дефіцит. Протягом попередніх років, десь з 2015 по 2019 рік, ми намагалися вести політику мінімалізації дефіциту. Щоб не було необхідності залазити в борги. Зараз ми побачили відновлення політики, яка була за часів Тимошенко (Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр 2007-2010 р.р.), а потім уряду Азарова (Микола Азаров, прем’єр-міністр 2010-2014 р.р.), — це коли дуже активно залазять у державні борги.

Це створює довгострокові проблеми для країни: чим більше боргів, тим дорожче залучати нові, і тим складніше це робити. Крім того, це призводить до збільшення витрат, щоб обслуговувати борги. У такому разі кошти витрачаються не на розвиток, а на погашення попередніх боргів.

Нарощують видатки держорганів, Офісу президента та інших. Там не такі великі суми, це просто дуже красномовно на тлі загальної ситуації. Тобто коли ви не можете дати раду медичній сфері, але нарощуєте витрати на Офіс президента, на прокуратуру, ДБР. Це лише показує пріоритети цієї влади.

Особливих якихось позитивів я у цьому бюджеті не побачив. У нас кожного року ситуація із держбюджетом має певну сталість. Це пов’язано з тим, що у нас частина бюджету витрачається на захищені статті видатків: зарплати бюджетникам, соціальні видатки. Таким чином, з року в рік там мало що змінюється. Для мене це теж показник негативу. Тому що бюджет перетворюється на касу соціальної взаємодопомоги. А, по-друге, тут йдеться ще й про вкрай неефективне витрачання бюджетних коштів у тому числі на соціальну сферу.

Марія Репко, заступниця директора Центру економічної стратегії:

З негативних рис державного кошторису я виділю великий бюджетний дефіцит. Незважаючи на те, що його знизили, він все одно залишається великим. А крім того, його зниження відбулося не тільки через перегляд видатків у менший бік, а через те, що до бюджету дописали інші доходи — які не факт, що Україна отримає. Це перший недолік.

Другий — це, власне, ті “дописані” доходи. Вони зроблені з припущення по верхній межі досяжного. Тобто якщо хоч щось піде не так — ці доходи будуть недоотримані і Україна опиниться у ситуації, коли, маючи вже і так великий бюджетний дефіцит, буде змушена його збільшувати іще. Це дуже погано для макроекономічної стабільності.

Третій недолік — це те, що очікуються великі квазіфіскальні видатки. Це теж публічні видатки насправді. Вони не зараховуються до дефіциту. Це державні гарантії на різного роду кредити, також — внесення ОВДП у статутний капітал державних банків.

Тут три галузі під ризиком того, що вони збільшують це квазіфіскальне навантаження. Перш за все банківський сектор, тобто державні банки. Друге — це енергетика, тобто плата за борги гарантованого покупця через проблеми із зеленими тарифами та рештою проблем в енергетиці.

Третє — це дороги, на які теж уряд планує видавати державні гарантії.

Ще один негатив держбюджету — це відсутність середньострокового бюджетного планування. Його не стали запроваджувати у 2020-ому через кризу. І до ідеї декларації на три роки не повернулися на 2021 рік. Це дуже погано для країни.