Портников: Замах на Кернеса означає, що для дестабілізації ситуації в Україні використовуються всі засоби

Сьогоднішній замах на життя харківського мера Геннадія Кернеса продемонстрував: ті, хто тяжіє до дестабілізації ситуації в нашій країні, не будуть зупинятися ні перед чим, щоб посилити цю дестабілізацію і зовсім не тільки на території Донецької і Луганської областей. Донецькі і луганські регіони стали справжньою ареною активності диверсантів і найманців. Харківську область поки що вдається втримувати у відносному спокої. І це, звичайно, розлючує тих, хто мріє про розкіл України і знищення можливостей самостійного вибору шляху для громадян нашої держави.

Я аж ніяк не можу віднести себе до прихильників Геннадія Кернеса, для мене він завжди був втіленням того олігархічного режиму, який склався не просто в Україні, а саме в її східних областях. Під час Майдану харківський мер зробив все можливе, щоб перетворити місто на справжнє пекло для патріотів України. Він взяв участь у брудному проросійському проекті, тепер уже призабутому, однак промовистому, який продемонстрував, що Росія бере курс на створення власних політичних організацій, що мають підживлювати сепаратистські настрої в нашій країні. Врешті-решт Кернес був активним учасником брудної пропагандистської кампанії проти мене особисто. Однак, очевидно, що після перемоги Майдану, інтереси збереження територіальної цілісності країни, за якимось своїми причинами, про які ми можемо лише здогадуватися, і які очевидно пов’язані з давнім співробітництвом харківського мера з чинним дніпропетровським губернатором, стали для нього важливіші, ніж виконання пропозицій російських дестабілізаторів.

Враховуючи те, яким чином взагалі сформоване харківське підриємницьке, а значить і політичне, пов’язане з підприємницьким життя, ясно, що Кернес був однією з важливих особистостей для утримання Сходу України поза диверсійними і сепаратистськими діями, що вони провокуються сусідьною державою.  І ясно, що саме це не влаштовувало Російську Федерацію, яка вже сьогодні хотіла б бачити дестабілізацію в більшій кількості областей, ніж ті, де вдалося пожвавити дії диверсантів і сепаратистів.

Є ще одна важлива ситуація, пов’язана з цим замахом: можна не любити Геннадія Кернеса, дорікати йому за дії, які знаходятьсья поза кордонами моралі і права. Однак рішення по відповідальності таких людей має виносити суд, а не найманий вбивця. Політичне вбивство – це завжди катастрофа, завжди деградація держави. 

Варто нагадати, що деградація російського політичного життя почалася з цілої серії таких політичних вбивств, які дивовижним чином співпали з приходом до влади Володимира Путіна. За невідомих обставин помер учитель Путіна, колишній мер Петербурга Анатолій Собчак, було вбито депутата Держдуми, одного з найбільш відомих російських політиків демократів Галину Старовойтову,  було вбито одного з лідерів російського демократичного руху Сергія Юшенкова. І потім практика знищення політичних опонентів як в самій Росії, так і за її кордонами, стала вже звичайною для існування російської держави. А від політичного вбивства до агресії до іншої країни, до боротьби з усім цивілізованим світом - тільки один крок. 

Ось тому так не хочеться, щоб практика здегенаризованого російського політичного життя розповсюджувалася на українське. В українській державі: цивілізованій, демократичній, європейській, саме судова система має вирішувати рівень відповідальності того чи іншого посадовця і звичайного громадянина. Все інше – це катастрофа, яку нам навязують.