Спецслужбісти мають ще вищий рівень цинізму, ніж політики. Бо робота спецслужб в принципі побудована на брехні та зневазі до об'єктивної реальності. Це — часто — рикошетить в них самих. Тому вони часто вірять в теорії змов і якісь божевільні речі. Микола Платонович Патрушев вам яскравий приклад. Ну, чи сам Путін. І тому, власне, директор ЦРУ в майже кожному голлівудському фільмі — кончений г*ндон.
І я цілком вірю, що директор ЦРУ Бернс веде перемовини з росіянами по багатьох каналах і з багатьох питань. Щось їм обіцяє, вони про щось домовляються, мають якусь дорожню карту — кожен свою, але у що я принципово не вірю — так це в якийсь хитрий план, що передбачає комплекс домовленостей, дозування надання нам зброї чи дату завершення конфлікту. Бо це, по-перше, нафіг нікому не треба. А по-друге — жодна зі сторін одна одній ніколи не повірить.
Читайте також: Про непокарану державну зраду
І що росіян, що американців в усіх контактах на рівні спецслужб і дипломатів, в першу чергу, хвилюють дві речі:
Але гарантії РФ не заслуговують довіри, й усі це розуміють. А на процеси внутрішньої дезінтеграції в Росії впливають не тільки й не стільки вже події на фронті (хоча вони можуть стати спусковим гачком колапсу), скільки ті процеси, які запустив і підживлює сам режим.
Читайте також: … Хто купався голим?
Окремо про те, чи могли (умовно) Бернс і Наришкін домовитись про щось "до війни". Було таке в середині 19 століття. Коли Ніколай Перший напряму англійському послу запропонував розділити Османську імперію, що запустило ланцюгову реакцію, яка звела Ніколая в могилу, а Росію довело до поразки у війні. Але я все ж у саме такий рівень критичного ідіотизму не готовий так просто повірити.
Що стосується російських агентів. Що в СБУ, що в ЦРУ (чи ви думаєте, їх там немає?). Всі ці агентурні ігри слід сприймати дуже скептично. Як дезу, контрдезу, контрольований і неконтрольований злив.
Повірити, що ЦРУ чи ФБР, отримуючи списки від СБУ, когось там блокує, не перевіряючи, я можу. Довбограяями цей світ сповнений. Але так само легко я можу повірити, що це російські агенти в американських спецслужбах це роблять, а потім зливають спраглим до сенсацій журналістам цю маячню. Чи — навпаки — це американська контррозвідка так намагається проявити агентів.
Коротше, версій багато і жодна з них не має верифікованих пруфів.
Чи сильно шпигунські ігри впливають "повільність" постачання зброї? Не впевнений, що це має вирішальний вплив.
Головними чинниками лишаються:
Читайте також: Чому над США останні роки висить "українське прокляття"?
І наостанок — щодо швидкості й механізму прийняття рішень. На прийняття рішень впливають не тільки керівники спецслужб і розвідки. Майже завжди армія і військове лобі (у випадку з США — в тому числі ВПК) вступає в пряму конкуренцію за думку політичної влади. Я вже не кажу про цивільну бюрократію і дипломатів, корпоративний сектор з різними інтересами, соціологів і політологів.
Всі вони доносять свою думку і ця думка не буває консенсусною приблизно ніколи. І тому більшість рішень, крім радикально кризових, зазвичай приймаються доволі довго.
І домислювати теорії змов не треба. Воно і складніше, і простіше все.
Про автора. Юрій Богданов, публіцист, спеціаліст зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політики
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.