Чи домовлялися між собою Бернс та Наришкін?

Спецслужбісти мають ще вищий рівень цинізму, ніж політики. Бо робота спецслужб в принципі побудована на брехні та зневазі до об'єктивної реальності. Це — часто — рикошетить в них самих. Тому вони часто вірять в теорії змов і якісь божевільні речі. Микола Платонович Патрушев вам яскравий приклад. Ну, чи сам Путін. І тому, власне, директор ЦРУ в майже кожному голлівудському фільмі — кончений г*ндон.

І я цілком вірю, що директор ЦРУ Бернс веде перемовини з росіянами по багатьох каналах і з багатьох питань. Щось їм обіцяє, вони про щось домовляються, мають якусь дорожню карту — кожен свою, але у що я принципово не вірю — так це в якийсь хитрий план, що передбачає комплекс домовленостей, дозування надання нам зброї чи дату завершення конфлікту. Бо це, по-перше, нафіг нікому не треба. А по-друге — жодна зі сторін одна одній ніколи не повірить.

Читайте також: Про непокарану державну зраду

І  що росіян, що американців в усіх контактах на рівні спецслужб і дипломатів, в першу чергу, хвилюють дві речі:

• Як би за риторикою про ядерну зброю уникнути Карибської кризи (і будь-якого ризику прямого зіткнення). А для цього треба не постачання зброї України обмежувати, а уникати зіткнень радянських… ой, вибачте, російських підводних човнів з американськими авіаносцями.
• Як би зробити так, щоб Росія не посипалася як радянський союз і ситуація не вийшла з-під контролю. У путінської банди в цьому свій інтерес. У американців — свій. І кожен впевнений, що інший його намагається намахати.

Але гарантії РФ не заслуговують довіри, й усі це розуміють. А на процеси внутрішньої дезінтеграції в Росії впливають не тільки й не стільки вже події на фронті (хоча вони можуть стати спусковим гачком колапсу), скільки ті процеси, які запустив і підживлює сам режим.

Читайте також: … Хто купався голим?

Окремо про те, чи могли (умовно) Бернс і Наришкін домовитись про щось "до війни". Було таке в середині 19 століття. Коли Ніколай Перший напряму англійському послу запропонував розділити Османську імперію, що запустило ланцюгову реакцію, яка звела Ніколая в могилу, а Росію довело до поразки у війні. Але я все ж у саме такий рівень критичного ідіотизму не готовий так просто повірити.

Що стосується російських агентів. Що в СБУ, що в ЦРУ (чи ви думаєте, їх там немає?). Всі ці агентурні ігри слід сприймати дуже скептично. Як дезу, контрдезу, контрольований і неконтрольований злив.

Повірити, що ЦРУ чи ФБР, отримуючи списки від СБУ, когось там блокує, не перевіряючи, я можу. Довбограяями цей світ сповнений. Але так само легко я можу повірити, що це російські агенти в американських спецслужбах це роблять, а потім зливають спраглим до сенсацій журналістам цю маячню. Чи — навпаки — це американська контррозвідка так намагається проявити агентів.

Коротше, версій багато і жодна з них не має верифікованих пруфів.

Чи сильно шпигунські ігри впливають "повільність" постачання зброї? Не впевнений, що це має вирішальний вплив.

Головними чинниками лишаються:

1. Об'єктивна неготовність до великої континентальної війни. Мало запасів, виробничих ліній. Все це перезбирати — той ще виклик. Що для нас, що для росіян, що для партнерів по НАТО.
2. І "гарантіям", і погрозам один одного ніхто не вірить. І тому червоні лінії доводиться промацувати суто експериментально.
3. Тиск обставин всередині США на Байдена і Ко. Будь-яке різке порушення рівноваги може мати неприємні політичні наслідки.

Читайте також: Чому над США останні роки висить "українське прокляття"?

І наостанок — щодо швидкості й механізму прийняття рішень. На прийняття рішень впливають не тільки керівники спецслужб і розвідки. Майже завжди армія і військове лобі (у випадку з США — в тому числі ВПК) вступає в пряму конкуренцію за думку політичної влади. Я вже не кажу про цивільну бюрократію і дипломатів, корпоративний сектор з різними інтересами, соціологів і політологів.

Всі вони доносять свою думку і ця думка не буває консенсусною приблизно ніколи. І тому більшість рішень, крім радикально кризових, зазвичай приймаються доволі довго.

І домислювати теорії змов не треба. Воно і складніше, і простіше все.

Джерело

Про автора. Юрій Богданов, публіцист, спеціаліст зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політики

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.