Чи може статися у РФ військовий переворот?

Відповідь на поставлене питання почну з інформації, що за останніх п’ятдесят років у світі відбулося понад 200 державних переворотів, причому приблизно  70%  з них було здійснено військовими

Тобто, якщо спиратися на статистику, не буде дивним, що коли в Росії взагалі відбудеться державний переворот, то його здійснять саме військові.

Щоправда, проти цієї версії існує аргумент, що в новітній історії Росії якраз і не було військових переворотів. З великою натяжкою можна згадати хіба що усунення від влади Лаврентія Берії в червні 1953 році, яке відбулося за участі військових. Тоді командувач ППО Московського військового округу генерал-полковник Москаленко і начальник штабу ППО МВО генерал-майор Батицький під якимось приводом заманили Берію без охорони в бункер штабу, де він і був застрелений Батицьким.  Але цю історію важко назвати змовою військових, бо генерали діяли за наказом М. Хрущова, послуживши таким чином знаряддям в руках компартійних керівників. Радянська армія, як і продовжувачка її традицій сучасна російська, ніколи не відігравала самостійної ролі в політичному житті. Це пояснюється тим, що керівники держави розуміли, що представники силових структур становлять  потенційну небезпеку для їхньої влади, а тому робили усе, щоб військове командування було тісно інтегроване з політичним керівництвом і армія не набувала власної політичної суб’єктності.

Радянська армія, як і продовжувачка її традицій сучасна російська, ніколи не відігравала самостійної ролі в політичному житті. Це пояснюється тим, що керівники держави розуміли, що представники силових структур становлять  потенційну небезпеку для їхньої влади, а тому робили усе, щоб військове командування було тісно інтегроване з політичним керівництвом і армія не набувала власної політичної суб’єктності

Читайте також: Російський генштаб вже воює з американцями

Однак усе колись має статися вперше, а під час війни можуть траплятися найнеординарніші події, війна – ризикована справа, яка іноді стрімко перевертає усе з ніг на голову.

Хоча сьогодні російські силовики є роз’єднаними, а їхнім єдиним і беззаперечним лідером залишається Путін, вже завтра може статися, що Путін зникне з політичного поля: помре або з якоїсь причини втратить легітимність (кожна війна є непередбачуваною і лідер, на якому лежить уся повнота відповідальності, може загубити авторитет раптово і несподівано). Як тільки Путін з якоїсь з причин позбудеться влади, роль силовиків принципово зміниться.

Проблема персоналістського режиму, який сьогодні існує в Росії, полягає в тому, що геть усе в державі замикається на лідера, в ній практично не працюють інститути управління. Є тільки Великий Путін, а всі інші політики, незалежно від займаної посади – однаково мізерні, їхня державна вага залежить винятково від "наближеності до тіла" господаря

Читайте також: Пригожин допомагає Путіну будувати країну-штрафбат

Адже проблема персоналістського режиму, який сьогодні існує в Росії, полягає в тому, що геть усе в державі замикається на лідера, в ній практично не працюють інститути управління. Є тільки Великий Путін, а всі інші політики, незалежно від займаної посади – однаково мізерні, їхня державна вага залежить винятково від "наближеності до тіла" господаря. А це означає, що коли Путін так або інакше "піде геть", жоден із можливих претендентів на владу не матиме вирішальної переваги перед іншими. А якщо Закон не діє, то все вирішує сила, відповідно, за таких умов роль силовиків у Росії одномоментно може перетворитися на ключову. Причому, з усіх силових структур центральну роль відіграватиме саме армія. Феесбешники і решта чекістів, як би нині вони не називалися, залишаються впливовими та авторитетними лише доки мають справу з мирними жителями, коли ж на вулиці міст виходять танки, спецслужби безсилі, як відомо, Бог завжди на боці великих батальйонів. Додаймо ще той фактор, що й сама армія в умовах війни сильно змінилася: зросла її чисельність, підвищилася боєготовність, солдати та офіцери сповнені рішучості й головне – знято внутрішній бар’єр перед убивством своїх співгромадян.

Чи може армія самостійно взяти владу у свої руки? Цей варіант мені видається маловірогідним, оскільки російські збройні сили занадто роз’єднані: тут і регулярна армія, і приватні військові компанії, і кадировці – навряд чи вони (або більша частина з них) здатні створити дієвий союз

Читайте також: Росію чекає "холодне літо 23"

Таким чином, можемо зробити висновок, що за певних умов при передачі влади в Росії армії може належати ключова роль. Але чи означає це, що армія може самостійно взяти владу у свої руки? Цей варіант мені видається маловірогідним, оскільки російські збройні сили занадто роз’єднані: тут і регулярна армія, і приватні військові компанії, і кадировці – навряд чи вони (або більша частина з них) здатні створити дієвий союз. А, як відомо з політичної теорії, стійкі військові режими створюються, як це не дивно, не на принципі вертикального підпорядкування, а як союзи військових керівників. Не випадково за такими режимами закріпилася назва "хунта", що іспанською означає "рада".

Однак не будемо нічого стверджувати категорично. Зрештою, в історії Росії вже був період, коли влада перейшла до Рад робітників, солдатів і селян. З того часу багато змінилося: робітники та селяни, які тоді становили більшість суспільства, сьогодні перебувають у меншості, натомість кількість солдатів у РФ невпинно зростає, то чому б їм сьогодні не згадати про ті давні Хунти робітників, солдатів і селян, скоротивши їхній склад з поправкою на нові реалії просто до Хунти військових?