Чим шкідливі заяви про "українці заслужили війну"?

Інтернетом ширяться цитати одного молодого пана, який вирішив стати на слизьку доріжку уподібнення України із дівчиною, яка одягла надто коротку спідничку. І так спровокувала Росію на напад? 

Для чого зробив цей молодий чоловік? Очевидно, що лаври двох популістів Арестовича та Поворознюка  тиснуть на голови багатьом. І думки про 10% людей з низьким рівнем електорального інтелекту та політичної нерозбірливості багатьом, які підуть обирати тебе в депутати — позбавляє сну і совісті багатьох юних політиків.

Ми не заслужили на цю війну. І ніяка держава у світі не заслуговує підступного нападу, обстрілів, масових катівень, зґвалтувань і крадіжок тисяч дітей. Ніхто не заслуговує геноцидів і заяв, що такого народу не було і не буде, і "тут всегда были исконно русские земли".

Можна стільки завгодно ремствувати, що в 1991 році люди обрали не Чорновола, а Кравчука. А Рада наступних років нагадувала збірний музей комунізму та соціалізму з вкрапленнями червоних директорів. Однак ніхто не заслуговує смерті у власному ліжку від російської ракети. Ніхто не має хоронити всю сім’ю в кількох трунах, включно з онуками. Жодна людина не заслуговує отримати кулю в потилиці й бути похованою в ближній ямі, як сміття.

Читайте також: Війна все одно була б. Бо успішна Україна – загроза і подразник для Росії

Мені не подобається, що досі є суперечності — чи це 73% із 2019 року принесли війну в Україну, чи ні. Це був той час, коли Володимир Зеленський вдало осідлав тренд на зміни старих еліт. Це бажання було нас настільки сильним, що люди могли проголосувати навіть за хом‘яка, якби на його клітці висіла наліпка "Зе!". Це був світовий тренд на несистемних політиків, який гучно вистрелив у 2010-ті. Коли телевізійні шоумени та коміки масово ставали президентами в Латинській Америці. Коли італійський сміхун Беппе Грілло гучно вистрелив на виборах із рухом "П’ять зірок". А прем’єр-міністром Словенії став Мар’ян Шарець — політичний сатирик. Однак жодна людина, жоден таксист, чий салон був заліплений прапорцями й наліпками "Зе!", не заслуговує на смерть в окопі чи статус "зник безвісти". 

Українці не заслужили цю війну, але вона була неминуча. 

Надто пручалися українці тому, аби лягли під Росію і перетворитися у щось подібне до Білорусі. Але з багатшими хлібами та просторами для шаленої корупції. 

Ми захотіли в НАТО і ЄС, а не в Митний союз. І це стало приводом для роздування російської пропаганди про вороже НАТО і негрів на танках в центрі Києва.

Ми не хотіли диктаторських законів і диктатора. Не хотіли жити у вольєрах, автозаках. Відверто пручалися інфільтрації культури АУЄ (арестантськое уркаганское единство. - Ред.), яку щедро намагалися насадити на початку правління Януковича. Саме за цей опір майданівців у Кріпосному провулку і на вулиці Інститутській так по-звірячому вбивали. 

Щодня вбивають кращих із нас через те, що не капітулювали, не погодились на окупацію. І не дали мовчазної згоди на тиху утилізацію без опору трохи пізніше. 

Читайте також: Ми знову ведемо боротьбу за ідентичність

Тож ми "заслужили" цю війну лише одним — що не дали себе добити, взяти Росії одразу. За те, що вишкірили зуби, показали пазурі й дали по мордяці. 

Це ніщо інше, як екзистенційна війна, низка "спецоперацій" з поглинання України Росією, які почалися задовго до 2014. І повномасштабного вторгнення було, на жаль, не уникнути. Тому що ми зробили все, щоб бути вільними. І ми будемо. Прорвемось крізь болі та втрати, крізь рани, які навряд чи загоять лікарі, але запечатає потім смерть від старості. 

Лишається лише нарешті й назавжди вирішити, що робити з колаборантами та державними зрадниками. Я отримала імунітет від ракет і шахедів, але відчуваю ненависть і злість, коли котрийсь корупціонер наживається на війні й тікає на іспанські курорти. Коли люди, які тягли сюди війну, замість допитів в СБУ — отримали добро на втечу за кордон. Коли частина зрадників 2014 року різко перефарбувалася у біженців і чудово почуває себе на соціальній допомозі німецьких платників податків. 

Я не можу простити тим, хто свідомо обкрадав армію. Хто за пару років до повномасштабного вторгнення казав, що стандарти НАТО не на часі і Проєктний офіс реформ при Міноборони — теж не актуальний. Хто казав, що дороги потрібніші за військо. І хто до останнього кликав народ не на курси тероборони, а на травневі шашлики. 

Однак я хочу сказати всім хайпожерам і шукачам депутатських мандатів — війну в Україні розв’язала виключно Російська Федерація. Всі інші пошуки закоротких спідничок і тісних декольте — від лукавого. 

Так можна договоритися до того, що люди в Бучі самі себе постріляли, бо були надто пихаті й з жиру бісилися у своїх симпатичних маєтках, нашпигованих сучасною технікою. Так можна звинуватити мільйони чоловіків, які пішли записуватись до військкоматів без жодного уявлення, що таке війна, але з чіткою упевненістю, що русню треба вбивати. І так само можна легко впасти в безодню темників медведчуківських каналів, що менше б Україна крутила носом — тим легше було б жити безправним федеральним округом РФ. 

Читайте також: Ні, ми не заслужили на війну...

Росія не вперше нападає на нас. 

Лише за останні сто років не було жодного покоління, до якого б не дотягнулися криваві московитські руки. 

Мій прапрадід був на Першій світовій війні. Його брат пішов на фінську з боку радянців. Мій прадід загинув у Другій світовій війні. А бабуся ледве не померла від голоду 1946 року. Хлопець моєї матері загинув на війні в Афганістані. Я змушена будувати своє життя і боятися нинішньої війни. 

Той, хто там каже, хто українці заслужили цю війну, — хай закриє пельку. Бо отримає чорну мітку, а не посаду нардепа післявоєнної Ради.

Спеціально для Еспресо

Про авторку: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.