Ні, ми не заслужили на війну...

Так, Україну й український народ і досі сильно хитає в пошуках ідентичності, ми ніяк не здолаємо темне болото корупції, не піднімемо на вила всіх непорядних чиновників та політиків, не пропрацюємо, як слід, деякі власні колективні травми й не переступимо через ті трупи минулого, які давно вже слід розвіяти по вітру.

Ми часто буваємо недобрі одне до одного, занадто наелектризовані, а тому агресивні та вразливі водночас, буваємо невдячні, злі, жорстокі, дріб’язкові, ліниві і які завгодно ще. Але ми також часто буваємо дуже щедрі, сміливі, працьовиті, людяні, ми іноді звертаємо гори заради інших, ми здатні на високі пожертви й такі вчинки, від яких перехоплює дух.

Читайте також: Мусимо змагатися з росіянами і перемагати

Хтось напише "ми заслужили на цю війну", бо серед іншого "у нас намертво відсутня культура співпраці та вдячності", а тисячі українців охоче поширять цей пост, забуваючи про те, що категоричні узагальнення – це завжди зло і тупиковий шлях.

У нас намертво відсутня культура співпраці та вдячності? Яка маячня, вибачте. Скільки красивих проявів взаємопідтримки ми бачили за всі ці роки. Але, звісно, багато залежить від фокуса уваги.

Читайте також: Ця війна була завжди

Хтось бачить довкола себе невдячних мудаків і дозволяє собі узагальнення щодо всього народу, а хтось більше звертає увагу на протилежні вчинки і… теж часом узагальнює. Або ні. Ми всі дуже різні. Такі й сякі. Вдячні та невдячні, хейтери і ті, хто встане горою за жертв хейту, активісти й диванні критики, ну і так далі.

Одне слово, особисто я у своїй країні теж бачу багато гнилі, але водночас і так багато краси (в усіх її можливих формах). І ні, ми не заслужили, ніяк не заслужили на цю війну.

Джерело

Про авторку. Ірина Цілик, українська кінорежисерка, письменниця, авторка поетичних і прозових творів. Член Українського ПЕН

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.