Ця війна була завжди

Потім — кадри "суду" в Ростові, де наші полонені військові змучені та бліді, мов примари.

Потім — будинок-музей Поліни Райко, чиї роботи майже зовсім знищені від контакту з водою.

Читайте також: Про рафіновану ненависть московитів до нас з вами

А потім далі у стрічці — пост про те, що кінофестиваль в Загребі вручив гран-прі російському фільму (там скандал, бо не всі члени журі навіть знали, що цей фільм російський: вступний титр Мінкульт РФ і бла-бла просто відрізали). 

І під постом захищають авторку, мовляв, їй же так небезпечно було жити в Росії після початку війни, дайте спокій бідній хорошій дівчинці, вона ж цей фільм ще "до війни зробила". На моє питання — а коли ж почалася ця війна? - відповіді, звісно, не знайшлося.

Читайте також: Про "малєнькую войну" Людмили Улицької

Правильна відповідь — ця війна була завжди. І буде завжди. Поки Росія не розвалиться. Але вона розвалиться, суки.

Фрески, а тим паче здоров'я і життя наших людей, ми не повернемо. Але дуже сподіваюся, ми тут всі більше ніколи не забудемо про те, коли ж почалася ця війна.

Джерело

Про авторку. Ірина Цілик, українська кінорежисерка, письменниця, авторка поетичних і прозових творів. Член Українського ПЕН

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.