Чому українці вічно "недовольні"

Не дуже люблю, коли ми себе критикуємо за сварливість і вічне невдоволення. Почасти це, звісно, має дурнуватий і дріб’язковий вигляд. Особливо коли ми щось недочитаємо, недовчимо, і несемося розводити зраду.

Але у багатьох інших випадках ці риси є нашими безумовними чеснотами.

Музей Метрополітен взяв і визнав Рєпіна, Айвазовського та Куїнджі українськими художниками. І перейменував картину Дега "Російські танцівниці" на "Танцівниць в українському вбранні". Змінити назву майже рік тому просила і художниця Маріам Наєм, але у музеї не відреагували, на відміну від Лондонської національної галереї.

Музей Метрополітен взяв і визнав Рєпіна, Айвазовського та Куїнджі українськими художниками. І перейменував картину Дега "Російські танцівниці" на "Танцівниць в українському вбранні"

Це суттєве зрушення у світі візуального мистецтва на нашу користь. І у цьому величезна заслуга Оксани Семеник, яка впродовж двох місяців просто виїдала цьому музею мозок — писала дописи у твіттері, тегала їх, просила тегати інших і писати листи із поясненнями, чому у них все неправильно підписано. А також інших спеціалістів, які вкотре зібралися разом і переломили цю ситуацію.

А перед цим була ситуація в американському музеї Zimmerli, яких треба було доколупати, що частину їхнього russian art треба теж перейменувати. А до того треба було доводити, що Казимир Малевич — не російський. А український, бо він сам себе так визначав.

Читайте також: Ідіотів таки менше, припиняймо узагальнювати всю націю за неадекватами

Я зараз роблю багато інтерв‘ю з нашими культурними дипломатами (як офіційними, так і ні), просто неймовірними людьми із залізними нервами. Вони працюють в різних країнах і поступово переконують іноземців то в одному, то в іншому. І більшість мені розповідає про ось цю реакцію: ви, українці, щось вічно усім незадоволені.

Починаючи з Каннського кінофестивалю. Типу, що ви хочете? Ми ж заборонили російську делегацію, але вам все мало. Ви незадоволені, що приїхали російські журналісти, які раптом поробилися латвійськими (латвійські кіножурналісти також офігіли). Незадоволені, що фестиваль відкриє фільм із назвою "Z", а це ж просто про зомбі історія, чого ви причепилися? Невдоволені, що в програму взяли фільм "дисидента" Серебряннікова, який приїхав, аби на пресконференції поспівчувати мертвим російським військовим, закликати допомагати їхнім родинам і зняти санкції з Абрамовича.

Чого ви, бл*дь, усім недовольні, українці?

Стосовно Малевича, — ми теж недовольні. Бо щойно його з боєм визнали українцем, виявляється, що знову не все слава богу. Бо його англійською треба писати не Kazimir Malevich, а Kazymyr Malevych. І не "Танцівниці в українському вбранні", а "Українські танцівниці". Але вже нехай, спасіба що хоч так.

Уся проблема в тім, що змінювати треба величезний пласт матеріалів і людської свідомості, а процес йде дуже повільно. І після кожної маленької поступки іноземці вважають, що усі неточності виправлено, а тут від них і далі щось хочуть

Уся проблема в тім, що змінювати треба величезний пласт матеріалів і людської свідомості, а процес йде дуже повільно. І після кожної маленької поступки іноземці вважають, що усі неточності виправлено, а тут від них і далі щось хочуть.

Читайте також: Нам потрібна не просто українська культура, а приваблива українська культура

Оксана розповіла, що світові спеціалісти з візуального мистецтва і далі будуть важко йти на визнання українських художників українськими. Бо впродовж життя вони знали, що це все російське, вивчали це в університетах, писали статті та наукові роботи, опираючись на ці уявлення. Аж раптом виявляється, що усе це - bullshit. А тому усі люди, які беруть на себе тягар з ними вести діалоги, так чи інакше чутимуть дорікання у своїй постійній невдоволеності.

Але історія з "Метрополітен", думаю, запустить певний автоматичний процес. Бо в таких історіях варто достукатися до когось авторитетного, а з іншими вже буде трохи легше.

Ну і треба визнати, що ця наша історія зовсім не оригінальна, а якраз типова для спільноти, яка дуже довго була позбавлена прав та суб‘єктності. Афроамериканці теж усім були незадоволені після скасовування рабства. То ККК їм не подобався, то сидіння на задніх місцях автобуса та окремі туалети. Скандалісти.

Джерело

Про автора. Лєна Чиченіна – журналістка.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.