Але у випадку з забороною виїзду — це пряма заборона і вона не створює простору для розвитку. Вона створює лише простір для корупції. Бо, вибачте, але всі, хто міг, купили собі довідки ще рік тому, в червні-липні 2022 аж гай шумів, як торгівля йшла. Хтось з правоохоронців може про це не знав? Ну-ну. Заробляли, коли на фронті найважче було…
Взялися за півтора року, коли фізично нема кого мобілізувати.
Так от, треба думати не як ще раз знецінити та заборонити тим, хто чесно відслужив і був в країні в найважчі часи, а створити стимули для них не їхати, і повернутися тим, хто поїхав. Без всіх цих погроз розслідувань тощо, хоч це і видається справедливим. Це має бути національна угода примирення.
Читайте також: Чи треба далі обмежувати виїзд чоловіків за кордон?
Стимули тут — це не щось абстрактне. Це цілком конкретні речі:
- професійна контрактна армія з великими окладами. Повірте, багато захоче залишитися.
- запропонувати офіцерам серйозні посади в системі державної влади. Їх здатність керувати людьми та створювати серйозні системи (а батальйони й бригади — це окремі серйозні організми), - точно має прислужитися державі. Як і їх відчуття обовʼязку перед загиблими побратимами…
- узаконити приватні військові компанії, що могли б і на захист країни стати, і приватні детективні компанії. Непопулярний пункт, але це буде мати попит.
- організувати безплатні високопрофесійні курси програмування для ветеранів з інвалідністю. І створити максимально вигідні податкові умови для дистанційної праці в IT індустрії.
- стимулювати через держзамовлення приватні компанії, що працюють в ВПК над високотехнологічними проєктами — від дронів та оптики, до робототехніки. Це може бути серйозним джерелом експорту для повоєнної України.
- впровадити податкові канікули на певний час — рік чи три — для тих, хто повернувся та інвестував в приватний бізнес…
- якщо нам вдасться отримати кошти допомоги чи репарації, можливо, їх варто витрачати як безвідсоткові кредити для створення українських виробничих бізнесів…
Читайте також: Ще й закордонні паспорти заберемо, для надійності...
Насправді інструментів стимулу достатньо. Але вони спрацюють лише коли тут будуть бізнес умови Сінгапуру, а не Північної Кореї… Тобто, інвестклімат, а не інвестняні для обраних, незалежний суд, стабільне і ліберальне податкове законодавство та безумовна повага до приватної власності та прав людини.
В ручному керуванні ми жили, та країна звалася СРСР. Ми досі з нею боремося не для того, щоб творити її привида…
Про автора. Вікторія Сюмар, журналістка, медіаекспертка.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.