Просував інтереси України будучи у ліжку царівни: 317 років від народження Олексія Розумовського

Маюче просте козацьке походження, він завдяки таланту, вроді та характеру став одним із найвпливовіших людей Російської імперії XVIII століття, фаворитом і навіть таємним чоловіком імператриці Єлизавети Петрівни. Його доля – класична історія стрімкого злету від простого сільського парубка до генерал-фельдмаршала і графа, що залишила помітний слід в українській історії. 

Більше про нього розповість Еспресо.

Біографія в контексті епохи

Олексій Розумовський (при народженні – Розум) з’явився на світ 28 березня 1709 року в селі Лемеші Київського полку Гетьманщини (нині Чернігівська область). Він був сином реєстрового козака Григорія Розума та Наталії Демешко. 

Час його народження збігся з початком занепаду Гетьманщини через початок жорстких реформ царату, які все більше обмежували автономію українських земель після Полтавської битви 1709 року, яку програм гетьман Іван Мазепа разом з шведським королем. 

Молодий Олексій жив типовим життям козацького сина: пас худобу, співав у церковному хорі села, славився красивим голосом і привабливою зовнішністю. Батько, за переказами, був суворим і навіть бив сина, але талант Олексія привернув увагу.

У 1731 році, коли полковник Вишневський почув його спів під час проїзду через Лемеші, тому юнака забрали до Петербурга. Там його рекомендували обер-гофмаршалу Левенвольде, і Олексій (тепер уже Розумовський) потрапив до хору імператорських півчих. 

Це був період правління цариці Анни Іоанівни (1730–1740), коли двір був наповнений іноземними фаворитами, а донька Петра I, цесарівна Єлизавета Петрівна, перебувала в опалі й жила відносно скромно, оточена невеликим колом довірених осіб.

Як завоював довіру царської особи

цариця Єлизавета Петрівна, фото: Вікіпедія

У Петербурзі Розумовський швидко вирізнявся не лише голосом (ніжним тенором), а й козацькою вродою, добрим характером і прихованою амбіційністю. Цесарівна Єлизавета, яка любила музику та веселе товариство, звернула на нього увагу в палацовій церкві.

На той момент її фаворитом був Олексій Шубін, але після його заслання до Сибіру місце поруч ліжка Єлизавети звільнилося...

Приблизно в 1732 році Розумовський став її близьким другом, а згодом – коханцем. Він оселився в апартаментах поруч із покоями цесарівни, керував її маєтками як інтендант, а після втрати голосу грав їй на бандурі. Сучасники відзначали його такт, доброту та відсутність жадоби влади – якості, які робили його приємним компаньйоном для веселої та емоційної Єлизавети. Він отримав звання камер-юнкера ще до її сходження на престол. 

Допомога в захопленні трону та роль фаворита

Грамота імператриці Олексію Розумовському, фото: Вікіпедія

У ніч на грудні 1741 року Єлизавета здійснила палацовий переворот, поваливши малолітнього Івана VI та регентшу Анну Леопольдівну. Розумовський, за деякими свідченнями, брав участь у підготовці й підтримав кохану. Після коронації Єлизавети його вплив став офіційним і величезним.

У 1742 році, ймовірно в селі Перово під Москвою, відбувся таємний морганатичний шлюб між імператрицею та Розумовським (це не підтверджено документами остаточно, але широко прийнято в історичній традиції). Для двору він фактично став "нічним імператором" (бо через свій статус не міг бути законним чоловіком). Олексій отримав титули графа Російської імперії та Священної Римської імперії, почесні ордени Андрія Первозванного та Олександра Невського, величезні маєтки та чин генерал-фельдмаршала.

Він не втручався в політику активно, але користувався необмеженою довірою Єлизавети. 

Вплив на українські справи та брат-гетьман

брат Олексія Розумовського - Кирило, який став гетьманом, фото: Вікіпедія

Саме завдяки Олексію Розумовському українські інтереси отримали несподівану підтримку при дворі. Він активно лобіював ідею подорожі імператриці Єлизавети Петрівни українськими землями, і влітку–восени 1744 року ця поїздка відбулася. 

Кортеж вирушив із Москви, пройшов через Глухів, Козелець, Чернігівщину й завершився в Києві. Особливе значення мала зупинка в Козельці на Чернігівщині, де Єлизавета відвідала матір Олексія – Наталію Дем’янівну – і познайомилася з родичами свого фаворита (таємного чоловіка). У Лемешах та Козельці відбулися теплі сімейні зустрічі, а в Києві імператриця оглянула святині, відвідала Києво-Могилянську академію, заклала Андріївську церкву за проєктом Растреллі та обрала місце для майбутнього Маріїнського палацу. 

Зворушена гостинністю та "благонравним і незлобивим" народом, Єлизавета нібито вигукнула: «Возлюби мене, Боже, в Царстві Небеснім Твоїм, як я люблю народ сей благонравний і незлобивый!»

Під час цієї подорожі козацька старшина, за активної підтримки й підказок Олексія Розумовського, передала імператриці прохання про відновлення гетьманства, скасованого після смерті Данила Апостола. Олексій, який зберігав глибоку прихильність до рідної Гетьманщини, постійно клопотався про земляків при дворі й переконував Єлизавету в лояльності українського козацтва. 

Хоча формальний указ про відновлення гетьманства вийшов лише 1747 року, саме поїздка 1744 року стала ключовим моментом, коли емоційний контакт імператриці з Україною та вплив її фаворита заклали основу для цих змін. Завдяки цьому українська старшина отримала певні привілеї, було відновлено Київську митрополію, а рід Розумовських досяг піку впливу.

Адже наприкінці 1740-х гетьманську булаву отримав молодший брат Олексія Розумовський – Кирило Розумовський (1728–1803), якого Олексій раніше забрав до Петербурга, дав освіту в Європі та просував кар’єру.

Кирило став останнім гетьманом Лівобережної України (1750–1764), президентом Петербурзької академії наук і генерал-фельдмаршалом. Завдяки старшому братові рід Розумовських і досяг свого впливу. Олексій активно клопотався про земляків, хоча й не був радикальним захисником автономії, бо бачив в цьому швидше прагматичні речі пов’язані з грошима. 

Втрата впливу та останні роки життя

один із палаців, який подарувала імператриця Олексію Розумоському, фото: Вікіпедія

На початку 1760-х років, коли Єлизавета та й сам Олексій вже постаріли, вплив Розумовського як коханця почав слабнути через появу молодшого фаворита – Івана Шувалова. Однак як "чоловік" імператриці він зберігав повагу та почесті до її смерті в грудні 1761 року.

Після сходження на престол Петра III, а потім Катерини II у 1762 році Розумовський подав у відставку, не брав участі в нових переворотах і відійшов від двору. Він жив у подарованому імператрицею Анічковому палаці в Петербурзі, оточений шанувальниками, займався благодійністю, підтримував українських земляків. 

У підсумку Олексій Григорович помер у липні 1771 року у віці 62 років і був похований у Благовіщенській церкві Олександро-Невської лаври. Його життя стало яскравим прикладом того, як у епоху фаворитизму талант і особисті якості могли підняти простого козака на вершину імперської влади. Не дивно, що його образ та історію часто втілювали в кіно. Зокрема, вперше це зробили ще в 1934 році в Голлівуді, коли зняли фільм "Розпутна імператриця" з Марлен Дітріх. Роль Олексія виконав актор (який згодом став політиком і губернатором) Джон Лодж.

Брат Кирило пережив Олексія на багато років, але гетьманство скасували за Катерини II у 1764 році і Розумовські з того часу вже не мали тої влади як раніше. Однак назавжди залишилися в історії як цікаві постаті епохи фаворитизму.

Читайте також: Брат був коханцем царівни: 223 роки тому не стало гетьмана Кирила Розумовського, який мріяв про спадкову булаву