Чи є підстави для міфу про реіндустріалізацію України

Але разом з обстрілами, проблемами з електроенергією та логістикою є одна, навіть не проблема, а загроза: в уряді не існує нікого хто відповідав би за реіндустріалізацію

Для початку, просто для розуміння ситуації, наведу кілька прикладів того, що відбувається в нашій промисловості. 

• Арселор мітал — скорочення виробництва на 70%. 
• Дніпроспецсталь, Нікопольський і Запорізький феросплавні — скорочення виробництва на 80%. 
• Черкаси Азот та Рівне Азот — падіння на 60-65%. 
• ЗТМК та Дніпровський метзавод, Криворізький залізорудний комбінат, Інгулецький ГЗК, Побузький феронікелевий — зупинено. 

І це лише маленька частинка того, що зараз відбувається в нашій промисловості.

Найстрашніше, що ми опинилися в якійсь паралельній реальності. З одного боку, ми маємо промислову деградацію. І це особливо відчувається, коли ти приїздиш в Кривий Ріг чи Запоріжжя. З іншого — чи не щодня в столиці проходять якісь конференції, на яких ми чуємо казки про новітню реіндустріалізацію. 

При цьому чиновники говорять те, що їм вигідно говорити. Вони мовчать про проблеми і, навпаки, багато говорять про ВПК. 

Але промисловість не зможе триматися виключно на ВПК. Та й ВПК не зможе розвиватися без базових галузей економіки. Нам потрібно розвивати і інші галузі з доданою вартістю. Але про це не вигідно говорити, а тому про це всі мовчать.

Читайте також: Новий економічний курс: що означає прогноз МВФ для України

Проблема поглиблюється тим, що в уряді ніхто не відповідає за промисловість. Такого напрямку в Кабміні просто не існує. І, виглядає, ніхто не збирається його розвивати. Бо ми мислимо в категоріях конференцій про реіндустріалізацію, а не в категоріях самої реіндустріалізації. 

Що потрібно було б зробити в першу чергу:

• слід визначити персонально, хто з урядовців відповідає за промислову політику (можливо, варто ввести посаду віцепремʼєра — відповідального за розробку промислової політики);
• слід реанімувати постійну комісію, до якої ввійдуть чиновники та промисловці, щоб оперативно розв'язувати проблеми промисловості;
• потрібно відійти від практики, коли бізнес ділиться на український і з іноземним капіталом, коли певні преференції отримують саме ті, хто має іноземний капітал;
• потрібно прискорити прийняття законопроєктів, які стимулюють інвестиції в виробництво. Два закони застрягли в Раді після першого читання. А в уряді немає нікого, хто штовхав би ці законопроєкти;
• треба в щоденному режимі працювати над тим, щоб відновити або наростити виробництво на вже існуючих промислових підприємствах. І підтримка має бути не гарними словами на щомісячних зустрічах, а в щоденних рішеннях уряду.

Це якщо дуже коротко. Але почати треба з найпростішого — визначити відповідальних і почати розмовляти з промисловцями. Без цього, ми не маємо жодного шансу вийти за межі бідної сировинної держави. Бо скоро закінчаться гроші навіть на конференції з реіндустріалізації.

Джерело

Про автора: Вадим Денисенко, політолог, керівник аналітичного центру Ділова Столиця.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.