Карта бойових дій: підсумки екватору провального наступу російських окупантів

На стіл Путіну його генерали кладуть карти паралельної реальності. На яких зображено захоплені міста та просування на 30-40 км, чого насправді не відбувається. 

Внаслідок такої брехні ворожий генштаб спускає вниз не реальні завдання, виконуючи які окупаційна армія з кожним місяцем все більше стирається. Окрім кількох ділянок фронту більше ніде росіяни не просуваються вперед. Так з початку року ворог захопив 800 км кв, натомість Сили оборони, тільки за офіційними даними звільнили 700 км кв, при цьому тенденція така, що від квітня ми звільняємо більше, ніж втрачаємо. Ситуація у липні демонструє, що ця тенденція матиме продовження.

Найбільше просування загарбники мають на Донеччині, але саме тут вона втрачає рекордну кількість людей. Брехливі звіти і дурні рішення женуть окупантів на забій. А все це разом може призвести до катастрофи ще раніше, ніж в Росії завершиться осіння мобілізація. За два літні місяці російська армія втратила по 40 тис. військових, а рекрутування, як жаліються самі окупанти, просіло ледь не в тричі, навіть на операторів дронів.     

У цей час вікна можливостей для ЗСУ, яке триватиме ще кілька місяців, відбулася знакова зміна головнокомандувача.

На заміну Олександру Сирському, який 2,5 роки вів війну на виснаження та зумів тактикою поступового відступу настільки знекровити окупантів, що передає своєму наступнику Сили оборони, які поступово переходять у контрнаступ на багатьох ділянках фронту.

В цей час очолювати Збройні сили України приходить Михайло Драпатий, на якого покладають надії не тільки як на того, хто зможе розширити наше вікно можливостей через реформування ЗСУ, але й повернути суспільство до того стану максимальної довіри до армії, який був перед відставкою Залужного.

Михайло Драпатий, який до цього очолював Угруповання об'єднаних сил, які відповідають за Сумщину та Харківщину з жовтня минулого року добре продемонстрував, що вміє не тільки тримати оборону, але й вирішувати складні кризові завдання, як наприклад зачистка Куп’янська чи зупинка прориву ворога на Вовчанському чи Великобурлуцькому напрямках. 

Попри те, що Харківський фронт в рамках літнього наступу значно активізувався, але жодних видимих просувань за 3 місяці окупанти не мали. До речі, як і на сусідньому Лиманському напрямку, де 3-тій корпус не тільки не відступає ні на кілометр, але й намагається проводити локальні контрнаступальні акції. 

Карта бойових дій, фото: Еспресо

Найбільшим викликом для Михайла Драпатого буде ситуація на Донеччині, особливо на Слов’янському фронті, де після втрати Сіверська окупанти мають стабільне просування і вже пройшли 15 км, тобто половину відстані до Слов’янська. Так, в останні місяці, після зміни керівництва в корпусі та бригадах, Силам оборони вдалося значно сповільнити росіян, але наразі не вдається зупинити повністю. 

До прикладу днями ворог зумів прорватися аж на 4 км від Калеників до нашого укріпрайону в Рай-Олександрівці, чого давно не спостерігалося на всій лінії фронту. Ситуація на Слов’янському напрямку є настільки загрозливою, що в стратегічному вимірі може навіть перевищити втрату Костянтинівки.

Карта бойових дій, фото: Еспресо

Бої за Костянтинівку, за свідченнями військових, останнім часом за інтенсивністю перевищили навіть бої за Покровськ. Попри те, що окупантам за два місяці вдалося стиснути місто по флангам, а також масово інфільтруватись у центральні квартали, однак Сили оборони тримають контроль над містом. 

Скандальний, але все ж дієвий 425-тий полк "Скеля" прибув сюди на допомогу 100-тій механізованій бригаді. 

Взявши на себе пошуково-ударні функції, дозволив суміжникам зайнятись оборонною діяльністю, що стабілізувало ситуацію в центральній частині Костянтинівки.

І все ж саме черговий приклад діяльності напряму підпорядкованої Сирському "Скелі" наочно продемонстрував чому потрібна була заміна головнокомандуючого. Так в ході штурмових дій бійці полку на відео розгорнули прапори в Палаці культури та спрямували це звернення Олександру Сирському. Це стало приводом заявити, що місто звільнене від загарбників. Хоча через пару днів вже сам Сирський підтвердив, що в місті перебуває щонайменше 140 росіян. Однак під час цієї пропагандистської "прапорної" операції наші військові потрапили у полон, чого могло б і не статися за інших умов. "Прапорні акції" — це російська тактика, яка веде їх до поразки, то ж йти цим самим шляхом для ЗСУ є смертним вироком. 

Карта бойових дій, фото: Еспресо

Тим часом, без “прапорних перемог”, але наші десантники фактично повністю звільнили Дніпровщину, а також поступово продовжують видавлювати окупантів із межиріччя Мокрих Ялів та Янчура, рухаючись у напрямку траси Велика Новосілка – Гуляйполе. Саме тут ЗСУ звільнили найбільше територій. Хоча ці успіхи даються вкрай важко, але вони впливають на сусідні фронти і не дають можливості окупантам наступати як на Гуйляйпіллі, так і на Добропіллі. 

Карта бойових дій, фото: Еспресо

Нещодавно російські воєнкори почали нове виття про наступальні дії Сил оборони в районі сіл Муравка і Новомиколаївка, біля річки Солодка. Наразі про це немає офіційної інформації, але такі дії могли б вгамувати російські апетити під Покровськом.

Карта бойових дій, фото: Еспресо

На Гуляйпільському фронті ворог понад усе намагається прорватися через нашу лінію оборони, побудовану вздовж річки Гайчур. Наразі окупанти зробили 3 вклинення у нашу оборону, зокрема в районі сіл Залізничне, Зелене та Прилуки.

Однак розвинути цей успіх вони не мають сил. Тільки за останні дні 225 штурмовий полк наловив 64 полонених, які поодиноко тинялися за межами наших укріплень.

Карта бойових дій, фото: Еспресо

А от на Запорізькому фронті ЗСУ все літо ще більше розвивали наступ у напрямку Кам’янського. Нещодавно Сили оборони були помічені на центральних вулицях Плавнів, а отже Приморське вже повністю звільнене, а в Степногірську ворог зачепився за 1 південний квартал, який вже зі всіх сторін оточений нашими силами. То ж незабаром звідси можуть прийти добрі новини вже офіційно. На цій ділянці фронту нам вдалося повністю переламати ситуацію, що позитивно вплинуло на всю захисну лінію, від Оріхова і до Гуляйполя.

Тим більше, що кораблетроща в Азовському і Чорному морях, яку влаштувала команда Мадяра, змусила окупантів забрати із фронту щонайменше 200 дронових розрахунків елітного "Рубікону". Тепер рубіконівці спробують врятувати залишки флоту, яких Мадяр ліквідував 196, і ще 110 у планах. Саме Рубікон був тією ударною силою, яка дозволяла окупантам просуватися вперед. Тепер у них інші пріоритети.

Підсумувати цей етап війни хочемо історичним прикладом першого збиття у повітряному бою українським F-16 російського новітнього винищувача Су-35. Це сталось на початку липня, але тільки зараз отримали підтвердження того, що після перемоги у морі, ЗСУ розпочинають битву за домінування у повітрі.  

Карти створено на основі інформації, отриманої від Генерального штабу Збройних Сил України, а також з інших відкритих і перевірених джерел. Водночас карти не є максимально точними та лише умовно відображають тенденції в зоні бойових дій.