Карта бойових дій: фронтові загрози та перспективи у 2026 році

Перспективи наступу на Запоріжжя

Після прориву до Гуляйполя російські генерали наговорили Путіну щось таке, що він знову напередодні нового року оголосив великий наступ на Запоріжжя. Справді весь минулий рік окупаційна армія по метрах наближалась до обласного центру і за цей час наблизилась до нього на 5 км. Від серпня триває битва за невелике містечко Степногірськ, яке стоїть на заваді більш глибокого прориву до Запоріжжя. Хоча частина міста вже під контролем ворога, але Сили оборони все ж контролюють більшість його районів. 

Однак російські війська намагаються обійти Степногірськ з обох флангів. Їхні штурмові групи пробиваються через Приморське на 8 км до Запоріжжя, аж до річки Конка. Власне, що б там не говорив Путін і його генерали, але повноцінне захоплення цієї території до Конки та створення більш сприятливих умов для обстрілу південних районів Запоріжжя - це максимум на який можуть розраховувати окупанти у цьому році. Однак і це доволі багато, бо частина міста може перетворитися на руїну, як це вже сталось із Херсоном чи північними околицями Харкова.  

Карта бойових дій 10.01.2026, фото: Еспресо

З іншого флангу від Степногірська сіра зона поширилась на 6 км до Лук’янівського та у випадку, якщо вона буде далі розростатись на схід, то це стане великою проблемою, адже ворог зможе зайти в тил нашій лінії оборони на Оріхівському напрямку.

Однак це далека перспектива, бо саме зараз попри спрямування ворогом на цю ділянку фронту нових резервів, інтенсивність боїв тут, як і весь минулий рік залишається однією із найнижчих, а Степногірськ все ще тримає оборону.

Натомість Гуляйпільський фронт за останні тижні став настільки інтенсивним, що зрівнявся із Покровським, який майже весь рік зі значним відривом мав тут лідерство. Російська армія кинула сюди додаткові сили, щоб переломити ситуацію та повністю захопити місто. Але й Сили оборони стягнули сюди резерви, які дозволили зупинити окупантів практично по всій лінії прориву. Відтак ворог не тільки веде вуличні бої, але й шукає нові шпарини у нашій обороні. Головною їхньою ціллю є зайти у фланги, а ще краще у тил нашим захисним лініям, одна з яких тягнеться від Оріхова до Гуляйполя, а інша від Гуляйполя до Покровського, вздовж річки Гайчур. 

Карта бойових дій 10.01.2026, фото: Еспресо

Проблема в тому, що на південних околицях Гуляйполя, зокрема в районі Дорожнянки, окупанти вже перетнули річку і рухаються вздовж її правого берега на північ. Таким чином вони оминають оборонців в Гуляйполі та хочуть обійти їх через Залізничне, щоб потім взяти в оточення. Вже зараз наші штурмові групи проводять зачистку Варварівки, Зеленого та Староукраїнки від прониклих туди росіян.  Також вони пробують прорвати нашу оборону в Білогір’ї.

Загроза заходу в тил є цілком реальною, як і продовження просування ворога на північ і на захід вже за межами наших оборонних позицій. Знайти рішення для недопущення обвалу фронту на Запоріжжі і як наслідок його розповзання на Дніпровщину, є найбільшим викликом для нашого генштабу в 2026 році.  

Після Покровська оборону триматиме Костянтинівка

Тим часом на Донеччині добігає до кінця одна з найдовших битв у цій війні. Позицій, які утримують Сили оборони в Покровську і Мирнограді з кожним днем стає все менше, а інтенсивність боїв поступово згасає. Ми утримуємо північні райони в обох містах, однак їхня доля вирішується у флангових боях за Гришине, Родинське і Червоний Лиман. Саме сюди зараз росіяни спрямовують головні зусилля.

Карта бойових дій 10.01.2026, фото: Еспресо

Відхід ЗСУ із Покровська і Мирнограда є питанням наступних місяців, а тому вже зараз виникає питання в якому напрямку буде спрямована стотисячна окупаційна армія, пріоритетним завданням якої є захоплення всієї Донеччини. Чи підуть вони спочатку на Добропілля, чи одразу зосередяться на прориві у напрямку Дружківки, щоб взяти в кліщі Костянтинівку наразі не відомо. Будемо сподіватися, що захланний ворог, як він часто робить, піде третім шляхом і розпорошить свої зусилля між Добропіллям і Дружківкою, а це дасть нам час для гідної оборони.  

У будь-якому випадку 2026 рік стане роком битви як мінімум за Костянтинівку, а як максимум ще й за Слов’янськ.

Вже зараз штурмові групи росіян постійно забігають у південно-східні райони Констахи, але поки що тут оборона ЗСУ тримається незламно. Більш загрозливими виглядають атаки зі сходу. 

Карта бойових дій 10.01.2026, фото: Еспресо

Часів Яр другий рік прикриває місто із флангу, але так триватиме не вічно. Росіяни постійно намагаються прорватися між Часовим Яром і Костянтинівкою, штурмуючи Ступочки і Предтечене та мають тут не значне просування. У наступні місяці їхній прорив до Червоного та оточення захисників Часового Яру буде першочерговим завданням. І бачимо, що інтенсивність боїв на цій ділянці фронту постійно зростає. Костянтинівка повинна вже зараз бути готовою до кругової оборони та вуличних боїв, щоб не повторити долю Мирнограда, оборона якого могла б тривати значно довше, якби не перерізання логістики.

Карта бойових дій 10.01.2026, фото: Еспресо

Після доволі швидкого падіння Сіверська окупаційна армія буде прориватися до Слов’янська і Краматорська та готуватися до штурму цих міст. У першу чергу Слов’янська, оскільки атакувати Краматорськ без захоплення Костянтинівки, Дружківки та Слов’янська – це марна справа. Відтак спочатку ворогу потрібно захопити висоти, які тягнуться вздовж каналу Сіверодонецьк-Донбас, а потім після тривалого обстрілу міст, форсувати і сам канал. Це все доволі довготривала історія, яка може розтягнутися на весь рік, а то й більше.

Карта бойових дій 10.01.2026, фото: Еспресо

Натомість ворог впритул наблизився до повномасштабного штурму Лимана, логістика до якого вже або перебита або під вогневим контролем із обох флангів і можлива тільки з боку Слов’янська, а для цього потрібно перетинати Сіверський донець, що доволі проблематично. Весною, якщо не раніше ворог спробує знову захопити Лиман, щоб отримати можливість підійти до Слов’янська із півночі.  

Харщівщина має час для підготовки

Після другої деокупації Куп’янська ситуація на Харківщині стабілізувалася. Зменшилися атаки росіян як біля Вовчанська, так і на прикордонні на північ від Великого Бурлука. Поки ЗСУ завершують зачистку Куп’янська, росіяни нервово намагаються повернутися на підступи до міста, але всі їхні штурми є провальними. Натомість наші військові продовжують контрнаступ на північ вздовж Осколу та повернули під контроль частину території біля села Западне.

Карта бойових дій 10.01.2026, фото: Еспресо

Ймовірно, що головною нашою ціллю є використати кілька місяців часу, поки ворог оговтується від поразки, та відкинути його максимально далеко від міста та можливо повернути контроль над укріпрайоном у Дворічній. Однак вже у березні-квітні, окупанти знову повернуться до ідеї захопити Куп’янськ. То ж до цього потрібно готуватися. 

На що сподіватися у 2026 році 

У 2026 році ЗСУ мають вирішити два головних завдання. По-перше – це змогти більш швидко накопичувати резерви. Бо саме через їхню відсутність ми втратили Сіверськ та втрачаємо зараз Гуляйполе. Одним із варіантів такого рішення – є масштабування наземних дронів, які частково зможуть замінити піхотинців на передовій.

В другу чергу, але не менш важливим є знайти протидію піхотним проривам. Вже зараз частково протидію знайдено. Це продемонстрував Куп’янськ. Хоча спосіб тримають у секреті. Однак очевидно, що однією зі компонентів успіху стане лінія дронів. На це вказують як перестановки в силовому блоці кабміну, так і результати роботи дронових підрозділів ЗСУ.

інфографіка втрат ворога від СБС, фото: Еспресо

Сили безпілотних систем від червня щомісячно підвищують свою ефективність і в грудні встановили новий рекорд, вразивши понад 12 тис. ворожих штурмовиків. Цікаво, що загалом безпілотні підрозділи ЗСУ у грудні знищили більше як 33 тис. росіян. І це тільки за відео доказами. В реальності більше. А отже дані генштабу про знищених всіма Силами оборони 35 тис. ворогів є суттєво применшені. Бо не могла вся наша артилерія, авіація, всі мінометники та стрілки убити тільки 2 тисячі окупантів. Мабуть, щось не так у паперових звітах.

Тим часом очільник СБС Мадяр оголосив про амбітний план – ліквідація 50 тис. росіян тільки його підрозділом. Для цього він оголосив рекрутинг додаткових 15 тис. військових. Виглядає як добрий план зупинки окупантів, які для продовження наступу змушені оголошувати часткову мобілізацію і це в умовах серйозних бюджетних проблем. Інший варіант – це зменшення інтенсивності бойових дій та часткове замороження наступу.    

Карти створено на основі інформації, отриманої від Генерального штабу Збройних Сил України, а також з інших відкритих і перевірених джерел. Водночас карти не є максимально точними та лише умовно відображають тенденції в зоні бойових дій.