Росіяни розпочали, умовно кажучи, треті наступальні планові дії десь із жовтня, коли почали атаки на Авдіївку. У цей час по всій протяжності фронту - Куп'янськ, Сватове, Кремінна, Авдіївка активізувалися бойові дії й впродовж трьох місяців вони йдуть у достатньо потужному темпі. Якщо ми на Новий рік бачили десь 30 бойових зіткнень, то зараз показники зросли до майже 100 бойових зіткнень на добу, що говорить про те, що противник і далі намагається тиснути на нашу лінію оборони. Зараз ми перебуваємо саме в активній обороні й коли ми говоримо про різні ділянки фронту, то бачимо Куп'янськ - Сватове - Кремінна - тут противник намагається створити передумови аби забезпечити витискання нашого угруповання на правий берег річки Оскіл. Це вже давня мета, майже весь час бойових дій противник перекидає туди угруповання аби забезпечити просування, але ця ділянка залишається складною.
Карта бойових дій поблизу Авдіївки
Коли ми говоримо про інші цілі, то звісно це бойові дії навколо Бахмута скеровані на те, аби спробувати пробитися на Часів Яр до панівних висот і далі намагатися розвивати наступ на Краматорськ і Слов'янськ. Коли ми говоримо про ситуацію навколо Авдіївки, тут противник намагається відтиснути наші війська від лінії забезпечення, аби убезпечити свої залізничні шляхи, якими живиться російське угруповання. Коли ми говоримо про південь, то там цілі противника - це переграти результати нашого наступу і відбити Роботине, яке утримується українськими захисниками.
Карта бойових дій поблизу Кремінної - Білогорівки
Фактично по всіх цих напрямкам ситуація є прогнозованою. Ворог зараз накопичив значну кількість сил. Ми розуміємо, що чисельність особового складу на території України 460 тисяч. Згадаймо, що перед війною, в перші місяці війни було 180, а зараз 460 плюс 30 тисяч - війська росгвардії, тобто фактично 500 тисяч окупантів перебуває на нашій території.
При цьому ми розуміємо, що лінія фронту майже не зазнає змін, що говорить про одну ефективну систему оборони, хоча ми розуміємо, що треба більше техніки й боєприпасів, треба переглядати підходи до оборонних дій, не забувати про фортифікації й багато інших речей, які зараз позначаються на лінії фронту.
Коли ми згадуємо про наше угруповання Куп'янськ - Сватове - Кремінна, що розміщується на лівому березі річки Оскіл, то, умовно кажучи, за нашими спинами є річка Оскіл, перед нами річка Жеребець і все це впирається у Сіверський Донець - власне оці водні напрямки формують географічні умови цього театру бойових дій. Зараз ворог скеровує зусилля на Куп'янськ з метою контролю транспортного вузла, який перебуває на вершині цієї водної розв'язки, бо нижче Оскіл стає ширшим, якщо ми втрачаємо можливість забезпечення своїх угруповань через Куп'янськ, то фактично ускладнюється утримання. Ми можемо відійти на правий берег річки Оскіл, але це не треба робити передчасно, зараз стратегія українських Збройних Сил полягає в тому, аби утримувати рубежі з мінімальними втратами для себе і з максимальними втратами для противника. До речі, це говорив генерал-полковник, командувач Сухопутних військ Збройних Сил України Олександр Сирський, який буквально вчора чи позавчора був на цій ділянці фронту, поблизу Куп'янська, де проводив наради з командирами бригад, які зараз утримують цю ділянку.
Там ворог намагається від Синьківки рухатись на Куп'янськ уже декілька місяців поспіль і без успіху. Але мета противника - намагатися цю ділянку фронту взяти під свій контроль. Коли ми спускаємося до самого низу, до Лиману там так само є ширший відтинок річки Оскіл, потужніші водойми й там так само ворог намагається знизу тиснути на нашу оборону і весь напрямок від Куп'янська до Лиману і таким чином ускладнити забезпечення наших військ.
У ворога там 100 тисяч особового складу, відбуваються постійні атаки, але деталізація на лінії фронту така, що просування противника немає, зараз ворог намагатиметься проводити в форматі продовження наступальних дій - це свої дії з використанням живої сили й техніки, але зараз динаміка є така, що за наявності достатньої кількості резервів і роботи артилерії, сподіваюсь, що противника можна буде утримати. У разі відходу в умовах, коли утримання цих ділянок фронту буде просто неможливе, то ми розуміємо, що правий бік річки Оскіл виглядає цілком прийнятним, але про це говорити ще зарано.
Водночас росіяни неодноразово звітували про те, що взяли Куп'янськ. Вперше - ще пів року тому пропаганда бігла попереду реальності, от і зараз населений пункт Синьківка, від якого до Куп’янська десь кілометрів 6-8, вже могильники військової техніки, хоча ворог там пробивається до села, намагається заходити в село, а наші військові його вибивають.
Карта бойових дій поблизу Куп'янська
Синьківка є важливим населеним пунктом, вона розташована в низині, повністю зруйнована, але лінія оборони там тримається і фактично виглядає, як пастка для російських військ, хоча ворогам легко там забезпечувати логістику, бо зверху близько Росія і можна перекидати підсилення. Сирський також казав, що там формуються нові штурмові роти, але динаміка пов'язана з обороною говорить про те, що Синьківка утримується - це дуже добре, хоча по деяких інших напрямказ, зокрема Орлівка, трошки далі від Синьківки, є просування противника на кількасот метрів - це було буквально пару днів тому. Як це сталося? - була дуже погана погода, був сильний вітер, погана видимість, дрони не залучалися і використовуючи такі кліматичні умови, коли розвідувальні БПЛА і артилерію ми не могли ефективно застосовувати, то противник скористався нагодою та просунувся на певних ділянках. Зараз відбуваються контратакувальні дії, сподіваюсь, що лінія фронту буде вирівняна по тих ділянках, які для наших Збройних Сил є оптимальними.
Це плацдарм, який ми утримуємо зараз. Якщо подивимось на мапу, то Сіверськ як раз у центрі й ворог розуміє, що або йому просуватися на Лиман далі, або рухатися на Слов'янськ, Краматорськ. Ця кишеня, яка зараз вгризається в ту територію, для противника досить небезпечна, бо в будь-який напрямок угруповання наших військ навколо Сіверська в принципі не дозволяє ворогу здійснювати якісь далекоглядні дії з використанням своїх військ.
Буквально на цьому тижні вони здійснили низку потужних атак, які були скеровані на два напрямки: один - Білогорівка, а другий - Веселе, там є певні просування противника на незначній відстані й це якраз скеровано на те, аби намагатися витіснити наші війська з цієї ділянки. Але повторююсь, так відбувається не вперше, зараз ми можемо фіксувати певне просування противника, але в будь-якому разі навряд чи можна говорити про те, що системно тут відбуваються якісь кардинальні зміни, які дозволять противнику домогтися того чого він хоче. Фактично потенціал наших Збройних Сил попри виснажливі бої є достатнім для того, аби стримати армію РФ і на цій ділянці фронту.
Під Авдіївкою відбуваються достатньо ефективні дії наших ЗСУ, які вже понад три місяці стримують противника, який намагається обійти Авдіївку з півночі та півдня; намагається взяти наш гарнізон в кліщі - це не вдається. При цьому зараз бачимо, що противник намагається рухатися до Новобахмутівки, десь на північ уверх намагається здійснювати атаки з півдня, але загалом динаміка щодо звуження кліщів з півночі та півдня, як такого просування противника там немає. Якраз один з населених пунктів - Степове, яке розташоване над Авдіївкою, на півночі, оборону тримає 47-а механізована бригада й дійсно використовує різні зразки озброєння дрони, артилерії й особливо БМП M2 Bradley.
Ця американська техніка, зокрема Bradley, пристосована для боротьби з танками, хоча всі вважають, що танки мають більшу захищеність, потужну гармату і фактично якби танк влучив у БМП, то було б несолодко нашими бійцям, але бачимо, що внаслідок мобільності, інтенсивності вогню з гармати Bradley бачимо, що танк просто не встигає навіть зорієнтуватись у тій ситуації, яка складається на полі бою. Це говорить про те, що таких БМП треба набагато більше.
Зараз ми їх отримали, якщо не помиляюся, близько 200 машин при тому, що в американській армії запаси цих Bradley різних модифікацій понад 3000. Я думаю, що якщо поставити постачання цих зразків на більш масштабні підходи, то не лише Авдіївка, а й інші напрямки можуть показати противнику переваги БМП Bradley над російськими зразками техніки, включно з новим танком "Прорив".
Bradley називають "убивцею танків". Якщо ми згадаємо історію Іраку, де кількість знищених танків Т-72 армії Іраку внаслідок роботи Bradley була більшою, ніж кількість танків, які знищили американські Abrams, там були випадки, коли один Bradley знищував в одному бою до 5 танків Т-72. Тобто фактично ця машина була адаптована для того, аби бути вбивцею танків. Вона має протитанкову керовану ракету, яка на декілька кілометрів завдає руйнівного удару по бронетехніці й ефективну гармату, збалансовану, стабілізовану, має нічні прилади бачення. Як ми бачимо, коли БМП Bradley 47-ї бригади настільки щільно здійснював вогонь, що російський екіпаж не міг навіть зорієнтуватися куди йому тікати, бо приціли наведення, думаю, були виведені зразу, коли шквальний вогонь БМП, а далі він просто тікав.
Ситуація після знищення літака А-50 така, що сьогодні ворог підняв ще один А-50 для здійснення чергувальних польотів, але вже не в Азовському морі, він там боїться літати й всі ці обльоти сьогодні ворог робив з повітряного простору Краснодарського краю - це означає, що вже щонайменше на 200 км він менше може заглядати на нашу територію, а відтак це дає можливість нам ширше планувати дії з використанням наших іноземних сил й авіації. Думаю, що це гарний наслідок знищення першого А-50, тому якщо наблизиться ще один до наших кордонів, то можна цю історію повторити. А коли з'явиться F-16 з американськими ракетами певних версій, я думаю, що ця робота буде виконуватися без проблем.
Ця подія є не стільки знаковою, скільки підтверджує те, що ворог уже починає діставати з арсеналів те, що власне ми всі давно забули. Ця ракета стала на бойове чергування десь ще у 1962 році, тобто це фактично один з найстаріших зразків, але з ракетою така історія, що вона є неточною, при цьому достатньо потужною з огляду на бойову частину, яка має вагу до однієї тонни. Ракета пару днів тому була запущена, як ми робимо припущення, з берегового комплексу в Балаклаві, там є такий населений пункт Резервний, і там є такий дивізіон, який зберігала свого часу Україна, де ця пускова установка підіймається з наземного сховища, здійснює пуск і знову заходить під землю. Тому ця ракета якраз запускалась, імовірно, що саме з цього дивізіону. Вона була збита українською протиповітряною обороною, що говорить про те, що над Одесою система ППО стала працювати набагато краще, але у будь-якому разі розуміємо, що зараз ворог ще має певний запас цих ракет. Сподіваюсь, що всі вони будуть збиті.