Сьогодні була стаття у WP. Видання поспілкувалось з Зеленським та Резніковим через призму наступальних очікувань. WP пише, що українські військові майже 15 місяців перевершували очікування світу. Тепер вищі посадові особи України намагаються знизити рівень очікувань, побоюючись, що результат контрнаступу може не виправдати сподівань союзників. Тоді виникає питання - який результат має бути достатнім, щоб справити враження на Захід, а особливо на Вашингтон.
За словами Зеленського, він вважатиме успіхом деокупацію будь-яких українських територій. Ще він заявив виданню, що Україна буде готова розпочати контрнаступ, як тільки отримає всю зброю, про яку домовилась з партнерами. Своєю чергою, міністр оборони Олексій Резніков стверджував, що очікування від контрнаступу переоцінені у світі та більшість людей чекають на щось величезне - це може призвести до емоційного розчарування. За його словами, в ідеалі контрнаступ дозволить не тільки звільнити села і міста, але перерізати матеріально-технічні ланцюги забезпечення військ РФ та зменшити їхню наступальну здатність. Він каже, що перші штурмові з’єднання готові до операції на понад 90%, але деякі підрозділи продовжують навчання закордоном. Він згадував про далекобійну зброю (десь на 150 км), яка вкрай потрібна для проведення наступальних дій.
WP наводить різні сценарії наступальних операцій. Робляться припущення, де можуть наступати Сили оборони. Говорять, що однією із ключових цілей має стати руйнування так званого сухопутного коридору між Кримом та РФ шляхом наступу у Запорізькій області. Україна також може атакувати сам Крим, а ще навіть з Куп’янська, щоб відновити контроль над територіями в Луганській області. Або на схід через місто Бахмут. Такі припущення й оцінки роблять американські експерти. Ми можемо підсумувати, що ніхто не має підштовхувати ЗСУ до наступу — ані наші суспільні настрої та очікування, які можуть бути часом надмірно рожевими, ані позиція закордонних партнерів і лідерів, часом прагматично і меркантильно налаштованими на очікуванні цих змін на полі бою. Підготовка до весняно-літньої наступальної кампанії є надзвичайно серйозною справою і реальну готовність може оцінити лише вище військово-політичне керівництво, яке обере місце і час для дій.
Військовослужбовець ЗСУ та політолог Кирило Сазонов вважає, що військове керівництво щодня дає президенту інформацію щодо стану речей у нас та ворога і також варіанти дій. Коли буде прийнято рішення про початок контрнаступу, всі бригади отримають свої накази до дій. За його словами, це не буде анонсовано, бо несподіваність - один із головних чинників контрнаступу для успіхів. Він додав, що кожен на лінії фронту готується до можливих дій на своїй ділянці.
Сазонов розповів, що генерал Сирський постійно буває у Бахмуті та ситуація на контролі. Він наголосив, що Росія не раз ставила завдання по захопленню якоїсь території до певної дати та в них нічого не виходило. Вони випалювали нещодавно місто фосфором. Росіяни можуть взяти лише руїни міста. Можливо, це ніколи й не станеться та ЗСУ підуть тут в атаку.
Він додав, що ніколи не було у росіян в Бахмуті снарядного голоду, як говорить очільник ПВК Вагнера Пригожин. Вони закидають позиції, чим можуть. А всі суперечки Пригожина і міноборони РФ - це внутрішні інтриги. То Пригожин щось хоче, то Кадиров. За словами Сазонова, на реальність це не впливає. Це виключно медійні ігри й, мабуть, йде підготовка до розподілу впливу після усунення Путіна. Кожен власник ПВК (за даними політолога, їх понад 60) готується за щось боротися всередині РФ. Тому ані Пригожин, ані Кадиров не хочуть класти своїх бійців тут. Вони від цієї долі ухиляються як можуть. Ніхто не вірив, що кадирівці сюди зайдуть.
Боєць додав, що важко в Бахмуті із забезпеченням та обороною. Все керівництво каже, що Донецький напрямок - найважчий станом на зараз. Сазонов сказав, що кожну добу важко і легше не буде. Він додав, що прибувають бійці з різною підготовкою, але до реального бойового досвіду - людина трохи не готова. Бійців, які приходять після полігонів вчать ті, хто воює - виживати, бути ефективними, не вбити себе. Багато чого можна набути тільки тут і тоді люди стають справжніми вояками. Не можна людину підготувати максимально до реальної війни.
Він порадив людям, які скоро можуть стати військовими, бігати щодня. Бо у бронежилеті з каскою та автоматом доведеться бігати щодня. Якщо не навчився, буде важко. Також Сазонов радить ходити до тиру раз або двічі на тиждень та займатися фізичною підготовкою. Ніхто не буде нікого нести та зважати на втому. Сильні ноги - це життя.
Військовий додав, що всі бійці бачать проблему певного відсторонення суспільства від війни. І враження, що війна десь на сході та хтось воює. Багато хто нарікає, що люди живуть уже в категоріях мирного часу. Якщо Києву нічого не загрожує, крім нечастих прильотів, з якими працює ППО, то все далеко. Сазонов каже, що ніхто не знає, що з цим робити — як донести до людей, що війна не закінчилась і загроза наступу ворога теж зберігається, скільки б не казали про контрнаступ.
Кожен із нас не має чекати, а знайти місце в підготовці та проведенні цих наступальних операцій - донатити, підтримувати волонтерські проєкти, здавати кров, здійснювати інформаційну роботу.
У п’ятницю над Чорним морем російський літак Су-35 небезпечно перехопив польський літак L-410 Turbolet прикордонної служби. Він виконував планову патрульну місію під егідою операції над Чорним морем у міжнародному повітряному просторі у співпраці з румунськими службами. Росіяни намагались впливати на політ польського літака.
Це не перший випадок над Чорним морем - російські винищувачі атакували британський розвідувальний літак та американський безпілотник. У випадку з Британією міністр оборони Бен Воллес розповідав у Палаті громад про те, що один із російських винищувачів навіть випустив ракету. Потім були пояснення РФ, що це була технічна несправність. Це був перший прецедент “чорного лебедя” - коли російські військові літаки могли спричинити початок суттєвої ескалації у стосунках з країнами НАТО. Коли ми говоримо про ці випадки - ми розуміємо, що ці ризики можуть виникати на будь-якому етапі дій РФ на землі та в повітрі.
Росія надалі становить загрозу і для України, і для інших країн. Боротьба з цією загрозою скерована на те, щоб ми мали більше і кращі можливості. Гарний приклад - використання системи ППО Patriot. Ці комплекси цього тижня здійснили унікальну річ - 4 травня було збито гіперзвуковий комплекс “Кинджал”. РФ його запустила з винищувача МІГ-31. Цей приклад говорить про те, що зараз українська система ППО нарешті напрацьовує новий унікальний досвід боротьби з гіперзвуковими цілями. Комплекс “Кинджал” був певним фетишем для військового керівництва РФ. Вони говорили, що його неможливо збити. Інформація про збиття надійшла не так просто до наших читачів і глядачів, але командувач Повітряних Сил підтвердив, що унікальний випадок стався. У перспективі ворог буде надалі використовувати різні засоби враження.
Фото: gettyimages
Вкрай важливо, щоб наша ППО надалі зміцнювалася. Підсилення такими засобами, як Patriot має бути масштабована. Я думаю, американська сторона, розуміючи потребу та ефективність, може у перспективі збільшити передачі таких систем, аби закрити надійною ППО майже всю країну. Хоча це надзвичайно складно. Більш перспективним є не лише посилення нашої ППО новими зенітно-ракетними комплексами, але й передача винищувачів F-16. Ситуація з відбиттям російських загроз на землі та в повітрі є серйозним викликом, якому ми ефективно протистоїмо за допомогою партнерів.
Підготовка до нової широкомасштабної наступальної операції, яка, за оцінками, може відбутися наприкінці весни - на початку літа, буде новим рубежем. Вона створить нові політичні реалії. Щоб здійснювати певний переговорний процес. Визначення його перспектив можливе після наступальних дій на лінії фронту і виконання зусиль по звільненню наших територій. Це головна передумова, щоб ситуація з деокупацією змінилась на краще.