Найвідоміший американський маестро з українським корінням: 107 років тому народився Леонард Бернстайн

Його ім’я асоціюється з легендарним мюзиклом "Вестсайдська історія", блискучими інтерпретаціями класичної музики та харизматичною манерою диригування, яка підкорила світ. Проте за цими досягненнями стоїть історія хлопця з родини єврейських емігрантів із передмістя Рівного, який втілив американську мрію, не втративши зв’язку зі своїм походженням. 

Більше про життя композитора, якого в США називають "одним із найталановитіших і найуспішніших музикантів за всю американську історію", розповість Еспресо.

Українське коріння: від Рівного до Америки

фото: Вікіпедія

Леонард Бернстайн народився 25 серпня 1918 року в місті Лоренс, штат Массачусетс, у сім’ї єврейських емігрантів із України. Його батьки, Самуїл Йосип Бернштайн та Дженні Різник, залишили передмістя Рівного (на той час Волинська губернія, Російська імперія) напередодні Першої світової війни, шукаючи кращого життя в США. На офіційному сайті Фонду Бернстайна прямо сказано, що батьки маестро було "євреями з України". 

Самуїл, який у Америці став зватися Семом, був дрібним підприємцем, що торгував перукарськими товарами, а Дженні присвятила себе вихованню дітей. 

У родині зберігалися єврейські традиції, а ім’я хлопчика при народженні було Ар’є-Лейб, що відображало його єврейське походження. За наполяганням владної бабусі його записали як Луї, але батьки та друзі називали його Ленні, а в 15 років він офіційно змінив ім’я на Леонард, яке більше відповідало його самосприйняттю.

Зауважимо, що Рівне, звідки походила родина Бернстайнів, було важливим центром єврейської культури на Волині. Ця спадщина вплинула на Леонарда, хоча він народився і виріс у США. У його музиці, зокрема в симфоніях "Єремія" та "Каддиш", простежуються відголоски єврейських мелодій і тем, що можуть бути пов’язані з культурною пам’яттю його предків. У рядках танго з оперети Candide Бернстайна є такі слова:

"Я не народився в сонячній Іспанії,

мій батько був родом з Рівненської губернії.

Але тепер я тут, я танцюю танго"

Тобто Бернстайн ніколи не забував про своє походження і з гордістю підкреслював зв’язок із єврейською громадою, зокрема через співпрацю з Ізраїльським філармонічним оркестром, із яким він виступав із 1947 року до кінця життя. 

Цікаво те, що батько композитора спочатку скептично ставився до музичних амбіцій сина, вважаючи музику ненадійною професією. Проте талант Леонарда був настільки очевидним, що навіть батько Сем зрештою підтримав його. У дитинстві Ленні брав уроки гри на фортепіано, коли тітка Клара віддала сім’ї свій інструмент після розлучення. Щоб оплачувати заняття, юний Бернстайн підробляв репетитором, адже батько відмовлявся фінансувати його навчання. Ця наполегливість і любов до музики стали основою його майбутнього успіху.

Шлях у США: від Гарварду до Карнегі-холу

під час свого шоу на CBS, фото: Вікіпедія

Освіта Леонарда Бернстайна була блискучою. Він закінчив престижну Бостонську латинську школу, а в 1935 році вступив до Гарвардського університету, де вивчав музику під керівництвом Волтера Пістона. Після цього він продовжив навчання в Інституті музики Кертіса у Філадельфії, де його наставником із диригування був суворий Фріц Райнер, який поставив Бернстайну єдину оцінку "відмінно" серед усіх своїх студентів. 

У 1940–1942 роках Леонард удосконалював майстерність у Танглвуді під керівництвом Сергія Кусевицького, видатного диригента Бостонського симфонічного оркестру, який став для нього наставником і другом.

Переломним моментом у кар’єрі Бернстайна став 14 листопада 1943 року, коли 25-річний асистент диригента Нью-Йоркського філармонічного оркестру несподівано замінив хворого Бруно Вальтера. Без жодної репетиції він блискуче провів складну програму з творів Шумана, Штрауса і Вагнера в Карнегі-холі. Концерт транслювався по радіо на всю Америку, і наступного дня ім’я Бернстайна з’явилося на перших шпальтах газет, зокрема The New York Times. Цей виступ зробив його зіркою і відкрив двері до найкращих оркестрів світу.

Кар’єра та успіхи: маестро світового рівня

фото: Вікіпедія

Леонард Бернстайн став першим американським диригентом, який здобув міжнародне визнання.

З 1958 по 1969 рік він був музичним директором Нью-Йоркського філармонічного оркестру, провівши більше концертів, ніж будь-який його попередник. Він популяризував музику американських композиторів, таких як Чарльз Айвз і Аарон Копленд, а також відродив інтерес до Густава Малера, записавши повний цикл його симфоній. 

У 1953 році Бернстайн став першим американцем, який диригував в оперному театрі "Ла Скала" в Мілані, а його співпраця з Віденською оперою та Віденським філармонічним оркестром закріпила його статус одного з найкращих диригентів ХХ століття. У 1959 році він гастролював Європою і СРСР, зокрема виступав у Києві, а в 1989 році диригував Дев’яту симфонію Бетховена в Берліні на честь падіння Берлінської стіни, що транслювалося для 100 мільйонів глядачів.

Як композитор, Бернстайн прославився завдяки мюзиклу "Вестсайдська історія" (1957), сучасній інтерпретації "Ромео і Джульєтти, яка поєднала оперні форми з джазом, латиноамериканськими ритмами та бродвейським шармом. Фільм 1961 року на основі мюзиклу отримав 10 премій "Оскар", а постановки й досі ставляться по всьому світу. Серед інших його творів – симфонії "Єремія", "Століття тривог" і "Каддиш", опери "Кандід" і "Тихе місце", а також балети, хорали та музика до фільму "На набережній".

Бернстайн також був піонером музичної освіти. Його телевізійні "Концерти для молоді" (1958–1972) на каналі CBS стали культовими, зробивши класичну музику доступною для мільйонів. Його лекції в Гарварді 1973 року під назвою "Питання без відповіді" досі вважаються зразком музичної просвітницької роботи.

Він здобув 16 "Ґреммі", 7 "Еммі", 2 "Тоні" та номінацію на "Оскар", а також відзнаки на кшталт Kennedy Center Honors (1981).

Важливість для світу музики та особливості творчості

фото: Вікіпедія

Леонард Бернстайн змінив уявлення про класичну музику, стираючи межі між "серйозною" і "популярною" музикою. Він майстерно поєднував класичні європейські традиції з американськими елементами – джазом, свінгом, афроамериканськими та латиноамериканськими мотивами. Його твори вирізняються емоційною глибиною, яскравою театральністю та новаторським підходом до гармонії й ритму. Наприклад, у "Вестсайдській історії" він використовував складні оперні структури, але наповнив їх енергією вуличних пісень і танців, що зробило твір доступним широкій аудиторії.

Бернстайн був не лише композитором, а й харизматичним виконавцем. Його диригентська манера була експресивною, часто театральною: він міг диригувати мімікою чи жестами, буквально "випромінюючи" музику. Його інтерпретації творів Шостаковича, Малера і Бетховена вважалися новаторськими, а відродження інтересу до Малера в 1960-х роках багато в чому завдячує саме Бернстайну.

Складна натура та особисте життя

Композитор з родиною, фото: Вікіпедія

Леонард Бернстайн був людиною складної натури, що поєднувала геніальність із внутрішніми протиріччями. Його темпераментність і харизма робили його улюбленцем публіки, але в особистому житті він боровся з власними демонами. 

У 1951 році він одружився з чилійською акторкою Феліцією Монтеалегре, з якою мав трьох дітей – Джеймі, Ніна та Олександра. Їхній шлюб був сповнений тепла, але затьмарений секретом: Бернстайн був бісексуалом і мав стосунки з чоловіками, що в тогочасному суспільстві було табу.

Феліція, за свідченнями друзів, знала про це, але приймала його таким, яким він був. У 1976 році, після 25 років шлюбу, Бернстайн покинув сім’ю заради молодого партнера, але повернувся, коли Феліція захворіла на рак, і доглядав її до самої смерті в 1978 році. Цей період став для нього глибоко травматичним.

Бернстайн також був активним громадським діячем, підтримував ліберальні ідеї та брав участь у політичних подіях, таких як концерти на честь Джона Кеннеді. Його пристрасть до музики поєднувалася з бажанням зробити її доступною для всіх, що проявилося в його просвітницькій діяльності. Також він не стояв осторонь сучасних йому подій, зокрема, засуджував війну у В'єтнамі, диригував "Концерт миру" у Вашингтоні, щоб закликати політиків припинити конфлікт. Крім цього він був прихильником ядерного роззброєння та займався адвокацією дослідження СНІДу.

Леонард Бернстайн помер 14 жовтня 1990 року від серцевого нападу в Нью-Йорку, через п’ять днів після оголошення про вихід на пенсію. Похований на цвинтарі Грін-Вуд поруч із Феліцією, із партитурою П’ятої симфонії Малера біля серця.

фото: tpr.org

Його внесок у музику величезний: він не лише створив шедеври, а й зробив класичну музику ближчою до людей через телебачення, лекції та концерти. А його українське походження та досвід мігранта став символом того, як талант і праця можуть подолати будь-які бар’єри, втілюючи мрію про успіх.

На останок відзначимо, що про Леонарда Бернстайна знято кілька фільмів, які висвітлюють його життя та творчість. Напевно, що найвизначнішою стрічкою є сучасна біографічна драма "Маестро" (2023), режисером і виконавцем головної ролі якої став Бредлі Купер. Фільм, спродюсований Netflix, зосереджується на складних стосунках Бернстайна з дружиною Феліцією Монтеалегре та його музичній кар’єрі, отримавши сім номінацій на "Оскар". Окрім цього, про Бернстайна знімали документальні стрічки, як-от "Leonard Bernstein: Reaching for the Note" (1998), що досліджують його внесок у музику та непросту особистість.

Читайте також: Голос, що став зброєю: дев'ять років тому ворожа куля вбила Василя Сліпака