Мендель, Зеленський і "лісапєт"

Юлія Мендель подарувала свою книгу “Кожен із нас президент” Адольфу Гітлеру (Путіну). А точніше - його прессекретарю Дмитру Пєскову. “Дмітрій Сєргєєвич”, - шанобливо звертається до нього Мендель мовою окупанта. “Рєшіла пріслать вам сваю кнігу. Вазмажна вам будєт палєзна узнать, что в мірє сущєствуєт нє только ваша точка зрєнія”. 

Політбюро ЦК ВКП (б) шле “Нотатки партії” у ставку Гітлера. Саме так це виглядає.
 

Яку ж “точку зрєнія на мір” несе Юлія Мендель? Дуже просту і зрозумілу. Зеленський - Бубочка. А всі навколо - “буки-б’яки”.

Хоча ці “буки-б’яки” призначені самим же Зеленським. От пише Мендель про хамство Богдана чи про підліткову інфантильність Гончарука. І так активно вона дає прочухану оцим двом. А у підсумку  - чихвостить самого Володимира Олександровича.

Бо для того, аби написати гарну книгу, потрібно мати мізки. Або, принаймні, елементарну логіку.

Ось як Юлія Мендель пише про Олексія Гончарука: "Закритий у своєму егоцентризмі, Гончарук частенько зривався на фракції, в якій його відверто ненавиділи. Він за ніщо мав новоспечених депутатів, чим зруйнував спілкування свого Уряду і Парламенту. Його не любили "соросята" за таке спілкування, а проолігархічні депутати - за "соросятство". В цілому Гончаруку просто потрібно було подорослішати. І це складно давалося хлопчикові, який до того, як його кандидатуру представив Президент, понад годину бавився на приставці в Офісі партії, ігноруючи всіх політиків навколо себе".

Посудіть самі - Андрій Богдан і Олексій Гончарук були призначені на свої посади президентом Зеленським. Саме він і відповідає за їх дії. За їхнє хамство, за інфантильність, за те, що Гончарук перед своїм призначенням прем’єр-міністром “шпилив” на приставці у офісі президента.

Мендель не розуміє, що удар по Богдану і Гончаруку це - хук справа у політичну щелепу Зеленського. 

Хук зліва - розповіді Мендель про своє життя.  

Про що пише Юля?

1. Про своє бідне дитинство у Генічеську, школу, мову і як без хабарів вона вступила у Київський національний університет (думаю, сотні тисяч випускників “шеви” можуть також розповісти і про бідність та про те, як чесно вступали до вишу. Серед них - і автор цих рядків).
2. Про те, що вона трьома мовами. І навіть англійською 2016 року обговорювала у Брюсселі із одним впливовим іноземним журналістом (якого не називає) те, що українські політики гірші за російських.
3. Експрессекретарка наполягає на факті хабаря, який вона начебто заплатила за свою кандидатську дисертацію у Інституті філології. А, отже, Мендель купила своє кандидатське звання. Правильно ж я розумію?.
4. Про те, що за майже тридцять років незалежності політичні партії в Україні не виробили ані єдиної державної ідеології, ані власних ідеологічних цінностей. От, цікаво - особливо на тлі постійних пошуків президентською партією “Слуга народу” ідеології? Лібертаріантство? Соціалісти? Соціал-демократи? Китайські комуністи?
5. Юля радіє, що Зеленський переміг, як вона каже, “без брудних наметів, розтрощеного Майдану, негігієнічних і холодних ночей з ризиком бути побитим, знесеним водометами чи обприсканим газом”.  (От взяла і своїм брудним письмом образила усіх тих, хто стояв на Майдані! Це треба вміти так!)
6. Вона прочитала чимало книжок з питань кібербезпеки, дивилася фільми про роботу нових політтехнологій. Каже, без цього зрозуміти політику не можна. (Але розуму їй це не додало, прости Господи!)
7. Андрій Єрмак, за словами Мендель, поводить себе як родовитий аристократ і є другою людиною у державі. Ось як вона описує стосунки Єрмака і Богдана: "Якби двох Андріїв, які керували Офісом президента, побачити разом, це було б видовище не для слабкодухих. Побачивши Єрмака, Богдан перетворювався в хамуватого люмпена, який вигукує несумісні з логікою пропозиції. Єрмак відмовчувався, поводячись як родовитий аристократ, тільки іноді реагуючи на безумство тезки".

Після всього прочитаного у книзі “Кожен із нас президент” висновок напрошується один: Юлія Мендель - така ж випадкова у політиці людина, як і з Зеленський, і Богдан, і Гончарук. І відповідальність за те, що на посаді речниці глави держави опинилася доволі посередня філологиня і навіть кандидатка філологічних наук, яке за своє звання заплатила 200 доларів, несе також Володимир Зеленський. 

Власне, у всьому опусі Мендель є три позитивні герої - “мрійник” Зеленський, “аристократ” Єрмак ну і сама авторка, яка у тридцять два роки вже виплатила іпотеку.

Любов до Володимира Олександровича у експрессекретарки просто безмежна: “Він - наймасштабніший мрійник. Настільки масштабний, що у нації, якій довго забороняли мріяти, іноді виникає настороженість. Але тільки великі мрійники можуть досягати великих цілей і вершити великі справи. На цьому, по суті, і створюють великі держави”.

Головний негативний герой у Мендель, звісно ж, Петро Порошенко. Вона називає його “дрібним шахраєм”, говорить про корупційні скандали у оточенні п’ятого президента України. І жодним чином при цьому Мендель не згадує про корупцію у оточенні Зеленського. Про посади, які продавав брат Андрія Єрмака. Про звинувачення ексміністра фінансів Ігоря Уманського у розпилюванні бюджету “Великого будівництва”. І ще багато про що.

Згадує Мендель про Путіна, команду якого вона характеризує одним словом “старість”. 

Книга Мендель більше схожа на учнівський твір. 

Банальні висновки. 

Неглибокі знання про історію України.

Ліричні відступи. 

Цитати великих і Найвеличнішого.

Нумерація сторінок - від 0005 до 00268.

Музичні смаки - Женя Бєлоусов із "Девчонка-девчонка...". Брррррр.

Дуполизство Зеленському. 

Власна історія успіху: "У свої тридцять два я вже зібрала кошти на іпотеку і робила ремонти у своїй першій квартирі. Я їздила по закордонах, коли хотіла...".

Все. Це - політичний “лісапєт” для Зеленського. Той самий “лісапєт”, у ланцюг якого вже потрапив довгий язик Мендель. Бо більшість із написаного авторкою характеризує Володимира Олександровича як президента. Не здатного навіть підібрати собі кваліфіковану і професійну команду. Мендель тому - яскраве свідчення.