Міноборони втратило 2 млрд грн на трьох контрактах про закупівлю боєприпасів, – hromadske

Про це йдеться в розслідуванні журналістів hromadske.

Йдеться про контракти з українською компанією "Львівський арсенал" про постачання 100 тисяч мінометних мін ($37,6 млн), із хорватською WDG promet про 30 тисяч танкових пострілів (€32,5 млн) та зі словацькою Sevotech про закупівлю 15 тисяч комплектів шоломів і бронежилетів (€13 млн). Журналісти з'ясували, що всі ці контракти пов'язані між собою.

Три фірми-прокладки

У жовтні 2022 року Міноборони України уклало контракт на 1 млрд 380 млн грн ($37,5 млн) із компанією "Львівський арсенал" на закупівлю 100 тисяч мінометних мін. Від міністерства контракт підписав тодішній т.в.о. директора департаменту військово-технічної політики Олександр Лієв. Від "Арсеналу" – його директор, колишній депутат Юрій Збітнєв.

Держава заплатила наперед майже 100% суми. Перші міни мали прийти за місяць, але їх так і не отримали.

За кілька місяців до угоди з Міноборони, в серпні 2022-го, "Львівський Арсенал" уклав контракт зі словацькою компанією Sevotech. Вона мала привезти 100 тисяч мін в Україну за майже 1,5 млрд грн. А "Львівський арсенал" – отримати кошти від Міноборони та перерахувати їх далі, залишивши собі 3%.

За кілька днів до підписання контракту з Міноборони "Львівський арсенал" повідомив, що директор "Арсеналу" спільно з представником компанії Sevotech провів інспекцію на складі виробника мінометних мін у Хорватії. Цим представником виявився українець Олексій Хорошаєв. До повномасштабного вторгнення працював заступником директора держпідприємства "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "ПРОГРЕС" – спецекспортера, що входить до складу концерну "Укроборонпром". Наприкінці 2022-го Хорошаєв став членом наглядової ради словацької компанії Sevotech і запропонував міни для України. 

Хорошаєв розповів журналістам, що Sevotech у контракті про 100 тисяч мін для Міноборони по суті був фірмою-прокладкою, як і "Львівський арсенал". Тобто Sevotech також мав перерахувати гроші далі – хорватській компанії WDG promet, з якою мав контракт. 

WDG promet створена в серпні 2022 року. Її засновник, директор і єдиний працівник – Матіас Зубак, син відомого торговця зброєю Звонка Зубака. Останній зробив собі ім’я на постачанні в обхід ембарго ООН зброї до Хорватії під час її війни за незалежність.

WDG мала купити амуніцію для України на хорватському заводі Elmech Sintermak (на ньому й відбувалася згадана інспекція). 

Таким чином, зазначають розслідувачі, в одному контракті між Міністерством оборони України та реальним виробником озброєння стояло три "прокладки", завданням яких було лише отримувати кошти. А реальна схема угоди мала такий вигляд: Elmech Sintermak (Хорватія) – WDG (Хорватія) – Sevotech (Словаччина) – "Львівський арсенал" (Україна) – Міністерство оборони України. 

Майже 100% передплати за невиконане замовлення

"Львівський арсенал" 17 листопада 2022 року отримав від Міноборони 97% передплати за міни – 1,34 млрд грн. Частину коштів "Арсенал" перерахував на Sevotech: 25 листопада – $3,6 млн, 12 грудня – 9,14 млн євро. 

Олексій Хорошаєв запевнив, що обидві передплати відправив WDG. І ще частину – за агентською угодою іншій компанії – 400 тис. євро. 

Олександр Лієв, який підписував контракт з боку Міноборони, виконував обов’язки директора департаменту військово-технічної політики міністерства із січня 2022-го до січня 2023-го. Він звільнився за власним бажанням після того, як медіа написали про нібито наявність у Лієва російського громадянства. 

У коментарі Лієв зазначив: йому було відомо, що "Львівський арсенал" як спецекспортер є посередником. 

"І оскільки він є посередником, то звичайно ми знали, що є інша компанія, у якої він купує. Ця інша компанія – це була словацька компанія, яка повинна була підтвердити свою можливість експортувати товар тим, що вона надала б нам експортну ліцензію. Її нам надали. І після цієї експортної ліцензії була здійснена передплата "Львівському арсеналу", – сказав він. І додав, що переговорів із Sevotech не вів.  

Лієв стверджує, що від початку йшлося тільки про словацький Sevotech і завод Elmech Sintermak у Хорватії. Про участь компанії WDG, за його словами, в Міноборони довідалися лише через кілька місяців після укладання угоди. 

"Львівський арсенал" перерахував своїм закордонним партнерам 30% отриманих коштів. Решту грошей на рахунках компанії заарештували з ініціативи Міноборони, коли стало очевидно, що терміни постачання прострочено. 

"Відповідно до протоколу засідання робочої групи з розгляду комерційних пропозицій від 7 жовтня 2022 року, було вирішено укласти контракт зі “Львівським Арсеналом” на відкладальних умовах, тобто коли буде ліцензія, підписуємо додаткові угоди та визначаємо на конкретні дати поставки.  11 жовтня … було укладено державний контракт з ТОВ "Львівський Арсенал". 2 листопада … було отримано експортну ліцензію в Словацькій Республіці. Як було заявлено постачальником – це країна експортер, тобто Україна, саме зі Словаччини повинна отримати товар. 10 листопада 2022 р. було підписано додаткову угоду на постачання товару та визначено строк поставки першої партії 20.12.2022 та всіх 4-ох партій до 20.02.2023", – зазначив у коментарі hromadske тодішній міністр оборони Олексій Резніков.

Дана Ярова з Громадської антикорупційної ради при Міноборони пояснила, що якби міни в Україну везли зі Словаччини, словацької ліцензії Sevotech та української "Арсеналу" було б достатньо. Проте, оскільки від початку "Арсенал" інформував Міноборони, що міни будуть із Хорватії, обов’язковою була також хорватська імпортна ліцензія. А також дозволи на перевезення озброєння територією інших країн. Але їх також не було. Тому на момент підписання контракту, наголосила Ярова, було незрозуміло, як він буде виконаний і чи це взагалі можливо. 

Міни для української армії нібито мав виготовити хорватський завод Elmech Sintermak. Проте на запит hromadske Elmech відповів, що ніколи не отримував ані коштів, ані сертифікатів кінцевого користувача – ані від держави Україна, ані від котроїсь зі згаданих компаній. 

Кінцевим отримувачем коштів залишилася WDG. Адвокат Їржі Вітченс, який представляє її інтереси, розповів, що "Львівський арсенал" провалив угоду і через це завод Elmech розірвав контракт з WDG. 

"У серпні 2022 року українська компанія "Львівський арсенал" уклала контракт зі словацькою компанією Sevotech... Згодом Sevotech уклала контракт на постачання цих боєприпасів… з нашим клієнтом WDG promet. WDG досягла домовленості з іншою виробничою компанією – Elmech. Але з якоїсь причини "Арсенал" провалив угоду, і надіслав лише 10%, замість 50%. WDG – наш клієнт – повідомив Sevotech, що домовленість була про 50%, і ці кошти необхідно сплатити. Десь у грудні 22-го Sevotech отримав ще 20% передплати. Тобто разом виходило уже 30% від ціни контракту, але все ще не 50, як було домовлено. Цього все ще було недостатньо для Elmech, і зрештою Elmech розірвав контракт із WDG. А WDG ще й був зобов’язаний сплатити штраф", – пояснив адвокат. 

Як стверджує директор Sevotech Ян Гордермарський, після того, як завод Elmech вийшов з угоди, він запропонував директору "Львівського арсеналу" Юрію Збітнєву розірвати контракт і повернути гроші. За його словами, Збітнєв наполіг залишити договір у силі, а боєприпаси купити в іншого виробника. Тоді WDG і Sevotech вирішили купити боєприпаси для України не в Хорватії, а в Камбоджі та Болгарії. Але цього досі не зробили. 

Окрім того, Ян Гордермарський розповів журналістам, що Sevotech ще до історії з мінами мав прямий контракт із Міноборони. Йдеться про угоду щодо постачання 17 тисяч комплектів шоломів та бронежилетів за 13 млн євро. Цей контракт уклали ще в квітні 2022-го, постачання мали здійснити не пізніше кінця липня, але Україна отримала лише 3 тисячі комплектів. Гордермарський стверджує, що його обманув постачальник із компанії з назвою Magic Trading Corporation, тобто "Чарівна торгова корпорація". Нібито їй переказали всі гроші, але постачання так і не відбулося.

Імовірні причетні до історії з провальними контрактами

Як з'ясувалося, до історії з купівлею боєприпасів має стосунок Сергій Тарута. Адвокат Їржі Вітченс розповів, що в квітні 2023 року представники WDG зустрілись у Празі з представниками Sevotech та "Арсеналу", де мали обговорювати подальшу долю контракту про міни. Зустріч відбувалася в офісах Тарути, і він особисто також був на ній присутній. Адвокат додав, що не розуміє, в якій ролі.

Тарута, який знайомий і зі Збітнєвим, і з Зубаками, стверджує, що був на згаданій зустрічі медіатором. Мовляв, хотів допомогти домовитися, а коли почалися проблеми по контракту щодо мін, уперше за довгі роки поговорив зі Збітнєвим. Утім, за словами Тарути, зустріч вийшла "короткою й абсолютно неефективною", між її учасниками виник конфлікт і нічого вирішити не вдалося. Тарута каже, що після цього з ними більше не спілкувався. 

За інформацією журналістів, до описаної схеми з компаніями-прокладками може бути причетний також ексзаступник міністра оборони України й колишній бізнес-партнер Андрія Єрмака Денис Шарапов, з яким знайомий представник Sevotech Олексій Хорошаєв. Джерело в Міноборони повідомило, що вказівка про підписання щонайменше одного зі згаданих контрактів надійшла з Офісу президента України. 

Шарапов у коментарі заперечив свою дотичність до історії з "Арсеналом". Він наголосив, що координував лише роботу спецекспортерів. Також Шарапов зазначив, що ніколи не спілкувався з представниками WDG та Sevotech. Натомість Хорошаєв у розмові з журналістами розповідав, що телефонував  Шарапову, якого "20 років знає".

Ще одна невиконана угода та втрачені гроші

WDG promet мала ще один провальний контракт із Міноборони України. У грудні 2022 року Лієв і Зубак підписали пряму угоду на постачання до України 30 тис. танкових пострілів калібру 125 мм за 32,5 млн євро. За прямим договором WDG мало почати постачати МОУ снаряди протягом місяця, але, як і з мінами, цього не сталося. Лієв стверджує: на той момент не знав, що WDG є також учасником контракту про міни, адже в договорі з "Арсеналом" ця компанія не фігурувала. 

Передплата за цим контрактом становила 10%, тобто понад 3 млн євро. 

Усього за двома контрактами Україна прямо або опосередковано заплатила WDG promet 14,6 млн євро. Від цих грошей майже нічого не лишилося. Про це стало відомо з виписки щодо руху коштів по рахунку компанії, яку адвокат WDG promet надав hromadske (при цьому рахунок відкритий не в банку, а в чеській кредитній спілці PDZ, і директор компанії знімав з нього кілька разів великі суми).

Приблизно 5,5 млн євро компанія Матіаса Зубака витратила на купівлю заводу Vitezit – збанкрутілого державного підприємства з виробництва боєприпасів у Боснії та Герцеговині. Пояснювали, нібито придбали завод для виконання своїх контрактів із Sevotech та Міноборони України. Проте виготовити міни чи снаряди на цьому заводі було неможливо навіть теоретично. На початку 2023 року продаж Vitezit скасувала влада Боснії та Герцеговини, тож Зубак так і не отримав контроль над заводом. Зараз триває розслідування, гроші заморожені.  

Про ще 5,3 млн євро Матіас Зубак стверджує, що їх просто вкрали з рахунку компанії у кредитній спілці. Ще 3,8 млн євро частково вивели в готівку, а частково розлетілися невеликими платежами на різні європейські компанії, зокрема 200 тис. євро отримав Sevotech. Зрештою від усіх сплачених Україною мільйонів у WDG лишилося тільки 400 євро.

У підсумку за трьома контрактами загальною вартістю 3 млрд гривень Міноборони сплатило близько 2 млрд, не отримавши замовленого. Приблизно 800 млн грн залишаються під контролем України – це залишок коштів по мінному контракту, арештованих на рахунках "Львівського арсеналу". Решту грошей можна буде повернути лише через складні правоохоронні історії по всій центральній Європі. Озброєння ж Україна так і не отримала.