Кремлівський карлик заявив, що підтримує псевдореферендуми на окупованих територіях Луганщини, Донеччини, Херсонської та Запорізької областей. Укотре прозвучала теза, що це "исторические земли Новороссии" й "мы не имеем права оставить близких ей проживающих в Украине людей на растерзание палачам". А отже, з’явилась формальна причина для мобілізації на Росії. Що ось є наша територія, за неї треба воювати. А якщо не вийде — жахнемо ядерною бомбою по центрах ухвалень рішень. Знаючи хвору любов Путіна до дат — вони б підтасували їх до 30 грудня 2022 року. Якраз до сторіччя створення СРСР. Але зараз росіянам треба спішити, бо невідомо, де до цієї дати проходитиме лінія фронту, і яка складеться конфігурація.
На словах мобілізація часткова і стосуватиметься лише тих, хто в запасі й має військову спеціальність та досвід. Однак у зверненні Путіна не було жодних рамок для тих, кого можуть призвати й досить. А це значить, що російське суспільство будуть промацувати та щоденно закручувати гайки. Якщо тамтешнє м’ясо буде проти мобілізації — її обмежать. Якщо ні — на війну поїдуть всі "мамины булочки" без обмежень. Тим більше неоголошена мобілізація в Росії уже триває кілька місяців.
"Ті, хто отримують повістки, не приходять у військкомат і масово саботують призовну компанію. Тому офіційно не кажуть, що вона йде. Маю останнього знайомого там, з яким ще можна говорити, каже, всім його родичам і знайомим прийшли повістки, а ті їх порвали або спалили. І це вже в самій Москві таке останній місяць. В регіонах то вже з березня", — каже про мобілізацію спеціаліст ІТ Максим, який періодично тролить російську рідню перспективою згинути в наших степах.
Не буду писати бравурних слів, але заяви Путіна і Шойгу — це фактично публічне зізнання, що росіянам люто брехали сім місяців. І далі продовжують замилювати очі усього 5937 солдатами, загиблими на війні.
Саме так, тому зараз оголошують мобілізацію і забороняють потенційному м’ясу для бійні в Україні тікати за кордон.
Подібна заява після кількагодинної паузи — Путін із Шойгу кілька разів переносили виступ із вечора до ранку — це підрив внутрішньої легітимності влади в Росії. Адже "Пыня" і "Оленевод" порушили негласний договір, який існував понад двадцять років в Росії — що ми вам відпочинок в Туреччині й випити пива біля телевізора, а ви не лізете в політику. Але тепер уже все, бо вранці, 21 вересня росіянам оголосили, що смачного пива з пельменями уже не буде — замість нього війна до переможного кінця. І це — дуже добре. Це не означає, що вони не наберуть людей — все буде. І навчать як вміють. І дадуть автомат. Недарма у своїй промові Путін наголосив, що ті, хто буде мобілізований — будуть зрівняні у своїх правах з контрактниками. Це не випадково, вони хочуть показати, що гроші ми будемо платити, білі "жигулі" безперебійно їхатимуть із фронтів додому. Але їх буде дуже багато. Бо одна справа дивитись пропагандистські сюжети про війну в Україні в телевізорі, інше — повзати у лютому в окопі як хробак. Знаючи, що твоє життя навіть для обміну нікого не вартує. Власне, перші незадоволення "маминых булочек" уже пішли. Їх недостатньо для протестів, опозиційних настроїв, зміни лінії Кремля, але це перші тріщини в російському суспільстві, де буде наростати невдоволення в стилі: "почему сын Медведева/Пескова/Патрушева не воюет, а моего сыночку забирают?"
А тепер розберемо оголошену цифру — "300 тисяч резервістів". Призов людей із запасу та заборона на переривання контрактів чинним військовослужбовцям — спроба Росії повернути собі перевагу у кількості військ та втримати фронт. Це — серйозне посилення їхньої здатності воювати.
Миттєво указ про часткову мобілізацію розклад сил на фронті не змінить, але зараз РФ в першу чергу готуватиме собі резерв і можливість ротацій. По факту — підготовка можливості перекидати свіжі сили до лінії фронту, чого у них кілька місяців не було через дуже чіткі та грамотні дії ЗСУ. Зараз тактика Армії РФ буде в тому, щоб максимально стабілізувати нинішню лінію фронту до лютого-березня. А за ці 3-4 місяці підготувати собі нову армію — боєздатні частини та бригади, які можуть бути використані до наступу на Україну. Цілком ймовірно, частина з них поїде в Білорусь, щоб лякати Київ новим наступом.
Додатково треба врахувати фактор Китаю. Росія дуже чітко співвідносить свої дії з Китаєм, а отже, ця держава буде надавати підтримку Путіну. Без плеча Сі Цзіньпіна Кремль навряд чи б наважився на таке збурення власного суспільства, яке сидить на седативних Скабєєвої. Росіян ближче до зими все більше битимуть санкції. Це ускладнить соціально-економічну ситуацію, бо 300 тисяч мобілізованих треба годувати, одягати та регулярно платити зарплату. Але на війну з Україною у РФ гроші будуть. Китай тихцем перекине через паркан. Розв’яжуть усі можливі внутрішні "кубишки". Бо Росії потрібна перемога над Україною — "одна на всех, мы за ценой не постоим".
Нам треба готуватися, що боротьба виходить на новий рівень. Треба посилити ЗСУ високотехнологічною зброєю від західних союзників. Треба не давати приводів для внутрішньої дестабілізації. А це значить, що треба позбавитись антиамериканізму та байденофобії, яка сновигає коридорами Банкової. Дуже важливо, щоб декларації та дії президента Володимира Зеленського були єдиними. Нам потрібні нові танки, багато набоїв, натівські снаряди та все найкраще, що можуть дати наші союзники. Ми не можемо виграти цю війну від прямої фінансової щомісячної допомоги США, і тому, якщо державний секретар Ентоні Блінкен просить прибрати брудні руки від НАБУ, САП і прямого втручання політиків у справи армійські — це треба робити тут і зараз.
Так само нам теж слід готуватися до продовження мобілізації. ЗСУ та іншим структурам у складі сил оборони треба буде більше нових людей — тому українцям теж треба підготуватися до того, що тебе покличуть до військкомату. Так що не майте ілюзій на тему, що все скоро закінчиться. Не закінчиться. Попереду — важкі випробування із кров’ю, потом і слізьми. Просто пересидіти війну на італійському пляжі з коктейлем не вийде.
Нам треба нарешті розірвати усі зв’язки із Росією. Припинити дякувати Аллі Пугачовій, коли в ізюмських лісах відкопують братські могили закатованих. Перестати триматися за штанини булгакових, макаревичів, каців, латиніних. Домовитися з Путіним і Росією не вийде. Вони всі разом підняли ставки. Тепер говорити можна буде тільки з умовним наступником Путіна і то — після повної військової поразки РФ. Країна-гопник розуміє лише силу.
Ми маємо воєнним шляхом звільнити свою територію. Без жодних альтернатив. Так само нам треба забути про рятівні палички для російських олігархів всередині України — як то "а давайте створимо фонди російських олігархів", "а давайте дамо український паспорт Фрідману", "а може, порятуємо Абрамовича і Бабакова". Спонсорувати російського олігарха на тлі офіційного оголошення війни Україні — означає платити із власної кишені за вбивства українців. Це бути спонсором кривавої та довгої війни на знищення нас як нації, як цивілізації, як держави — з боку РФ. Всі ці листи про янгола Абрамовича, спроби взяти мільярд доларів хабаря від Фрідмана, "зелене світло" для грального бізнесу для Алєксандра Бабакова й інших "солнцевских ребят" — стати спонсором війни Росії проти України. Бо кожна копійка з цих заробітків рашистів на крові піде на озброєння, зарплату та утримання тих самих 300 тисяч нових убивць і грабіжників, яких кличуть на війну Путін і Шойгу.
Якщо у вас є родичі на Росії й вони підпадають під цю мобілізацію — не стримуйте себе і надішліть їм пакет фото російських "двохсотих", скиглення полонених і розбитої техніки. Нехай не мають жодних ілюзій, що тут "исторические территории России".
Наше завдання залишається незмінним: нищити ворога на суші, в повітрі та на морі всіма можливими способами до повного звільнення всіх окупованих українських територій. Ми обов'язково переможемо. Росія справді ступила на шлях свого остаточного кінця. Як і особисто Путін. Але нам всім прийдеться ще попрацювати. І досить багато.