На Закарпатті не тільки найкращі кава і коньяк, а є багато несамовитих подій, - Забужко 

Так вважає Оксана Забужко, яка сьогодні бере участь у форумі ідей та рішень “Re:Open Zakarpattia”, у дискусії про західні мультикультурні фронтити України та їхню роль для згуртованості  й інтеграції в євроатлантичний Захід.

"Маю проблему з терміном "мультикультуралізм", і не тільки я, а вся політологічна і соціологічна наука. Самому концепту мульткульутралізму в соціології справді ми завдячуємо Заходу, західним державам, які у 18-19 столітті створили унітарну державу, а потім вирішили подбати про ті нацменшини, які не додушили, - каже Оксана Забужко. - Все це вже історія, бо концепт вводився як робочий у стосунку до іммігрантів. І нам, у 2021, році видається анахронічним після того, як у 2010 році Ангела Меркель визнала, що мультикультуралізм як політичний концепт в Німеччині не працює, треба думати як інтегруватися".

За словами Оксани Забужко, в умовах 8-го року війни, коли концепт нацбезпеки "за дужками", акценти все-таки треба ставити на "зшивання країни".  

"В умовах війни та 20 років до того послідовно розшивали, починаючи від так званої медіаформи, коли в кожному регіоні свої медіановини,  коли можна розповідати що завгодно про "страшний Донбас" чи "страшну Галичину. І тільки коли люди починають їздити, все міняється", - вважає письменниця.

На її думку, проблема у відсутності не тільки якісного транспортного сполучення, але і єдиного інформаційного поля всередині країни.

"Цілій Україні для початку треба відкрити Закарпаття, тут не тільки найкращі кава і коньяк, тут відбувається безліч несамовитих подій. Є чудовий фестиваль "Чендей-фест". Це прецедент серед локальних літературних фестивалів, то чому не зробити "Чендей фест міжнародним фестивалем, який розвиватиметься і даватиме своє культурне обличчя на тлі усієї  України? Чи виставку закарпатської школи мистецтва? Щоб при слові " імпресіонізм"  виникали полотна від Ерделі до Коцки з думкою: це наше, це є у нас, - каже Оксана Забужко. - Такого роду речі вони вимагають доріг, транспортного зв’язку, насамперед фізичної доступності Закарпатті. Щоб Закарпаття не було десь там за горами, така собі латифундія. Перша умова -- відчуття успішності і економічної і всілякої іншої, і аж тоді вже мультикультурної, про права меншин, специфіку інтеграції". 

Повинна бути інтегрованість регіону на рівні інфраструктури і на рівні смислових ціннісних культурних координат і парадигм, де б Закарпаття було не "десь там", а тут, додала письменниця.