Нам не пощастило жити всередині історії

Так, ми робимо дуже багато помилок і відвертої дурні.

Ми дійсно змінюємось повільніше, ніж могли б. Там, де це не дуже і складно.

Я от людина, що працює з томами документів, — читаю, аналізую, пишу. І коли читаєш сотні сторінок написаних українською бюрократичною — ти хочеш на прийом до психіатра. Бо розумієш, як твій мозок не готовий миритися з тим, що ти читаєш,

А — здавалося б — зробити чиновничу мову людською простіше, ніж судову систему реформувати. Але ні.

І так майже в усьому.

Ми — недосконала держава і суспільство, яке постарішало, лишаючись бідним, з великим шлейфом історичних травм, яке стикнулося з великим злом. І якимось дивом встояло.

Читайте також: Не шукати "більшої України"

Точніше не так.

Ми — перша держава в Європі за останні 83 роки, яка витримала зовнішнє вторгнення більшого за потенціалом ворога і не посипалася. Останньою була Фінляндія. І то — з нюансами.

І тут неможливо все списати на допомогу союзників. Адже встояли ми без допомоги. Допомога пішла, бо встояли.

Але і далі не буде сильно легше. Нам дуже важко буде долати фундаментальні проблеми після.

Бо трястиме весь світ. Це не питання Росії, не питання Китаю. Це — глобально накопичена сукупність факторів. Яка буде визначати дуже некомфортні та стресові для людства наступні 30-50 років.

А ми граємо на максимальному рівні складності вже зараз. Коли треба воювати, реформувати, не припустися фатальних помилок і ще, бажано, думати що далі. Адже після перемоги над Росією турбулентність взагалі не скінчиться.

Життя в Україні найближчі років 50 не буде нагадувати Данію чи Швецію.

Ні, я не про "вічну війну" з Росією. Не буде ніякої "вічної війни", бо це зі спостережною реальністю не б’ється.

І з великою ймовірністю після цієї війни бажання сюди ходити у російських режимів пропаде на десятки років. Якщо залишиться теоретична можливість ходити.

Читайте також: Окрім гарячої війни з Росією, триває й війна еліт

Я про інше.

Не буде тут моделі "затишно жити". Не буде можливості ігнорувати тектонічні зсуви. Глобальні й локальні. Технологічні й демографічні. Соціальні й культурні. Екологічні й економічні.

Не вийде не помічати демографічну кризу і ігнорувати заходи її вирішення.

Не вийде змахом чарівної палички зробити Вжух! і економічне диво.

Не вийде Вжух! і погані чиновники на всіх рівнях замінені на компетентних і чесних.

Це все і далі доведеться важко еволюціонувати.

Це я не лякаю, якщо що. Скоріше навпаки.

Цікавішого місця, ніж тут, у вас ніколи не буде. (Ось і слоган для міграційної програми придумав на після війни).

І я знаю, що хтось до цього не готовий. Не хоче все активне життя грати у гру з неочевидними результатами. Хочеться спокійно, щоб дихалося тихо і затишно. Щоб завтра було, як сьогодні, але трохи краще.

Але це, якщо чесно, нестерпно нудно.

І — якщо вже зовсім чесно — ніде вже не гарантовано.

Джерело

Про автора. Юрій Богданов, публіцист, спеціаліст зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політики

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.