Про це йдеться в дослідженні, опублікованому в Nature Communications.
Екологи давно знають, що забруднення стічних вод може призвести до низьких рівнів кисню у воді і, як наслідок, масової загибелі водних мешканців.
Повідомляється, що відходи гіпопотамів можуть мати аналогічний ефект в річці Мара в Африці, яка проходить через всесвітньо відомий національний заповідник Масаї Мара в Кенії, де проживає понад 4000 бегемотів.
Співавтор дослідження Емма Розі, прісноводний еколог Інституту екосистемних досліджень ім. Кері, пояснює: "Разом живі гіпопотами Мари щодня викидають близько 8 500 кг або 9,3 тонни частково перетравленого рослинного матеріалу в річку. І цей масовий приплив органічної речовини негативно впливає на водне життя".
Бегемоти сплять і пасуться в савані, а дні проводять на мілководді, щоб охолоджуватися та уникати сонця. В цей час вони виробляють відходи, які, розкладаючись, спричиняють дефіцит кисню у воді. Завдяки активності мікроорганізмів, виробляються хімічні речовини, такі як амоній і сульфід, які токсичні для риб.
"У сухі періоди у місцях скупчення тварин накопичується брудна вода. Періодичні інтенсивні дощі в кінцевому підсумку змивають воду вниз за течією. Цей раптовий потік отруєної води може викликати масові загибелі риб" - зазначає Розі.
Протягом трьох років команда дослідників контролювала хімічний склад води, що тече від 171 "басейну гіпопотамів". З 55 потоків отруєна вода була в 49 випадках, і 13 разів призвела до загибелі водних мешканців.
І хоча періодичні "рибні вбивства" можуть погано вплинути на екосистему, команда помітила, що мертва риба забезпечує легкою здобичю птахів та крокодилів.
Один з авторів дослідження, Крістофер Даттон з Єльського університету пояснює: "Є така ідея, що в незайманих людиною річках не повинно бути подібних кисневих аварій, але це мабуть тому, що покоління вчених вивчали місця, в яких більше немає цілісних великих популяцій диких тварин. В цьому плані річка Мара є унікальною,адже ілюструє, як екосистеми могли б функціонувати без впливу людини".