Про це пише Science Daily.
У дослідженні використовувалися дані Балтиморського поздовжнього дослідження старіння (BLSA), довгострокове дослідження, розпочате НІА в 1958 році, яке слідкувало за здоров'ям тисяч добровольців у міру їх старіння.
В рамках періодичних іспитів дослідження добровольці заповнили анкету між 1991 і 2000 роками, яка містила прості запитання з відповідями "так / ні": "Чи часто ви сонливі або засинаєте вдень, коли ви хочете прокинутися?" Їх також запитали: "Ви дрімаєте?" З варіантами відповідей "щодня", "1-2 рази на тиждень", "3-5 разів на тиждень" і "рідко або ніколи".
Підгрупа добровольців BLSA також почала отримувати оцінки нейровізуалізації в 1994 році. Починаючи з 2005 року, деякі з цих учасників отримали сканування позитронно-емісійної томографії (ПЕТ).
Врешті, 16 років потому вчені проаналізували дані 123 осіб з багатотисячної вибірки. Виявилося, що респонденти з підвищеним рівнем денної сонливості в три рази сильніше схильні до відкладання в мозку білка бета-амілоїду, а саме пептиду Aβ42, який вважається одним з основних чинників, що провокують хворобу Альцгеймера.
"Якщо порушений сон сприяє хворобі Альцгеймера, ми можемо лікувати пацієнтів з проблемами сну, щоб уникнути цих негативних наслідків", - каже Спір.
При цьому поки висновки вчених дозволяють тільки встановити взаємозв'язок між порушеннями сну і розвитком хвороби Альцгеймера. Надалі медики вивчатимуть цю теорію.
На сьогоднішній день не існує методів лікування цієї хвороби, тому медикам доводиться працювати практично в кожному напрямку в пошуках причин захворювань. Вважається, що хвороба Альцгеймера виникає через накопичення в нейронах патогенного речовини - білка бета-амілоїду - який надалі знищує нервові клітини.
Читайте також: Бути п'яними без вина. Як сон робить з нас "живих зомбі" та чим це загрожує