Чи буде війна до кінця року: що відомо про літній наступ РФ та які тепер прогнози щодо миру

Як відзначають міжнародні медіа, під димовою завісою "мирних переговорів" росіяни продовжують розгортати все нові війська на кордоні з Україною, а бойова машина Кремля лише нарощує оберти, зокрема на Сумщині. Еспресо розповість детальніше про літній наступ росіян, які цілі переслідує Кремль та чого чекати від цього. 

Просування російської військової кампанії

дані станом на 1 червня, Фото: UA War Infographics

З початку цього року Росія посилила свої наступальні операції в Україні, захопивши за перші п’ять місяців року 1282 кв. км української території, що вдвічі більше, ніж за аналогічний період 2024 року. За даними DeepState, втрати територій саме у травні стали рекордними з початку року, найбільше на Покровському напрямку. 

Хоча, як відзначив заступник керівника Офісу президента полковник Павло Паліса, у 2024 році ворог захопив лише 0,5% української території, а цього – 0,2%.

"Але ціною в 167 вбитих окупантів на кожен квадратний кілометр. Це не схоже на "швидку перемогу". Ми не програємо війну", - сказав Паліса у США американським сенаторам. 

Основний фокус російських військ цього року зосереджений на Донецькій області, зокрема на Покровському, Торецькому, Лиманському та Новопавлівському напрямках. Аналітики зазначають, що російські сили намагаються вирівняти лінію фронту, зокрема ліквідуючи українські "кишені" опору, щоб мати змогу до наступу на стратегічно важливі міста, насамперед – Костянтинівку та Покровськ. Також тривають наступи на Запоріжжі та Сумщині. У випадку півночі України, російська пропаганда називає це роботою над "санітарною зоною" – максимальним витісненням українських військ подалі від території РФ.

Ще у березні 2025 року президент України Володимир Зеленський попереджав, що Росія готується до нового масштабного наступу, зокрема на східних областях, включаючи Сумську та Харківську. За словами Зеленського, наступ мав відбутися значно раніше – ще в серпні-вересні минулого року, однак тоді Курська операція зірвала ворожі наміри. Цього року ситуація змінилася, адже за лютий-березень ЗСУ майже повністю вийшли з Курщини через те, що росіянам вдалося обрізати лінії постачання українського війська. 

Читайте також: Тінь переговорів чи військова невдача: чому Україна виходить з Курщини. Пояснюємо

Таким чином РФ підготувала плацдарм для наступу на Сумщину, який розпочався у квітні. Тоді Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський сказав, що весняно-літня наступальна кампанія російської армії в Україні "фактично почалась". Вже на кінець квітня Росія заявила про окупацію чотирьох прикордонних сіл у Сумській області. У травні наступ на Сумщині набрав обертів. Російські війська застосували тактику малих штурмових груп, що дозволило їм просуватися вглиб території до десяти кілометрів на окремих ділянках. За даними DeepState, станом на початок червня Росія контролювала близько 150 кв. км у Сумській області, зокрема декілька населених пунктів. Основний тиск зосереджений у напрямку Юнаківки та Хотіні, де ворог намагається закріпитися, використовуючи малі групи для просування. 

Зараз російське просування на Сумщині сповільнилося через контрдії ЗСУ. За даними BBC, глибина просування ворога – до 11 км, а ширина фронту – до 40 км. Росіяни наблизилися до ключової лінії оборони ЗСУ, але не змогли її прорвати. Як сказав військовий експерт, колишній речник Генштабу ЗСУ Владислав Селезньов в етері на Radio NV, окупанти "вперлися в українські фортифікації".  

"Далі вони навряд чи зможуть йти, бо саме на таких відстанях починається мережа інженерних технічних споруд, фортифікацій, які свого часу були побудовані військово-цивільною адміністрацією. Ймовірність просування вперед далі ближче до обласного центру буде напряму залежати від ресурсних можливостей, які ворог буде готовий витрачати для реалізації цього плану", - відзначив Селезньов. 

Тобто на Сумщині ситуація частково виглядає як рік тому на Харківщині, коли росіяни також змогли прорватися, однак не змогли розвинути успіху і лінія фронту поступово стабілізувалася. Відзначимо, що наразі на кордоні з Сумщиною росіяни зосередили понад 50 тис. військових. 

Також не варто забувати, що окупанти мають успіхи на півдні Донеччини, де вони перебувають всього за 2 км від Дніпропетровської області. 

"Вони будуть робити все, щоб перетнути адміністративний кордон Дніпровської області. Вони цього хочуть. Поки що їм це не вдається", - сказав президент Зеленський. 

Які цілі Кремля

Попри постійні розмови росіян, що вони зацікавлені у мирному врегулюванні війни (на догоду президенту Трампу), Кремль не забуває у кінці додавати, що має бути "вирішена першопричина конфлікту". Таким чином Москва не відкидає своїх початкових максимальних цілей, які й спричинили війну, а відновлення переговорів у Стамбулі це підвередили. 

Як сказав президент України, меморандум росіян – це ультиматум, суть якого узаконити їх територіальні загарбання, максимально послабити українську армію та відновити вплив російської політики та культури на суспільство України. Щобільше, росіяни хочуть, щоб світ одразу скасував всі санкції проти них. Тобто Кремль робить все можливе, щоб війна тривала, бо не готовий ні до яких поступок, мріючи про відновлення радянської імперії зразка Путіна. Тому українським силам доводиться протидіяти всіма можливими способами, зокрема, операція "Павутина", яка була спрямована не лише на те, щоб зменшити загрозу від російських ракет, але й продемонструвати Вашингтону, що Україна "має карти", висловлюючись термінологією Трампа. 

Читайте також: Унікальна "Павутина" СБУ: як міжнародні ЗМІ оцінили масштабний удар по стратегічній авіації Росії

Наразі основною метою Кремля, за оцінками аналітиків, є посилення позицій на майбутніх реальних переговорах, а не на цих бутафорних у Стамбулі, шляхом захоплення якомога більшої території, зокрема чотирьох областей, які Росія незаконно включила до своєї конституції. Крім того, Путін прагне створити "буферну зону" (або санітарну) на півночі України, щоб нібито мінімізувати загрозу для російських прикордонних регіонів. 

З іншого боку, про ці цілі росіяни говорять вже кілька років, але як і у випадку "Київ за три дні", повністю їх реалізувати не виходить. Основний фокус зосереджений на стратегічно важливих напрямках, таких як Покровськ, Торецьк, Часів Яр і Костянтинівка. Натомість наступи на Сумщині та Запоріжжі – відволікаючі маневри для розтягнення української оборони. Зокрема, як кажуть у The Telegraph, Суми або Харків не є основними цілями літньої кампанії. 

"Вирішальний прорив залишається малоймовірним, хоча Путін, схоже, впевнений, що значного прогресу можна досягти на багатьох фронтах", - зауважують у виданні.  

Заступник керівника Офісу президента полковник Павло Паліса нещодавно відзначив, що намір Москви не змінився – до кінця 2026 року росіяни хочуть повністю окупувати Донецьку й Луганську області та створити "буферну зону" вздовж північного кордону, у 2026-му – захопити всю Україну на схід від річки Дніпро, а також відрізати державу від Чорного моря.

Що кажуть експерти 

Як всім відомо, хотіти чогось і мати щось – це дві різні речі. Однак 72-річний Володимир Путін постійно плутає це, а ворожа пропаганда від початку повномасштабної війни говорить про свою перемогу, як доконаний факт, адже нібито "ядерна країна не може програти". Тому їх світогляд очевидний, мовляв, переможемо як не сьогодні, то завтра. І так це триває вже майже 3,5 роки. Тим більше, що на ресурси вони не зважають (не говорячи вже про людські життя – ЗСУ ліквідували близько мільйона російських солдатів).

В Інституті вивчення війни (ISW) запевняють, що попри чергову активізацію росіян на фронті, їхній план у захопленні великого шматка України за літо – є нереалістичним. 

"Залишається незрозумілим, на яких підставах російські військові зможуть захопити решту Донецької області протягом наступних трьох місяців або навіть просунутися на 50-80 кілометрів від нинішньої лінії фронту Росії до адміністративних кордонів Донецької області. Російські війська витратили останні 15 місяців на просування від 30 до 50 кілометрів від околиць Авдіївки до своїх нинішніх позицій на північний схід та південний захід від Покровська, що набагато повільніше, ніж те, що необхідно для захоплення всієї Донецької області до 1 вересня", - нагадують в ISW.

У The New York Time додають, що за словами експертів, військова кампанія Росії в Україні "має всі шанси стати однією з найповільніших наступальних кампаній у сучасній війні". 

Наразі багато розмов про наступ на Суми, адже є реальна загроза для його мешканців через те, що чим ближче росіяни підійдуть, тим більше вони зможуть обстрілювати місто. Тому вже лунають застереження, що цивільним, які мають змогу, краще виїхати подалі. Тим більше, що за словами DeepState, росіянами вдалося вийти на 20-кілометрову відстань до Сум, тому можна очікувати на удари FPV-дронами по місту. 

"Є сумніви щодо суттєвої загрози захоплення Сум, хоча є небезпека, що ворог може використовувати артилерію та дрони в разі наближення до міста та здійснювати тактику його знищення", - каже директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергій Згурець. 

Він додає, що ворог намагається просуватися до Сум, захопивши вже сім населених пунктів. У цьому напрямку пріоритет росіян – Юнаківка, що на шляху до Сум. Однак складний ландшафт, ліси та обмежена логістика ускладнюють їхній рух. 

З іншого боку, як пишуть у BBC, для створення омріяної "буферної зони" на Сумщині РФ активно застосовує авіацію та піхотні штурмові групи, скидаючи щодня десятки керованих авіабомб, які руйнують прикордонні населені пункти та укріплення ЗСУ. До того ж російські БПЛА, застосовуючи оптоволоконні FPV-дрони, постійно "полюють" на українську логістику та особовий склад. Тому наразі складно сказати, де саме українським силам вдасться зупинити цей російський наступ. 

"Ділянка Хотінь – Храпівщина – Юнаківка – ключова лінія оборони на Сумщині, розташована на висотах із густими лісами, річками, водоймами та ярами. Цей рельєф дає перевагу оборонцям на рівнинній місцевості. Якщо ворог захопить висоти, він зможе атакувати Суми дронами та артилерією", - кажуть у BBC.

Та загалом аналітики відзначають, що весь цей літній наступ росіян не має під собою цілісного зв’язку, а радше виглядає черговим бажанням догодити диктатору Путіну, який не бажає міняти початкову думку. 

"Це такий набір різномасштабних, різноспрямованих дій, виключно на тактичному рівні, які не складаються [в єдиний наступ]. Можливо, з великою натяжкою [так можна] казати про район Костянтинівки або при певних умовах щодо Покровська, що якась переслідується оперативна ціль", – сказав в ефірі Radio NV військовий оглядач Костянтин Машовець. 

Заступник голови СБУ (2014-2015 рр.), генерал-майор запасу СБУ, військовий експерт Віктор Ягун в етері Еспресо наголосив, що хоч російське керівництво боїться припинення війни, але в РФ така ситуація, що протягом червня їм необхідно ухвалити якесь рішення.

"Не може так довго тривати ця війна, і в них справді дедлайн. Тобто вони мусять протягом цього місяця прийняти якісь рішення. Тому що всі говорили, що червень, тобто половина 2025 року – це та критична межа, яка буде символізувати повний розвал економіки Росії, не військовий саме, а компонент цивільний. І якщо вони в такому стані залишаться до кінця року, повернення до того, що вони хочуть, точно не буде. І вони самі це писали: "Якщо ми хочемо вийти на рівень країн, які впливають на рішення долі світу, хоча б увійти в якусь двадцятку, то нам треба до 2026-го, до кінця 2025 року припинити військові дії і зайнятися саме собою, не якимись там зовнішніми проблемами, а своїми внутрішніми проблемами". Тому в них дуже мало часу є", - вважає Ягун.

Він додає, що російська влада не очікувала затягування війни та не знає, що робити з ветеранами фронту, яких сотні тисяч. Програми їхньої реабілітації – фікція. За прикладом "афганців", багато з яких у 1990-х пішли в кримінал, нинішні російські військові, навчені вбивати без докорів сумління, можуть стати загрозою для режиму. Повернувшись, вони вимагатимуть відповідей за погіршення ситуації в країні.

Треба також пам’ятати, що крім війни на лінії фронту, відбувається ще й дипломатична війна, яка може бути ключовою для завершальної фази російсько-українського протистояння. Адже досі не зрозуміло, що планує далі робити президент Дональд Трамп, ідея якого завершити війну за 24 години, поступово трансформувалася у "хай собі діти б’ються у пісочниці". Хоч він постійно каже, що розглядає нові потужні санкції проти Росії, але кожні два тижні повторює, що подивимося ще за два тижні… Безумовно, це на руку Путіну і його ідея фікс про захоплення всієї України. Адже для Кремля важливо зробити такі умови, щоб США у підсумку вийшли не лише з переговорів (по суті, вони це вже зробили), але ще й принили допомагати Україні.

Читайте також: Якщо США перестануть допомагати, чи вистачить Україні зусиль Європи. Пояснюємо

Як відомо, цього літа закінчуються пакети військової допомоги, які виділив ще експрезидент Байден (одна з причин нещодавньої поїздки голови Офісу президента Андрій Єрмака до Вашингтону). Тому літо – це час, коли всі карти на столі, і гравці мають зробити свій вибір, говорячи мовою покеру. А отже найближчим часом ми станемо свідками вирішальної фази не лише бойових дій, а й великої геополітичної партії, де ставки надзвичайно високі. Кремль, загнаний у глухий кут економічного та військового виснаження, з останніх сил намагається переконати себе й США у невідворотності своєї "перемоги". Натомість Україна, попри втому й брак ресурсів, продовжує боронити свою незалежність, проводити унікальні операції, бо не має іншого вибору. Наразі все виглядає так, що Росія не може виграти війну, а Україна – її програти. Тому реальні переговори неминучі, однак до цього часу росіяни продовжуватимуть наступати.