Китайська облога Європи: Пекін усе більше перетворюється на ворожий табір

Спробуємо оцінити приховане протистояння Китаю зі США та Європою на цьому етапі.

Безпековий порядок денний від європейських партнерів

Передусім цей саміт пройшов у важкі для Європи часи. Не розв’язані головні безпекові проблеми, ЄС та НАТО в умовах трансформації та фактичної підготовки до війни, яка майже на порозі Європи. Важливим для країн Європи стало усвідомлення хиткості ролі США та й самого союзу в межах НАТО. Американська зброя потрібна невідкладно для захисту України та й самої Європи, тоді як Трамп своїми діями на міжнародній арені, недбайливими по відношенню до союзників, не тільки посилив Путіна, майже запросивши його до геноциду українського народу, але ще й спровокував митні суперечки. 

Усім цим намагається скористатися Китай, щоб повернути ЄС до хоча б ситуативного співробітництва та укласти торговельні угоди, які б дозволили Китаю відновити Європу як потужний ринок. Адже путінська війна призвела до поступового згортання роботи європейських високотехнологічних компаній в Китаї. А від початку 2024 року можна було фактично говорити про торговельну війну.

Разом із США союзники з НАТО в Європі узяли курс на те, щоб потіснити Китай. Британія та Нідерланди ввели санкції в мікроелектроніці, а їх найпотужніші компанії - голандська ASML (домінує у виробництві машин для друку чипів у літографії 14 нм), та британські напівпровідникові компанії Arm та Graphcore пішли з Китаю. Більше того, на світовому ринку експортерів процесорів штучно зміцнила позиції Індія як противага Китаю. 

Пізніше, на перемовинах китайського лідера з прем'єр-міністром Нідерландів Марком Рютте у березні та канцлером Німеччини Олафом Шольцом у квітні 2024 року щось пішло не так як би хотілося китайській стороні. Китайський лідер намагався розв’язати ці вузлові проблеми, але не вийшло. Після зустрічі з тодішнім прем’єром Нідерландів Марком Рютте, Сі навіть заявив що розрив промислових ланцюжків приведе до конфронтації та протистояння, а головною причиною заяви напевно стало обмеження експорту до Китаю передових чипів згаданої компанії ASML.  

Більше того, протистояння і надалі не припинялося: напередодні саміту 24 липня Євросоюз у 18-му пакеті санкцій проти РФ вперше ввів обмеження щодо двох регіональних китайських банків — Suifenhe Rural Commercial та Heihe Rural Commercial, пов′язаних із проведенням трансакцій з РФ. Це було символічно і створило досить холодну атмосферу під час урочистої події. Водночас, негативна реакція ЄС прогнозована, бо саме у липні Китай практично обрав сторону у російсько-українській війні та попередив ЄС про неприйняття поразки Росії.

Китайське видання South China Morning Post процитувало міністра закордонних справ КНР Ван Ї, якого насправді ніхто не чув, та який начебто заявив, що Пекін не може допустити поразки Росії у війні проти України. Бо в разі поразки Росії США зосередяться на Китаї.

Для України вкрай важливо, що каменем спотикання у відносинах із Китаєм європейські політики визначили саме підтримку Путіна та його криваву війну. На жаль, надто м’яка політика західного табору трансформувала Сі Цзіньпіна від відстороненого спостерігача за війною із прихованими економічними відносинами у відвертого прихильника продовження війни в Україні з метою виснажити Захід в цілому. 

Війна в Україні, за розрахунками Пекіну, має розпорошувати зусилля Заходу, розхитувати увесь табір та у такий спосіб посилювати Китай в усіх сферах. Американо-китайська риторика відчутно змінилася із приходом Трампа. Якщо раніше головний військовий США генерал Марк Міллі казав, що США будуть найсильнішою військовою потугою планети упродовж наступних 50 років, то нині в уявленні керівних кіл США Китай не виглядає слабшим. А ще у березні 2024 року у США визнали, що Китай випереджає їх у галузі гіперзвукової зброї. DF-17 – найбільш ефективна китайська гіперзвукова ракета за даними розвідки США.    

Але нині Європа демонструє стійкість, і це, очевидно, пов’язано з інстинктом самозбереження. Багато ЗМІ процитували досить відверту заяву голови Єврокомісії Урсули фон дер Ляйєн. "Підтримка Китаєм агресивної війни Росії проти України безпосередньо загрожує безпеці Європи, — сказала вона на прес-конференції в Пекіні після зустрічі з китайським керівництвом. — Позиція Китаю стосовно путінської війни буде визначальним фактором для наших відносин у майбутньому". Тож, угод, на які розраховував Пекін, він не отримав (розв’язання екологічних питань не враховується). Слабкість ЄС виявилася вдаваною, і напевно це дуже розлютило Сі Цзіньпіна.  

Тому чимало експертів і оглядачів позначили: безрезультатний саміт – це досягнення! Навіть дводенний саміт робити виявилося недоречно - подію скоротили до одного дня.

Шлях балансування, або чого очікувати у майбутньому  

Європейці неабияк стурбовані торговим дисбалансом: Європа купує у Китаї усе більше товарів, а Китай робить навпаки. Дефіцит торговельного балансу ЄС із Китаєм торік досяг історичної позначки €305,8 млрд.

Китай системно вибудовує загрози й залежності для європейської економіки. І мова тут далеко не тільки про електроніку та електромобілі. Уся боєприпасна галузь Європи залежить від китайської нітроцелюлози. А коли це питання спробували вирішити в Узбекистані, там прямо порадили звернутися до Москви, яка, як відомо, є головним замовником. Що ж до рідкісноземельних металів та магнітів, то Китай здатен паралізувати американську оборонну промисловість. 

Але найцікавішим висновком саміту стало те, що Європа замість розвороту від непередбачуваного та агресивного Трампа до Китаю зберегла стійкість та стиснула кулаки. Для України це позитивна новина, оскільки вона підкреслює рішучість рухатися до європейської оборонної достатності, де Україна стає її частиною та інтегрується в Європу із вже створеним вітчизняним щитом. 

Що робитиме Китай далі? Прогнозовано буде тиснути на США, створювати атмосферу домінування в Азійсько-Тихоокеанському регіоні та всіляко підтримувати путінський Кремль. 

Наприклад, Китай таємно постачає двигуни через підставні компанії державному виробнику безпілотників у Росії під маркуванням "промислові холодильні установки", чим допомагає уникнути західних санкцій. Це дозволило РФ збільшити виробництво ударних безпілотників "Гарпія А1" попри запроваджені в жовтні 2024 року санкції США та ЄС. А ще наприкінці 2024 року російські військові отримали на озброєння китайську лазерну систему ППО Silent Hunter для знищення українських безпілотників. Відео використання цієї системи опублікували російські "воєнкори".

З квітня 2025 року у різних джерелах йшлося про використання Росією у війні проти України китайської артилерії та автоматів (ймовірно завезених шляхом реєкспорту), а також збільшення поставок високотехнологічних компонентів для виробництв російської зброї, передусім мікроелектроніки та високоточних верстатів. Така сміливість Пекіну стала наслідком міжнародної політики президента Трампа. США виступили в ООН проти визнання агресії РФ та у країні звільнили з посади координатора, уповноваженого збирати дані про воєнні злочини, скоєні Росією проти України, що стало заохоченням Кремля до збільшення масштабів злочинів під час війни проти України. 

Наскільки далеко може зайти Пекін? 

Очевидно, що це залежить від рівня протидії західного табору. Якщо дії будуть спільними та рішучими на тлі повної західної єдності, це може призвести до уповільнення зростання китайської економіки – найбільш впливового важелю у світовому протистоянні. Якщо цього не відбудеться, Захід буде поступово програвати.

Водночас саме у липні з’явилася досить обнадійлива та симптоматична для тандему "Китай-РФ" інформація. США з високим ступенем ймовірності розмістили додаткову ядерну зброю у Великій Британії - вперше з 2008 року, пославши у такий спосіб сигнал російському диктатору Путіну про свою прихильність європейській безпеці та принципам домовленостей в НАТО. Серед іншого, це може свідчити про певні трансформації поглядів Трампа на безпекове середовище, посилення НАТО через єдність та переоцінку брудної гри господаря Кремля. І справді це може бути сигналом остаточного повернення Вашингтону до західного табору, який таким чином стає більш зібраним та згуртованим.

Що ж до Європи та України, є додатковий козир. Це – технології, розгортання спільних розробок та нарощування саме технологічних переваг. Перші приклади з’явилися буквально днями – питання лише в їх масштабуванні. Наприкінці липня данська Terma та українська Odd Systems оголосили про стратегічне партнерство у розробці перехоплювача дронів на базі ШІ. А на тлі цього на початку липня компанія Swift Beat Еріка Шмідта (мільярдер та колишній CEO Google) підписала з українським урядом угоду про спільне виробництво безпілотників, зокрема, далекобійних дронів та перехоплювачів "Шахедів". Мова про створення кількох спільних компаній між українськими виробниками та Swift Beat, а також постачання сотень тисяч дронів вже цього року. Також виявилося, що 9 з 10 "Шахедів", збитих дронами в Україні, припадають саме на перехоплювачі колишнього CEO Google. Ось такі події наближають Україну до стану непохитної фортеці, а дії Кремля та Піднебесної роблять просто марними. 

Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (CDI), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.