Це більше для відволікання наших сил та засобів. Зараз російські війська вперлися і на Сході, і на Миколаївському напрямку у дуже сильний спротив. Ворог розуміє, що там є значне скупчення наших військ, які не дають пройти і їм потрібно відтягти частину військ, щоб розвивати успіх на цих напрямках. Вони хочуть показати, що мають намір зайти з Сумщини, і якщо вони побачать, що ми не зможемо там оборонятися, як варіант вони знову можуть зайти. Тут велику роль відіграє розвідка, яка повинна передавати нашому Верховному Головнокомандувачу і Головнокомандувачу реальні сили та засоби, якими ворог намагається створювати ці провокації у нас на кордоні. Це якісь там окремі артилерійські підрозділи чи там дійсно стоять якісь ударні групи, які після ураження артилерією зможуть зайти на нашу територію і продовжити наступати.
Ця техніка вже вражає противника, вона вже є і дуже гарна. Вона нам дозволяє стримувати ворога ще краще, ніж ми його стримували. Але у перспективі нам потрібно більше техніки для того, щоб його вимести з нашої території та поставити заслон. Нові екіпажі вчаться на ній, мобілізаційні ресурси готуються. Наша армія з кожним днем стає все краще, більше і професійніше.
Там ідуть постійні бої, то захоплюють росіяни, то ми їх звідти вибиваємо. Дуже складна ситуація. Це дуже великий і розтягнутий фронт, до того ж специфіка кордону, противник там стоїть по дузі. Наші війська бороняться. Я не думаю, що зараз змінилась якась ситуація й у нас є умови до того, що можна розслабитися. Ситуація дотепер залишається напруженою, незважаючи, що ми досягли тактичного успіху, ситуацію треба розвивати. Успіх буде тоді, коли ми вийдемо до кордонів Луганської та Донецької областей. Війна продовжується.
Бачив у різних регіонах, що для деяких людей війна дійсно закінчилася. А від'їжджаєш від Києва на Миколаївщину, на лінії зіткнення з ранку до вечора працює артилерія противника, у деяких моментах вона має ініціативу 70 на 30, б'ють по цивільних об'єктах, просто висипають снаряди у поля. Вся країна повинна тримати оборону як і на початку.
Читайте також: У наступні тижні основні зусилля РФ будуть сконцентровані на оточенні Сєвєродонецька та Лисичанська. Колонка Сергія Згурця
Якщо їх не зупинити, можливими є багато варіантів. Росія ніколи не відмовиться від подальшого свого руху на Південь. Якщо буде перемир'я, то ми відтягнемо війну на деякий час, але з великими обмеженнями для нас. Це буде знищення нас у довгостроковій перспективі. Зараз ворог зазнає втрат і захоче передишку, тому теоретично ворог може йти домовлятися, але ні у якому разі нам не можна цього робити. Ми втратимо світову підтримку, якщо відмовимося від своїх територій та погодимося на домовленості з ворогом.
Те що ворог окопується, це тільки для того, щоб завершити операцію на Сході й продовжити на Півдні. Це і нам дає час підготуватися.
Я думаю, що ще один варіант розглядають росіяни. Якщо ми будемо напирати, то вони можуть вийти за Дніпро, Антонівський міст, підірвати його і залишити за собою територію за Дніпром, у тому числі й сухопутний коридор. Тоді вони можуть теж торгуватися.
Антонівський міст з'єднує правий і лівий берег Херсону зі сторони Криму. Якщо його переходиш, то немає сухопутних проходів до Криму, тільки Каховська ГЕС. Прийдеться форсувати річки, а це дуже складно. Те що вони його захопили, це наша стратегічна поразка. На війні бувають стратегічні поразки. Без поразок не буде перемог.
Зброя, яка може вести вогонь приблизно до 100-120 км, щоб вражати резерви противника. Нам потрібна далекобійна зброя. Ну, і Кримський міст очі ялозить.
Ворог бачить, що Миколаїв стоїть і тримає оборону, відповідно, захопити не можуть. Раніше бої з міста були відкинуті, а зараз вони намагаються зламати моральний дух цивільного населення. Окрім того, що горить місто, вони також використовують і фосфорні боєприпаси, які застосовували і по Азовсталі. Для Росії немає правил війни. Тільки страх може стримати росіян щодо застосування забороненої зброї.