Академік, який був недооцінений при житті

Сьогодні Національна академія наук переживає непрості часи: постійне недофінансування, ігнорування ролі й значення Академії та науки в цілому в системі державотворення – звичні риси нашого часу. Чи винувата в цьому тільки влада, чи може й Академія та її керівні органи трохи інертно поводяться і думають, що все само самою владнається, бо ми академіки? Напевно що ні. Тільки ініціатива, наполегливість і постійна боротьба здатні переломити ситуацію Все це розумів і діяв Ігор Юхновський — видатний український вчений, громадський діяч та політик, чия спадщина залишається надзвичайно актуальною для сучасної України. Його життя та діяльність поєднують фундаментальну науку, державотворення та моральне лідерство чого так не вистачає зараз.

Мені доводилось як директору Інституту НАН України – Голові Ради з вивчення продуктивних сил України НАНУ та пізніше як Міністру економіки України зустрічатись з Ігорем Рафаїловичем. Завжди вражала його людяність, глибокі знання, бачення перспективи.

Ігор Юхновський, фото: Andriy Sadovyi / Facebook

Вчений та новатор

Юхновський був видатним фізиком-теоретиком, засновником української наукової школи з теоретичної фізики конденсованого стану. Його дослідження заклали основи багатьох напрямів сучасної науки в Україні. Сьогодні його підхід до науки є надзвичайно сучасним — він бачив її не лише як академічну сферу, а і як рушійну силу економіки та держави. У часи війни та відновлення України його ідея про інтеграцію науки у розвиток промисловості та оборонного комплексу набуває нового змісту.

"Наука повинна працювати на майбутнє держави, а не на минуле академічних звітів", — ця думка Юхновського сьогодні звучить як виклик до оновлення Національної академії наук.

Державник і будівничий незалежності

У 1990–1991 роках Ігор Юхновський став одним із символів демократичних змін — він очолював Народну Раду у Верховній Раді першого скликання та відіграв ключову роль у проголошенні незалежності України. Його досвід важливий і сьогодні, коли Україна веде боротьбу за виживання та демократичний розвиток:

•    Юхновський завжди наголошував на єдності еліти та суспільства у критичні моменти історії.
•    Він був прихильником сильних інституцій, але водночас вимагав максимальної відкритості влади перед громадянами.
•    Його ідеї про верховенство права та недоторканність приватної власності напряму співзвучні сучасним викликам, зокрема боротьбі з корупцією та зловживанням санкційними механізмами.

Моральний авторитет

Юхновський був прикладом того, як науковець може бути моральним орієнтиром для нації. Він не боявся говорити правду у часи політичних криз, виступав за діалог і примирення, навіть у найскладніших конфліктах.

У сучасному контексті його підхід до національної пам’яті має особливе значення. Як керівник Українського інституту національної пам’яті, він наполягав на чесному і збалансованому вивченні історії без політичних спекуляцій. Це важливо сьогодні, коли інформаційна війна стає частиною реальної війни.

Актуальність для сучасності

Ідеї Юхновського можуть стати основою сучасної стратегії розвитку України:

•    Модернізація науки: перетворення НАН України на драйвер технологічного прориву та економічного відновлення.
•    Правова держава: захист бізнесу від кримінального переслідування та зловживань санкціями, про що він говорив ще у 1990-х.
•    Інституційне відновлення: створення системи прозорого управління, яка поєднує державу, бізнес і наукову спільноту.
•    Національна єдність: його досвід у примиренні різних політичних сил може допомогти в об’єднанні українського суспільства у післявоєнний період.

Ігор Юхновський — це символ того, що наука, мораль і політика можуть бути об’єднані для служіння державі. Його спадщина є не лише історичною, а й стратегічною: вона дає дороговказ для реформування української науки, державних інституцій та суспільства.

Продуктивні сили: концепція в контексті Юхновського

Ігор Юхновський був не лише видатним фізиком і державним діячем, а й мислителем, який глибоко розумів значення розвитку продуктивних сил для становлення незалежної, сильної та технологічно розвиненої України. Його погляди на науку, економіку та державне управління безпосередньо пов’язані з тим, як країна може перейти від сировинної моделі до моделі інноваційного та високотехнологічного зростання.

Продуктивні сили — це поєднання людей, знань, технологій, засобів виробництва та соціальних відносин, які визначають здатність суспільства створювати матеріальні та духовні блага. Юхновський вбачав у науці стрижень сучасних продуктивних сил:

•    Людський інтелект — головний ресурс країни.
•    Наука як рушійна сила економіки та оборони.
•    Технології та інновації — як елемент національної безпеки.

"Наука — це не витрати держави, а її найпотужніший прибуток у майбутньому."

Як лідер Народної Ради у 1990–1991 рр., Юхновський розглядав розвиток продуктивних сил як стратегічне завдання молодої держави. Його ініціативи охоплювали: формування національної промислової політики, яка мала зберегти науково-технічний потенціал СРСР у межах України; захист високотехнологічних галузей — авіабудування, ракетної техніки, енергетики; збереження кадрового потенціалу, аби науковці не виїхали за кордон у період економічної турбулентності.

Це була спроба закласти основу для інноваційної економіки, хоча тоді країна пішла шляхом деіндустріалізації. Саме Ігор Юхновський розглядав Науку як ядро продуктивних сил – тобто основу економіки. Юхновський розумів, що у XXI столітті наука і технології стають головним чинником конкурентоспроможності. Він наполягав на модернізації Національної академії наук та її інтеграції з реальним сектором економіки.

Ключові принципи:

•    Інтеграція науки та виробництва — створення науково-виробничих кластерів.
•    Фінансування науки через інновації: не лише бюджетні дотації, а й залучення бізнесу та інвесторів.
•    Наука для оборони та безпеки — розробки у сфері дронів, кіберзахисту, енергетики.

Приклад: розробки в оборонній сфері можуть дати поштовх цивільним технологіям — так, як це відбулося в Ізраїлі чи США.

Розвиток людського капіталу

Для Юхновського людина була головним фактором продуктивних сил.

Він наголошував: на важливості освіти та підготовки нових поколінь науковців; на створенні мотиваційного середовища для наукової молоді; на збереженні академічної свободи як ключового чинника творчості та інновацій.

У сучасних умовах це означає: підвищення зарплат у науці до конкурентного рівня; інтеграцію української науки у світовий простір; запобігання “витоку мізків” за кордон.

Сучасні виклики та спадщина Юхновського

Сьогодні Україна стикається з викликами, які Юхновський передбачав ще у 1990-х: деіндустріалізація та втрата технологічних ланцюгів; відтік наукових кадрів за кордон; залежність від імпорту технологій; військовий виклик, який потребує високотехнологічної відповіді.

Його ідеї можуть бути використані для формування нової стратегії розвитку продуктивних сил, де:

1.    Наука є ядром економіки.
2.    Промисловість працює на основі інновацій.
3.    Держава стає стратегічним партнером бізнесу та науки.

На основі ідей Юхновського можна сформувати сучасну стратегію розвитку науки та її провідної ролі в системі державотворення. 

Короткострокові кроки:

•    Запровадження державних програм стимулювання високотехнологічного експорту.
•    Створення державно-приватних інноваційних фондів.
•    Використання міжнародної допомоги для розвитку технологічних стартапів.

Довгострокові:

•    Реформа НАН України з фокусом на прикладні дослідження.
•    Формування кластерів науки, бізнесу та оборони.
•    Перехід від сировинної моделі економіки до економіки знань.

Ігор Юхновський заклав інтелектуальні основи для розуміння того, що розвиток продуктивних сил України можливий лише через інтеграцію науки та економіки.
Сьогодні його ідеї можуть стати дорожньою картою для післявоєнного відновлення країни та формування нової економічної моделі — моделі інноваційного прориву.

"Немає сильної держави без сильної науки, а немає сильної науки без держави, яка вірить у свій потенціал" – на цьому часто наголошував академік Ігор Юхновський. 

На жаль, тоді його не почули… Чи усвідомлює це хоч хтось тепер?

Спеціально для Еспресо.

Про автора: Богдан Данилишин, академік НАН України

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.