Княжицький про Парубія: З Андрієм було надзвичайно просто

Ми з Андрієм їхали разом на останнє засідання Верховної Ради зі Львова до Києва. Пам’ятаю, як він зателефонував і сказав, що "Укрзалізниця" якось не дуже добре продає квитки і йому немає як потрапити до столиці. Чи можу взяти його з собою?

Зміст

Того разу я був за кермом. Андрій сидів поруч, а позаду — моя дружина і донька. Я дуже хотів, щоб Настя їхала з нами, адже вона навчається на історії, а Андрій теж був істориком, людиною з величезним політичним досвідом — голови Верховної Ради, секретаря РНБО, лідера, державника.

Ми з ним пройшли кілька політичних етапів: були разом в "Об’єднаній опозиції" під прапором "Батьківщини", згодом у "Народному фронті", а коли Фронт не пішов на вибори — вже у "Європейській Солідарності". Усі ці політичні сили обстоювали й обстоюють національну демократію.

З Андрієм було надзвичайно просто. Він належав до тих небагатьох, з ким можна було говорити не про гроші чи інтриги, а про справжню політику, про державу, про її майбутнє.

Я добре пам’ятаю ток-шоу перед виборами, коли Віктор Ющенко вже майже не мав шансів на перемогу. Андрій, хоча й не був близьким до нього, захищав Ющенка до останнього. Бо той — Президент України. Бо символ державності. Бо втілював ті цінності, за які Андрій боровся усе життя. Один з відомих політиків намагався схопити та принизити Ющенка. Андрій виніс цього політика зі студії.

Читайте також: Москва хотіла вбити Парубія не один раз

У політиці він завжди обстоював єдність. Критикував там, де бачив загрозу для української державності, але робив це з великою відповідальністю та обережністю. Саме так працював у Комітеті з питань безпеки й оборони.

Він зробив надзвичайно багато. Домігся ухвалення закону про державну мову, брав ключову участь у рішенні Верховної Ради про Томос. Любив Карпати, приїжджав до мене на Верховинщину, відроджував Тустань. Опікувався відновленням традицій лицарських турнірів і вивченням українського середньовіччя.

Андрій умів мобілізуватися. У звичайному житті він був скромним, тихим і надзвичайно працьовитим. Але коли країна потребувала — ставав сміливим і безстрашним лідером. Так було на Майдані, так було в Раді, так було завжди.

Після спікерства він багато часу присвячував сім’ї. Часто говорив про доньку, яку безмежно любив. Він відчував провину, що довгі роки політичної роботи приділяв близьким замало часу.

Андрій був ціннісною, цілісною, державницькою людиною. Саме таких нам сьогодні найбільше бракує. І коли таких людей стає менше — відповідальність на тих, хто залишається, зростає.

Дякую тобі, Андрію.

Вічна пам’ять.

Джерело

Про автора. Микола Княжицький, журналіст, народний депутат України

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.

2026, четвер

4 червня