Атаки на українські православні святині є природними для Росії, в якій православ'я — суто декорація

Зі середини 15 до середини 17 століття тамтешня церква була радше ізоляціоністською сектою (всупереч канонам, московські попи вимагали від українських вірян повторного хрещення), орієнтованою на державу більше, ніж на Бога. Був один виняток — митрополит Філіп — та й того задушили опричники.

Зі середини 17 століття українські монахи зробили з російської церкви щось путнє, але період цей був недовгий — допоки Пьотр I на початку 18 століття не скасував патріаршество і не поставив на чолі церкви прокурора. 

У 19 столітті російська церква була радше відомством православного визнання, ніж релігійною структурою.

Ще один короткий період нормалізації — це з 1917 до початку 30-х років. Потім — репресії, "сталінський томос" - 1943, чекісти в рясах тощо. На початку 21 століття комуністичного спадку РПЦ просто не встигла позбутися. Про те, що там твориться зараз, і нагадувати не варто.

Читайте також: Путін ненавидить Київ, бо це місто викриває його брехню

І це ще я не звертаю увагу на тотальне двовір'я, характерне для російського населення. Навіть наприкінці 19 століття розумні православні діячі бідкалися, що глибинний російський нарід так і не став вповні православним. За роки комунізму ситуація лише погіршилася. Та й сьогодні практикуючих православних в Росії менше за статистичну похибку.

Тому атаки на українські православні святині є абсолютно природними для Росії, в якій православ'я — суто декорація. Очікувати від росіян чи російських вірян в Україні якоїсь негативної реакції — марна справа.

Джерело

Про автора: Сергій Громенко, журналіст, експерт з безпекових питань, військовослужбовець

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.