Азербайджан: імперія вмерла

Якось я був в Баку — зайшов в ресторанчик на тій знаменитій з совєцкого кіна вулиці, яка імітувала Стамбул і на якій гепнувся герой Нікуліна. 

Ресторан був вишукано обшитий азербайджанськими килимами, але на одній стіні висіли цілі шпалери банкнот різних країн.

Були й гривні. 

Але були й новенькі, щойно видрукувані російські рублі, спеціальна серія 2015 року, на яких зобразили пам'ятки анексованого Криму. 

В ресторані було не так багато людей, нас обслуговував власник. 

І я ж все-таки зачепив його вказавши на "Ластівчине гніздо". 

Кажу: "А уявіть, що замість цього російського рубля вірменський драм і замість Севастополя на цій сотні Ханкенді (Стєпанокєрт)". 

(Насправді, ні, вірмени ніколи так і не зобразили Карабах на своїх банкнотах. 

Власник на хвильку задумався і при нас зняв зі стіни всі російські рублі. "Ти правий, у вас той же самий ворог, що й в нас, і це не вірмени". 

Читайте також: Антиросійський демарш Азербайджану. Чому це наша війна також

Азербайджанці чекали не лише щоб повернути собі Нагірний Карабах. Вони з не меншим нетерпінням чекають аби віддати борг тим, хто чужими руками забрав їх споконвічну землю. 

Хто вчиняв геноциди, хто знищував цвіт нації. 

Хто принижував їх. Хто харкав їм в душу. 

Там мають гарну пам'ять та вміють чекати. 

Ні, в мене нема ілюзій, що завтра з Азербайджану нам передадуть військову допомогу. 

Можливо, все обмежиться як було після вторгнення — гуманітарка, пальне. 

Інше питання, чи це пальне заливалося лише в машини МНС в той час, коли всі наші НПЗ були розбомблені, а танки вимагали їжі. 

І, взагалі, можливо, що після нинішнього буревію буде пишне примирення. 

Пафосні слова. 

Запевняння в дружбі. 

Це — Схід, тут скажуть будь-що, аби лиш приколисати й завдати того головного удару, коли ворог вже й так хрипітиме кров'ю. 

Але навіть те, що робить Баку зараз — це велика справа, бо це подальше розмотування сакральної імперської величі. 

Читайте також: Навіщо Путіну "нова російська людина"?

Всього лише за тиждень імперська пиха зазнала непоправних іміджевих втрат. 

І від кого? Від третього сорту, від бракованих. 

• Азербайджан кладе мордою в землю агентуру ФСБ — на очах всього світу. 
• Киргизстан, ця найбільш промосковська середньоазійська країна, де російська мова друга державна, вводить 60% квот на весь аудіовізуальний контент. 
• Вірменія трощить банду колишніх президентів, олігарха та промосковського митрополита, які готували державний переворот. 

Ці дії — важливі самі по собі, але найбільше їх символічне значення. Імперія вмерла. Імперія, яка вводила війська в Угорщину, щоб придушити повстання і в 1849, і в 1956 - сконала. Вона не тільки Варшаву чи Прагу не може більше залити кров'ю — вона Баку чи Єревану не може нічого зробити. 

Лише в безпомічній люті виригають прокльони на "чорножопих" в своїх лабораторіях ненависті — у своїх телестудіях. 

А почала це все Україна. 

Десакралізація імперії, яка так нині надихає її колишні колонії, це наслідок: 

• потопленого крейсера "Москва";
• вип**дженого з Севастополя флоту;
• захопленої Суджі;
• палаючих стратегів ядерної тріади. 

Солдатів можна набрати — своїх наголити, в Кіма позичити, можна купити фізичної сили. 

Але не можна купити Сили. 

А без Сили імперія безсильна.

Вона уже гепнулася, навіть якщо ще не сказала оте кодове "чйорт побєрі". 

Уже взяв. Уже тягне.

* Публікується зі збереженням стилю автора

Джерело

Про автора: Олег Манчура, журналіст.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.