Фронтове: добра рука несе мене через прірву

Касетний боєприпас розкривається над сусідньою посадкою. Небо — в спалахах, потім із гори донизу повільно рухаються чорні груші; землю засіюють різного розміру уламки.

Касетний боєприпас, що направлений на мене особисто, запрограмований ворогом на мою смерть, дає помилку, влучає мимо, в сусідню посадку, де ми були щойно — що може бути ніжніше, ніж оцей рух, яким доля розвела мене з ним?

Поки чорні груші прямують додолу, поки ще осколки в повітрі, весь світ уповільнюється, я чую, як на секунду відступають металеві жорна, що перемелюють безжально моє життя.

Добра рука несе мене, безмірно малого, через прірву; в променях сяйва я мружуся, мов кошеня на сонці, я довірливо труся своєю котячою головою об цю руку, бо не знаю іншої мови.

Уламки ріжуть зелень посадки, роблять родючому чорнозему боляче своїми гострими краями, а я застиг в уповільненому світі, і з моїх очей течуть сльози, бо ця ж небесна рука поступово забирає моїх друзів, яких я, виявляється, так любив і недолюбив. Одного за одним, роки за роками.

Читайте також: Тепер нам загрожує смерть повільна

Хвиля ракетного вибуху пестить мене по щоках; касетні боєприпаси летять повз по суворо визначених траєкторіях, їх дорога тисячу разів вивірена і затверджена у найвищих інстанціях.

Десять років перед цим вибухом пішов перший друг. Я тоді упав горілиць і дивився на небо, старався зрозуміти. Відтоді навколо мене ставало більше порожнечі, а що є ця порожнеча без друзів, як не смерть?

***

Нарешті усі касетні груші осідають на землю, вітер відносить дим і я йду купатися в море, змивати з подряпин свою солону кров такою ж солоною водою. Мої рухи у воді звичні — так, ніби й не було цих трьох років, ніби вчора я купався тут же, в нічній воді, перемішаній із зорями й сріблом. В далечині сходить місяць, в товщі води пливуть риби, з моїх підводних рук обриваються планктонні іскри.

Я вдихаю море, стараюся ним надихатися чи то на наступні три роки, чи то на вічність.

Джерело

Про автора. Ігор Луценко, журналіст, воїн ЗСУ

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.