Головне, що змінило ставлення до України — це досвід великої війни

І мова вже не про стару модель, коли Україну сприймали просто як постачальника зброї чи виконавця окремих контрактів, як це було у 2000-х. Зараз формується зовсім інша логіка — партнерство на рівні досвіду війни, технологій і рішень, які перевірені не на полігонах, а у реальній війні.

Головне, що змінило ставлення до України — це досвід великої війни. Сьогодні Україна є однією з небагатьох держав світу, яка веде повномасштабну війну проти противника з потужною ППО, розвинутими засобами РЕБ, ракетною зброєю великої дальності та великим мобілізаційним ресурсом. І саме цей практичний досвід зараз цікавить держави, які розуміють ризики з боку Ірану, його проксі-структур та нестабільних регіональних гравців.

Особливий інтерес викликає український досвід боротьби з безпілотниками. 

Фактично саме ця війна показала, як виглядає нова військова реальність: масове застосування дронів-камікадзе, розвідувальних БпЛА, морських безпілотних платформ, комбіновані удари. 

Україна змушена була дуже швидко навчитися будувати ешелоновану протидронову оборону, створювати мобільні вогневі групи, знаходити дешеві рішення проти масових атак. І цей досвід зараз уважно вивчається країнами Перської затоки.

Ще один напрям, який мало обговорюється публічно, але має велике значення — це захист критичної інфраструктури. Україна фактично з нуля вибудувала систему реагування на удари по енергетиці, логістиці та системі управління державою. Для країн, де енергетика є основою економіки та потенційною ціллю атак, цей досвід має не теоретичну, а практичну цінність.

Читайте також: 10 висновків про ситуацію навколо України, які варто розуміти без ілюзій

Окремо варто говорити про технологічне партнерство. Україні потрібні інвестиції, спільні розробки, локалізація виробництва та доступ до компонентної бази. Партнерам потрібні українські рішення у сфері БпЛА, РЕБ, військового програмного забезпечення та асиметричних тактик ведення війни.

Не менш важливим є й обмін людьми та знаннями. Українські військові та інженери сьогодні мають той практичний досвід, який раніше можна було отримати лише у вузькому колі країн НАТО. Це досвід виживання під постійними ударами, швидкого відновлення інфраструктури, управління розподіленою обороною та функціонування держави в умовах довгої війни.

Якщо дивитися стратегічно, країни Близького Сходу бачать в Україні державу, яка за дуже короткий час змогла трансформувати армію та оборонну промисловість під війну нового типу. І цей досвід стає товаром не меншим, ніж зброя.

Для України це теж питання не тільки економіки. Це питання стійкості. Чим більше партнерів — тим менше критичних залежностей. Чим більше технологічних зв’язків — тим більше можливостей для розвитку власного ВПК. Чим ширша географія співпраці — тим сильніша стратегічна позиція держави.

Якщо говорити простою мовою, формується взаємовигідна модель: Україна дає досвід сучасної війни та гнучкі оборонні рішення. Партнери дають ресурси, інвестиції та технології.

І якщо цей процес буде розвиватися системно, Україна поступово закріплюватиметься не тільки як держава, яка отримує допомогу, а як держава, яка сама експортує безпеку, досвід і практичне розуміння війни XXI століття.

Джерело

Про автора. Віктор Ягун, директор Агентства з реформування сектору безпеки, генерал-майор запасу СБУ

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.