Інтервʼю Надєждіна. Новий поворот чи лебедина пісня?

Власне, якщо відкинути тезу про припинення війни, він говорить все те, що й Путін, за двома відмінностями: він не вважає НАТО абсолютним злом і на захоплених територіях (крім Криму), можливо, проведе референдум. Сакраментальна фраза "ми не знаємо де буде лінія фронту" - актуальна для Надєждіна.

Отже, що все це означає?

1. Надєждін — кандидат від системи, й усі його дії так чи інакше погоджені системою. Він не схожий на людину, яка отримала запаморочення від 100 тисяч підписів. А тому це інтервʼю — погоджене з Кремлем. Повторюся: програма Надєждіна - це повна калька ідей Путіна, за винятком того, що НАТО не є екзистенційною загрозою. Російський антивоєнний демократ погоджується в усьому з Путіним крім НАТО. І така калька може зіграти непоганий жарт з російською владою.

Читайте також: Безнадійний Надєждін

2. Головна інтрига сьогоднішнього дня — допустять його до виборів чи ні. Якщо не допустять, це інтервʼю — класична лебедина пісня, де політик говорить, ось це моя програма, але мене не допустили. Тим більше, що перед нами вже розіграли комедію з лідером партії "Нові люди", який поставив підпис в підтримку Надєждіна, і гордо "нестиме прапор" знятого кандидата.

3. Якщо Надєждіна допустять до виборів, то тут ми можемо отримати певний демарш еліт, які виступають проти одноосібного імператорського правління Путіна з зануленням домовленостей і гарантій. Поки, якщо чесно, дуже складно уявити собі обʼєднання цих самих еліт в такому сміливому крокові. Тому вірогідніше, що навіть якщо допустять Надєждіна, то тільки для того, щоб спустити на нього всіх своїх ланцюгових псів.

4. При цьому всьому треба розуміти: ще пару тижнів тому ніхто навіть не розраховував, що нікому не відомий і системний Надєждін може почати отримати підтримку від всіх, від кого тільки можна, й обʼєднає непоєднуваних виборців (усіх тих, хто стомився від Путіна).

Читайте також: У президентському міжчассі в США Путін нападе на НАТО

Тут, з одного боку, ми бачимо чіткий промах команди, яка формувала списки кандидатів в президенти (команда Кирієнка). Промах полягає в наступному: з одного боку, треба забезпечити Путіну результат у 85%, а з іншого — показати в списку хоч когось з опозиції (незгодні з Путіним складають 22-23%). Група Кірієнка боялася зареєструвати 3-4 опозиціонерів, бо на всіх інших системних кандидатів (КПРФ, ЛДПР, Нові люди) не вистачило б голосів. Кожен з них мав би отримати щось близько 4-5%. Тому ризикнули висунути єдиного "опозиціонера. І як результат мають зараз проблему, яку треба вирішувати. Або точніше: росіяни наступили на граблі Лукашенка.

Станом на зараз Надєждін — системний кандидат, який погодився грати в гру, запропоновану Кремлем. І уявити собі, що він стає Тихановською, поки складно. Але протягом останніх тижнів ми бачимо, як система не може тримати удар. Тому, в разі допущення до виборів, Надєждін справді може повторити подвиг Навального (не Тихановськоі), і взяти хороший результат в столицях. Це саме той момент, коли хвіст (виборець) виляє собакою (владою, яка вважає, що все контролює, і не бачить втоми суспільства). Тому владі потрібно його не допускати. В іншому випадку — Кремль може просто підсунути свиню Путіну. А той, хто підсуне (хто запевнить Путіна, що все під контролем) стане ворогом номер 1.

Отож, Україні було б вигідно, щоб Надєждіна допустили до виборів. Тоді у нас був би варіант, при якому існує вірогідність електорального бунту.

Джерело

Про автора: Вадим Денисенко, політолог.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.